Засуджені до довічного: що чекає на «ПЕПів»?
21 вересня Верховна Рада ухвалила за основу законопроєкт 9269-д стосовно пожиттєвого моніторингу РЕР-ів. Йдеться про фізичних осіб, які мають або мали повноваження щодо виконання значних публічних функцій. 17 жовтня документ був прийнятий в цілому.
«Україна має сім визначених рекомендацій Єврокомісії. Частину з них ми вже реалізували. Заради іншої частини потрібна результативна робота Верховної Ради України, вчасна робота, яку ми погодили із Єврокомісією. Закон про відновлення електронного декларування, зміни до закону про національні меншини та, особливо зверну на нього увагу, «закон про ПЕПів» – politically exposed persons, політично значущих осіб. Кожен із цих законів має фундаментальне значення. І голосування щодо них матиме фундаментальне значення. Люди побачать, хто чого вартий. І я закликаю народних депутатів України не відкладати ці рішення, не підвести Україну та підтримати нашу європейську інтеграцію», – сказав президент України Володимир Зеленський 4 вересня 2023 року.
Наразі майже всі перераховані ним акти вже стали законами – і законопроєкт про нацменшини, і про відновлення електронного декларування. «Закон про ПЕПів» проголосовано також. А те, що енна кількість людей матиме неабиякі проблеми до кінця їхніх днів – і навіть не за злочин, а лише за перебування на високій держпосаді – справа, вочевидь, другорядна.
Історичне засідання
Напередодні 17 жовтня народний депутат Ігор Фріс у соціальній мережі обурювався: «Закон встановлює відповідальність заднім числом для всіх держслужбовців категорії «А» за весь час державності! Усі, хто колись за 30 років працював на державу на ключових посадах, цим законом будуть обмежені в правах. І їхні батьки. І їхні діти. Ключова норма Конституції щодо заборони таких дій прямо порушується законопроєктом».
Інший нардеп – Віталій Безгін – справедливо зауважував, що «жодна усвідомлена людина із приватного сектору після цього не піде на держслужбу».
Цілком ймовірно, що саме так все і буде, законопроєкт прибирає норму про те, що фінмоніторинг для держслужбовців категорії «А» триває три роки після їхнього звільнення з посади, продовжуючи тривалість перевірок фактично до смерті. Цей варіант (ухвалений комітетом) не відповідає вимогам наших партнерів до ЄС, заявив у соцмережі лідер фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, додавши, що він ініціюватиме «перегляд законопроєкту комітетом до другого читання».
Проте друге читання вивело спірний документ у ранг закону. Арахамія із благими намірами запізнився, і реальність вже стала іншою.
Але розберемося для початку із ключовими поняттями.
Отже, хто такі ПЕПи?
Політично значущі персони (PEP) – це особи, що займають важливі державні посади. Це президенти держав, прем’єр-міністри, міністри та їхні заступники, депутати, політичні діячі вищих рангів, високопосадовці судової системи, правоохоронних органів, юстиції, оборони, керівництво Національного банку, службовці категорії «А», керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, керівники керівних органів політичних партій та члени їх центральних статутних органів.
ПЕПи в Україні діляться на такі категорії: національні публічні діячі, іноземні публічні діячі та публічні діячі міжнародних організацій. Перелік приблизно однаковий в усіх країнах та відповідає рекомендаціям Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму (FATF).
Як довго триває статус ПЕПів? Відетепер ПЕП – це довічний статус після звільнення. Раніше особа залишалася публічним діячем упродовж трьох років після звільнення з посади. За запропонованим формулюванням, тепер до категорії PEP належать народні депутати Верховної Ради всіх скликань, прем’єр-міністри та інші державні діячі, незалежно від часу, коли вони займали державні посади, хай це було десять чи двадцять років тому. Навіть якщо людина пропрацювала на своїй посаді один день, статус «політично значущої» до неї приліплюється назавжди.
Що роблять з ПЕПами в Україні? Якщо коротко, то ПЕПів безперервно перевіряють. Причому усі. Конкретніше, перевіряють суб’єкти первинного фінансового моніторингу: аудитори, бухгалтери, юристи, адвокати, нотаріуси та інші. Всім їм потрібен мільйон довідок про дохід ПЕПа, і не тому, що вони прагнуть зіпсувати ПЕПу життя. Просто якщо суб’єкти первинного фінансового моніторингу не отримають усі фінансові документи, то проблеми та штрафи чекатимуть вже на них.
А тому ПЕПи для всіх цих суб’єктів – це завжди головний біль. З ПЕПами просто намагатимуться не мати справу – наприклад, банки, до яких ПЕПи прийдуть лише для того, щоб відкрити рахунок та отримати банківську карту.
Окрім самих ПЕПів, під його пильне око моніторингу потрапляють близькі родичі ПЕПів, а також пов’язані з ними особи (а пов'язаними особами є особи, з якими члени сім’ї національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, мають ділові або особисті зв’язки, а також юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є такі діячі чи їхні члени сім’ї або особи, з якими такі діячі мають ділові або особисті зв’язки) – даруйте за таку довгу цитату-пояснення.
Одним словом, навколо людини, яка отримала статус ПЕП в Україні, створюється випалена земля, і будь-кому токсично та проблемно навіть стояти поряд. І так на все життя.
Але чи було так завжди? В тому-то й річ, що ні. Із діючого закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у вересні 2023-го Верховна Рада прибрала умову, що моніторинг політично значущих осіб здійснюється лише протягом 3 років після їх звільнення з посад. Тепер моніторинг зроблено довічним, тому що, як нас переконують, це є вимогою Єврокомісії, а також структурним маяком меморандуму з МВФ, який мав бути виконаний до кінця вересня поточного року.
Додамо, що за оновленим законодавством посилено страждатимуть не лише ПЕПи, але й згадані вище суб’єкти первинного фінансового моніторингу (СПФМ). Бо для них передбачена посилена відповідальність за неналежне застосування ризик-орієнтованого підходу в частині встановлення політично значущим особам, членам їх сімей, особам, пов’язаним з ними необґрунтованого рівня ризику, вжиття щодо них непропорційних заходів відповідно до категорії ризику, безпідставна відмова таким клієнтам у проведенні фінансової операції та/або встановленні (продовженні) ділових відносин.
Словом, якщо СПФМ недостатньо «щемитимуть» ПЕПів, додаткові неприємності їм також гарантовані.
А що з цього приводу каже закордонна практика? Як зазначалося у пояснювальній записці законопроєкту, його метою «є приведення у відповідність до міжнародних стандартів з питань боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму термінології, що застосовується в Законі, та удосконалення положень ризик-орієнтованого підходу стосовно ділових відносин з політично значущими особами».
Тобто так – з одного боку, це є міжнародною практикою, коли особа отримує владу, а відтак зазнає утиску в правах. Але «довічно» – це все ж задовго. Декларування статків у нас відбувається перед зайняттям певних посад, під час зайняття та після. А от потім – вже ні. Тобто навіть за умисне вбивство строки для притягнення до відповідальності й обмеження прав можуть пройти, а строки на обмеження прав людини, яка працювала на державній посаді, сплисти не можуть.
Виходить, що держпосадовці в Україні гірші за злочинців? До речі, за кордоном ставлення до українських ПЕПів не є кращим. Там також виникають проблеми навіть з обміном валюти, що загалом створює уявлення про Україну як про безнадійно корумповану державу третього світу.
Як сприйняли у парламенті ухвалення закону?
Частина законодавців запевняє, що з перевірками все не так страшно. Бо якщо протягом 12 місяців після звільнення з посади ПЕП не буде викрито у серйозних фінансових порушеннях, його моніторинг можна буде послабити.
«Редакція, затверджена до другого читання, зараз відповідає стандартам AML/CFT і буде врахована як виконання вимог МВФ, – наголошує нардеп Ярослав Железняк, – також це останній крок до початку переговорів щодо членства у ЄС».
На думку нардепа Ольги Василевської-Смаглюк, посилення фінмоніторингу щодо його зворотної сили ускладнить жити міністрам-хабарникам. Тепер під моніторинг потрапляють усі операції, здійснені ПЕПом, і до ухвалення закону про довічний моніторинг. Вона наводить приклад: є колишня висока посадова особа, у неї задекларовано 500 тис. доларів США прибутку за рік, проте ця особа купує будинок за 1 млн 500 тис. доларів.
«Як було до сьогодні? З листопада 2022 року нотаріус, який проводив би реєстраційні дії з посвідчення купівлі міністром нерухомості, не зобов'язаний був перевіряти джерело цього 1 млн доларів, які за документами у міністра взялися нізвідки», – розповіла вона. Тепер же нотаріус походження 1 млн доларів у ексчиновника, оскільки той має довічний статус ПЕПу.
«Переконаний, що здатність політика приносити в жертву свої інтереси на користь інтересів країни, навіть усупереч тому, що це рішення обтяжує особисто тебе – must have. Особливо під час війни», – наголосив голова профільного парламентського комітету Данило Гетманцев.
Сумніви та застереження
І все-таки ухвалений закон все одно не досягає своєї мети, тому що надбагаті люди в Україні (тобто олігархи і не тільки – просто крупні бізнесмени) знайдуть спосіб вирішити свої проблеми. Це може бути як легальний спосіб, котрий полягатиме у найманні армії дорогих адвокатів, які ретельно збиратимуть усі довідки та усю інформацію для СПФМ, так і нелегальний – коли майно оформлюватиметься на підставних осіб, а користуватиметься ним той, хто бажає полегшити собі життя.
«Помити бабки в Україні настільки просто, що оці всі завивання на болотах, що хтось там якогось ПЕПа-корупціонера впіймає, це тупо маячня. Єдиний, кого на такому можна впіймати, це істота інтеллектуально рівна Іллі Ківі… Знайти в Україні банчок, в якому можна трохи підзатулити очі, це теж не дорого і не важко», – іронічно коментує Тарас Котов, представник Ради громадського контролю при Бюро економічної безпеки.
Крім того, таке ставлення до ПЕПів начисто відбиває бажання потенційно чесних та чистих людей йти у велику політику, на державну службу тощо. Виходить, що правила гри в Україні на законодавчому рівні полягають в тому, щоб максимально завадити проходження в політику та державну службу професійним людям.
«PEPaми по-закону, які тепер будуть під довічним фінмоніторингом, у нас також є начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України, командувачі Сухопутних військ Збройних Сил України, Повітряних Сил Збройних Сил України, Військово-Морських Сил Збройних Сил України... Люди, які захищають Україну на найбільш відповідальних посадах під час війни, а також їх дружини та діти вважатимуться в Україні і за кордоном довічно потенційними злочинцями, причетними до відмивання коштів та фінансування тероризму...», – зауважує експерт Аналітичного центру «Відкрита політика» Тарас Булгак.
На додачу, ухвалення закону, котрий саме у такий спосіб трактує права та обов’язки певної категорії громадян, дозволяє говорити про дискримінацію цієї категорії. Бо стає незрозуміло, за що вони уражені у своїх правах, звуження яких новоприйнятим законом – за Конституцією – неприпустимо. А отже, ми маємо справу із не найкращим прикладом поповнення нашого законодавчого «банку».
«Реформи пишуть ті, хто не мають досвіду державної служби. А ті, хто мають, сприймаються як якісь корупціонери, навіть якщо вони зробили реформи і самі постраждали від влади, не є корупціонерами та завжди працювали заради держави», – резюмує ексміністр економіки Тимофій Милованов.
Зі сказаним можна погоджуватися або ні, так само, як і приймати або ні аргумент щодо вимог наших партнерів, які є – як у цьому переконує влада – обов’язковими до виконання. Хоча навіть така усвідомлена потреба не робить поганий закон хорошим, і про це треба говорити відверто та відповідально. А ще краще – не ухвалювати поганих законів, котрі, можливо, й сподобаються комусь за кордоном, але точно не знайдуть схвалення всередині країни.