«Коли імперія нападає, то каже, що вона є жертвою»: основні тези Тімоті Снайдера на Радбезі ООН

Професор історії Єльського університету, дослідник історії Східної Європи Тімоті Снайдер виступив 14 березня на засіданні Ради Безпеки ООН, яке було скликане на вимогу Росії. Російські політики скликали це засідання для обговорення, як вони кажуть, «русофобії», яка начебто панує в Україні та інших західних державах. Науковець розбив аргументи представників РФ. Повне відео засідання ООН є доступне на сайті ООН, а виступ Снайдера в оригіналі англійською мовою можна почитати на його особистому блозі.

«Центр політичного консалтингу» публікує основні тези із виступу відомого американського історика.

1. Термін "русофобія" використовується під час цієї війни як форма імперської пропаганди, в якій агресор претендує на роль жертви. Це послужило виправданням воєнних злочинів Росії в Україні.

2. Діями, які завдали найбільшої шкоди росіянам та російській культурі, насправді є: примушення найбільш творчих і продуктивних росіян до еміграції; знищення незалежної російської журналістики; загальна цензура і придушення свободи слова в Росії; атака на російську культуру через цензуру шкільних підручників; збочення пам'яті про Другу світову війну; приниження російської культури в усьому світі й кінець того, що раніше називали "русским миром" за кордоном; масові вбивства російськомовних в Україні унаслідок російської агресивної війни.  

3. Найгіршою російською політикою щодо росіян є постійне навчання, що геноцид – це нормально. Це проявляється у заявах, що України не існує, у фантазіях про геноцид у російських державних ЗМІ, коли російське державне телебачення заявляє, що українських дітей потрібно топити, а українські будинки потрібно спалювати разом із людьми всередині. Ми бачимо це, коли люди з'являються на російському державному телебаченні й кажуть: "Їх узагалі не повинно бути. Ми повинні їх розстріляти".

4. Якщо і турбуватися шкодою для росіян, то турбуватись треба тим, що сама російська політика робить із росіянами.

5. Коли імперія нападає, імперія стверджує, що вона є жертвою. Риторика про те, що українці нібито є "русофобами", російська держава використовує для виправдання агресивної війни. Мова дуже важлива. Але важливішою є обстановка, в якій її використовують. Справжня обстановка є такою: російське вторгнення в саму Україну, руйнування цілих українських міст, страта українських місцевих лідерів, насильницька депортація українських дітей, переміщення майже половини українського населення, руйнування сотень лікарень і тисяч шкіл, навмисне припинення водо- і теплопостачання в зимовий час.

6. Термін "русофобія" використовують у цій обстановці для просування твердження про те, що імперська держава є жертвою, навіть незважаючи на те, що імперська держава, Росія, веде жорстоку війну. Це історично типова поведінка. Імперська влада дегуманізує фактичну жертву і сама претендує на те, щоб бути жертвою. Коли жертва (в цьому випадку Україна) виступає проти нападу, вбивства, колонізації, імперія каже, що хотіти, щоб її залишили у спокої, нерозумно, це хвороба. Це "фобія".

7. Термін "русофобія" – це імперська стратегія, спрямована на те, щоб перевести тему з реальної агресивної війни на почуття агресорів, тим самим підважуючи існування і досвід людей, яким заподіяно найбільшої шкоди. Імперіаліст каже: "Ми тут єдині люди. Ми – справжні жертви. І наші ображені почуття означають більше, ніж життя інших людей".

8 . Твердження, що ви – жертва, коли насправді ви – агресор, не є захистом. Насправді це частина злочину. Розпалювання ненависті, спрямоване проти українців, не є частиною захисту Російської Федерації або її громадян. Це елемент злочинів, які російські громадяни скоюють на українській території.

9. Представник більшої країни не має права стверджувати, що у меншої країни немає історії. Представник Росії (на засіданні ООН - ред.) сказав нам, що коли українці, в минулому чи зараз, стверджують, що вони існують як суспільство, це є "ідеологією" або "русофобією". Відкидання чужої історії або називання її хворобою – це колоніальне ставлення з геноцидними наслідками. Імперія не має права говорити, що у сусідньої країни немає історії. Твердження, що в країни немає минулого, є мовою ворожнечі, що містить у собі геноцид.