Загадковий благодійник: що відомо про українського американця, який заповів мільйон для Залужного
Уляна Стельмашова
Він помер на наступний день після смерті своєї дружини, заповівши 1 мільйон доларів Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному. Свого батька він втратив у трирічному віці: тато загинув у Другій світовій війні. Хлопчик голодував і багато вчився. У 1989 році йому вдалося виїхати до США. «З любов’ю Григорія до України можна порівняти лише його любов до рослин і дерев», - кажуть його родичі.
Хто такий цей загадковий Григорій Степанець, який заповів мільйон для Залужного і про якого днями заговорила вся Україна?
Вперше інформація про мільйон доларів для Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного від Григорія Степанця, з’явилася у виданні The New York Times. Там про це розповідалось дуже мимохідь. Це була звичайна стаття про те, як українці жертвують гроші на свою армію. І в одному абзаці – згадка про те, що Залужний віддав на ЗСУ 1 млн доларів зі спадку, який отримав від американця українського походження Григорія Степанця.
Про самого Степанця у відкритих джерелах небагато інформації. Відомо, що він народився у Вінниці у 1938 році. Влітку 1941 року Вінниця була окупована нацистськими військами. У жовтні, коли Григорію було три роки, німці вбили його батька.
Деякі історики стверджують, що за час окупації населення Вінниці зменшився зі 100 тисяч до 10 тисяч. Багатьох вбили, деякі змогли евакуюватися. Григорія з матір’ю евакуювали на Урал. Там було важко, сім’я голодувала. Після закінчення війни вони повернулися до Вінниці. Виживали завдяки дядьку, який на війні втратив ногу. Дядько ділився з ними своїм військовим пайком.
Вищу освіту Степанець здобув у Москві: у 18 років вступив до Московського державного університету імені М.В. Ломоносова. Там отримав ступінь магістра з математики, ступінь магістра з хімії та ступінь кандидата наук з фізичної хімії.
Вільно володів українською, російською, німецькою, італійською та англійською мовами.
У Москві влаштувався працювати в Геофізичний науково-дослідний інститут. Втратив роботу після того, як підписав листа на підтримку дисидентів. У кращих традиціях радянської влади його звільнили під надуманим сфальсифікованим приводом. Григорій Степанець не міг далі працювати, його переслідувало КДБ.
Російський правозахисник, голова ради ліквідованого судом правозахисного центру «Меморіал» Олександр Черкасов підтвердив, що за історією Степанця «прихована одна стара московська дисидентська історія».
Степанець, якого переслідували у Радянському Союзі, подав заявку на отримання виїзної візи. Йому відмовили.
У 80-их почалася горбачовська «перебудова», і науковець зрештою отримав дозвіл виїхати з країни. У 1989 році українець приїхав до США.
Відомо, що він оселився у місті Редмонд на східному узбережжі. Саме це місто називають домівкою Microsoft, адже там розташована штаб-квартира корпорації. Microsoft є найбільшим роботодавцем міста.
Там українець почав працювати розробником програмного забезпечення. У США його ім’я звучало як Грегорі – Gregory Stepanets.
17 квітня 1997 року Григорій Степанець та Рафаель Лисиця, будучи співробітниками Microsoft Corporation, подали заявку на патент і 7 травня 2002 року запатентували техніку декодування кодів даних змінної довжини (анг. Technique for decoding variable length data codes). Цю технологію можна використати для мінімізації етапів обробки даних на комп'ютерах, а також для систем факсимільного копіювання.
У Редмонді Степанець і помер. Йому було 84. Судячи з некрологу, дружина пана Григорія померла за день до смерті самого Степанця, 23 жовтня 2022 року. У Григорія та його дружини Алли, з якою вони познайомилися у 1959 році, залишилися донька, онук і правнук.
Степанець не був родичем Залужного. Але, очевидно, що, заповівши генералу 1 мільйон доларів, він таким чином хотів допомогти Україні. Як розповіли родичі Григорія Степанця, «з любов'ю Григорія до України можна порівняти лише його любов до рослин і дерев».
Сам Залужний спрямував ці гроші у повному обсязі на спецрахунок Національного банку України для збору коштів на потреби української армії.
«Я все своє життя віддав Збройним Силам. І не мав жодного сумніву, що повинен робити зі спадком. Остання воля пана Григорія, очевидно, полягала в тому, щоб підтримати в моїй особі українське військо. Вдячний всім, хто допомагає Збройним Силам України. І вдячний своїй родині за розуміння», - прокоментував Головнокомандувач ЗСУ.