Знов за рибу гроші: то хто ж фінансує НАТО?

Слідом за Дональдом Трампом і його радник Кіт Келлог прагне покарання для країн НАТО, які, на його думку, замало фінансують оборону. Келлог пропонує не поширювати на таких членів Альянсу дію статті п’ятої про колективний захист. Він також обстоює запровадження «рівневої» системи покарань для країн НАТО, які не виконують вимогу про виділення 2% свого ВВП на оборонні потреби.

Іншими словами, немає грошей – немає й захисту.

Хоча, за словами Келлога, команда Трампа обмірковує й інші, менш жорсткі санкції для порушників. Наприклад, втрату права участі у навчаннях чи доступу до спільного військового обладнання. Келлог зазначив, що «бути частиною Альянсу означає робити свій внесок до Альянсу». Він хотів би, аби зміни були впроваджені на зустрічі країн НАТО, яка запланована на червень 2025 року.

Вочевидь, Трамп та його люди розраховують на те, що у червні 2025-го ексглава США повернеться у президентське крісло.

Але безвідносно до того, хто очолить Білий дім на наступних виборах, поговоримо про фінансування НАТО і про те, чи має підстави Америка стверджувати, що вона одне несе цей тягар, а решта учасників заборгувала перед нею. Спойлер: все залежить від того, як рахувати. А детальніше про те, як саме відбувається наповнення спільної натівської скарбниці, читайте у нашому матеріалі.  

Що мав на увазі Трамп

Бюджет НАТО складає 3,3 млрд євро, з котрих 16%  є внеском Америки. Цю цифру треба було б донести до Трампа, аби трохи збити гонор експрезидента. У США – аж ніяк не контрольний пакет акцій, хоча слід визнати, що внесок цієї країни все ж таки найбільший. Але найбільший спільно з Німеччиною, бо й вона сплачує 16%. Внески ж Британії та Франції становлять понад 10%.

При цьому, однак, та ж сама Німеччина не досягає порогу у 2% ВВП, бо, скажімо, на її оборонний бюджет у 2024 році закладено 1,57%. У ряду країн ця цифра ще нижча: Італія витрачає 1,46%, Канада – 1,38%, Іспанія – 1,26%. Хорватія і Франція раніше дотримувалися порогу в 2%, але 2023 року рівень фінансування впав до 1,79% та 1,90% відповідно.

Ближче за всіх до досягнення порогу в 2% від ВВП опинилися нові члени НАТО – Чорногорія та Північна Македонія з показником 1,87% ВВП. За ними йдуть Болгарія (1,84%), Албанія (1,76%), Нідерланди (1,70%). Збільшують видатки на оборону і країни Балтії. Так, оборонний бюджет Естонії вперше буде вище за 3% від ВВП і становитиме 1,43 млрд доларів при загальних витратах на рік у 18,95 млрд доларів. У 2023 році цей показник становив близько 1,08 млрд доларів.

Латвія у поточному році на оборону планує виділити 2,4% ВВП – це буде 1,19 млрд доларів, а у 2023 році ця цифра становила 1,06 млрд доларів. Литва – понад 2 млрд доларів або ж близько 2,71% ВВП, з яких 340 млн виділяється для оборонної допомоги Україні.

Фінляндія, яка у минулому році стала членом НАТО, на оборону закладає 2,3% від ВВП — це 6,48 млрд доларів, і це на декілька сотень мільйонів доларів менше, аніж у 2023 році. Водночас Швеція збільшує витрати на 2,36 млрд доларів, до понад 10 млрд доларів, щоб досягти «натівського» показника у 2% від ВВП.

Тобто рахувати можна відсотки, які країни вкладають у НАТО, а можна розглядати видатки на національні оборонні бюджети. Перша цифра не є тотожною другій. Крім того, слід брати до уваги і розмір країни та її «гаманця». Зрозуміло, що у крихітної Естонії та великої Америки будуть зовсім різні оборонні бюджети. І тут – Трамп має рацію – Сполучені Штати дійсно попереду всіх.

Великі платять більше?

Так, витрати США – більш ніж удесятеро вищі за витрати будь-якого іншого союзника. Приміром, у 2015 році бюджет Пентагону в 2,5 рази перевищував суму оборонних бюджетів усіх інших членів НАТО. Парадокс, але тим не менш: вкладаючи не набагато більше від інших в НАТО, саме Америка, її військова потуга та ядерні сили стримування виконували роль основного гаранта безпеки європейських членів Альянсу.

Тому твердження, що США є лідером НАТО – не перебільшення. Наприклад, саме пресконференція американського президента зазвичай завершує саміти Альянсу. Перед ключовими зустрічами брифінги-анонси у штаб-квартирі НАТО зазвичай дають генсек та посол США.

Хоча за останні роки (а точніше, за першого президентства Трампа) це почало змінюватися. Наприклад, із зустрічі лідерів НАТО 2019 року Трамп поїхав, скасувавши пресконференцію, і це тоді вважали ознакою, що переговори не принесли успіху.

Головна причина розбіжності – ті самі гроші, тобто фінансування військових бюджетів держав Альянсу. Трамп жорстко, недипломатично та ультимативно вимагав від усіх союзників збільшити витрати на «оборонку». Мовляв, США набридло фінансувати безпеку Європи, цей тягар мають взяти на себе держави ЄС.

Відтоді ситуація дещо змінилася. Бо хоча Байден і перестав шантажувати партнерів так, як його попередник, європейські держави-члени НАТО почали інвестувати у свої збройні сили, а повномасштабна російська агресія прискорила цей процес. За вісім років (з 2015 по 2023) витрати Європи на оборону зросли у півтора рази. Але лідерство США лишилось незмінним: навіть за підсумками 2023 року оборонний бюджет США у понад два рази перевищує сумарний оборонний бюджет усіх інших членів НАТО.

І ось нині, в очікуванні президентських виборів, на яких цілком може перемогти Дональд Трамп, останній шокував країни-члени НАТО заявою про те, що заохочував би напад на них Росії в разі недостатнього фінансування Альянсу. Чинний господар Білого дому Джо Байден назвав ці заяви «тупими, ганебними та небезпечними» і нагадав, що жоден інший президент не схилявся так перед російським диктатором.

«Тупо» та «небезпечно»

Не так емоційно, як Байден, але також достатньо гостро Трампу відповів генсек НАТО Єнс Столтенберг. Він звинуватив Трампа у «підриві системи стримування», а потім додатково запевнив, що Альянс у жодному разі не підтримає американського політика і захищатиме усіх своїх членів.

Також в останніх своїх публічних виступах Столтенберг обґрунтовував тезу про те, що роль США у роботі НАТО переоцінена, що вона вже не є визначальною. Наприклад, коли йдеться про допомогу членів НАТО Україні, то ключові високотехнологічні озброєння першими передають не США, а європейські партнери. І це до певної міри правда. Починаючи від дронів та танків і закінчуючи літаками F-16, перші постачання для України справді забезпечували європейські донори, а не США.

А ще Столтенберг пояснював, що обсяг допомоги європейців Україні зараз зростає. І обсяг інвестицій Європи в оборонку також збільшується. Такі пояснення контрастували зі звичним станом речей, коли роль Сполучених Штатів, навпаки, підкреслюється і наголошується. Концепцію, згідно з якою країни НАТО мають витрачати на оборону 2% свого ВВП, було ухвалено у 2014 році, а нині – за словами Столтенберга – НАТО переживає найбільшу з часів холодної війни реорганізацію системи колективної оборони і стримування.

І коли на початку 2025 року Дональд Трамп може знову переїхати до Білого дому, Альянс, ймовірно, оголосить про досягнення рекордного рівня оборонних витрат у Європі. Єнс Столтенберг прогнозує, що 18 держав-союзників витрачатимуть на оборону визначену НАТО норму у 2% ВВП, і це дуже значне зростання (за останніми даними, нині норматив виконують лише 11).

А тим часом у Європі – окрім збільшення видатків на оборону – тривають й інші процеси. Днями міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні в інтерв’ю виданню La Stampa заявив, що Євросоюзу варто серйозно подумати над створенням власної об’єднаної армії задля підтримки миру у Європі. Верховний представник ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Жозеп Боррель також зазначив, що є сенс об’єднати та скоординувати зусилля та більше інвестувати в оборону держав ЄС.

Одним словом, НАТО може отримати альтернативу у вигляді ударного кулака армій Європи. Яким би мало ймовірним це не видавалось сьогодні, вже завтра такий намір може бути втілений у життя. Але це вже зовсім інша історія.