Вибори в США: ані «зрада», ані перемога

Наталія Лебідь

Якщо українці під час виборів нарікають на повільну роботу виборчих комісій, то складно уявити, як би лаяли наші співвітчизники американську систему підрахунку. Хоча причина тут не у чиїйсь «загальмованості». Просто на проміжних виборах до Конгресу частина з 46 мільйонів американців проголосувала не особисто, а поштою (для України це взагалі незвична практика), а відтак всю цю кореспонденцію ще треба опрацювати.

Але чому проголосували 46 мільйонів, якщо населення США становить 332 млн? І що відомо про це голосування вже зараз? Цікаво й те (бо це головне питання!), які перспективи матиме для України співпраця з переобраним Конгресом?

Однак про все по порядку.

Трохи матчастини

Американський парламент складається з двох частин: верхньої палати, або Сенату, який представляють по двоє депутатів від кожного штату (тобто разом їх 100), та нижньої палати Конгресу США – Палати представників. Нижня палата також представляє кожен штат, але пропорційно його населенню. Тому, наприклад, найчисленніший штат Каліфорнія має 53 конгресмени, а Монтана, Делавер, Південна Дакота, Аляска, Північна Дакота, Вермонт, Вайомінг – лише по одному.

У Палаті представників – 435 депутатів, тобто загальна кількість конгресменів дорівнює 535. Сенаторів обирають кожні шість років у «шаховому порядку». Членів палати представників – кожні два роки. У 2022-му, таким чином, оновиться лише частина американського парламенту, решта ж чекатиме на наступну ротацію. Саме тому у виборах поточного року бере участь лише частина населення США.  

Після виборів до Конгресу, які відбулися 3 листопада 2020 року, Демократична партія отримала в ньому більшість. У Сенаті вона представлена у співвідношенні «50 на 50» до республіканців. Що ж до Палати представників, то там демократи отримали 222 голоси, тоді як республіканці мали 211. Нині ж Демпартія близька до того, аби втратити свою чисельну перевагу.

Вашингтоне, підрахуй!

За попередніми даними, в Сенаті демократи дещо обганяють республіканців – у співвідношенні 47 до 46. Проте залишається невизначеність із ще сьома місцями. А от у Палаті представників демократи (станом на сьогодні) республіканцям поступаються. Перших та других там, відповідно, 136 і 178.

Проте, як зазначає у свіжій статті агентство Reuters, все не так печально для демократів і не так райдужно для республіканців. Наприклад, йдеться у публікації, демократ Джон Феттерман відвоював собі місце в Сенаті США, яке займав республіканець з Пенсільванії, «знаменитий лікар Мехмет Оз».

Водночас «республіканці відбили у Демократичної партії шість місць у Палаті представників, а це, за прогнозами Edison Research, на одне більше, ніж мінімальна кількість, необхідна для того, щоб захопити палату».

Але, як втішає Reuters вболівальників демократів, втрата правлячою партією довіри – історія типова. «Партія, яка займає Білий дім, майже завжди втрачає місця на виборах у середині першого чотирирічного терміну президента», – говориться в редакційній статті. Утім, додають її автори, і «надії республіканців на «червону хвилю» перемог згасли, оскільки демократи продемонстрували дивовижну стійкість у кількох ключових перегонах».

Коментуючи перебіг перегонів, спікерка Палати представників Ненсі Пелосі зауважила таке. «Цілком очевидно, – сказала вона, – що кандидати від Демократичної партії значно перевершують очікування по всій країні».

І знову Трамп?

На проміжних виборах до Конгресу активізувався експрезидент США Дональд Трамп, що було прогнозованим та очікуваним. Як і те, що Трамп неодмінно заговорить про можливе балотування на посаду президента у 2024-му.

При цьому, однак, американська преса називає його виборчі результати «неоднозначними». Союзники Трампа відчували труднощі під час виборів у штатах Арізона, Джорджія та Невада, де бюлетені все ще підраховуються. Тим часом у середовищі республіканців вималювався потенційний конкурент Трампа – губернатор Флориди Рон Десантіс. Він переміг кандидата від Демократичної партії Чарлі Кріста майже на 20 процентних пунктів, що є певним сигналом для Трампа – сигналом про небезпеку, яка загрожує йому не лише з боку опонентів від Демпартії.

Та в кожному разі Трамп почав знову педалювати тему фальсифікації виборів. У такий спосіб він повторює власні наративи про масове шахрайство, яке буцімто мало місце у 2020-му і через яке він програв вибори чинному президенту Джо Байдену. Разом із Трампом рупорами обурення стали десятки його впливових прихильників.

Не цілком, однак, зрозуміло, навіщо республіканцям роздмухування теми фальсифікації, якщо їхня партія виходить уперед. Хоча Трампа складно назвати толковим тактиком, а тим паче – стратегом. Зараз республіканці накопичують образи на місцеву владу, зокрема, на суддю, який відхилив їхнє прохання про продовження часу голосування у штаті Арізона, а також на організаторів виборів в одному з округів Пенсільванії, де на виборчих дільницях несподівано закінчилися бланки.

Усе це може бути використано республіканцями згодом – як мінімум для дестабілізації ситуації та підриву довіри до демократів.

Фактор України

Але, якщо відверто, українців мало цікавить те, як демократи та республіканці оскаржуватимуть результати виборів чи задовольнятимуть суспільні запити свого електорату. А запити ці стосуються зниження інфляції, протидії зростаючій злочинності та права на аборти. 

Нам важливіше знати, хто з відвертих противників допомоги України у війні не пройшов до парламенту. Або навпаки – пройшов, і які ця людина може створити складнощі.

Звісно, остаточні підсумки підбивати зарано, але вже відомо, що сенатор-республіканець Ренд Пол із Кентуккі пройшов до Сенату. У травні Ренд Пол заблокував законопроєкт щодо надання Україні пакету військової допомоги, і це робить малоприємною новину про його перемогу на виборах.

Перемогла і конгресменка Вікторія Спартц – її суперниця-демократка Джанін Лі Лейк набрала близько 40% голосів проти тих 60%, які дісталися Спартц. А остання хоча і є республіканкою, але голосувала за збільшення підтримки для України. До цього її зобов’язує українське коріння, адже народилася та частину життя Вікторія прожила на Чернігівщині.

А от таких людей, як Марсі Каптур, Брайан Фіцпатрік, Майкл Маккол та Гері Палмер до допомоги України спонукає їхнє відчуття справедливості. Всі вони були переобрані конгресменами, і це по-справжньому добра звістка.

Демократка Марсі Каптур, наприклад, захищала українську владу від надмірної критики тої таки Вікторії Спартц. Республіканець Брайан Фіцпатрік виступав за виключення Росії з Радбезу ООН. Однопартієць Фіцпатріка Майкл Маккол обіцяв Україні стільки військової допомоги, «скільки буде потрібно для її перемоги». Приблизно про те саме говорив і Гері Палмер – ще один республіканець.

Серед членів Республіканської партії, які вже прийшли до влади, як бачимо, також не бракує симпатиків нашої держави. Або, як сказали би у Росії, «не все так однозначно». До речі, про Росію. Цінним для нас є свідчення одного з тамтешніх чиновників Олексія Пушкова, котрий відзначив, що радикальних змін політика США не зазнає – хоч із демократами на чолі парламентської більшості, хоч без них.

Утім, побачимо. Як зазначив у нещодавньому інтерв’ю ЦПК ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін, багато що залежатиме й від індивідуальної роботи, яку проводитимуть наші дипломати зі своїми закордонними колегами з обох американських партій – як Демократичної, так і Республіканської.