Юрій Юзич: Ліквідувати Пластовий центр – те саме, що скоротити гроші на оборону
Уляна Стельмашова
Пластовий вишкільний центр у Бучі, який пережив окупацію, хочуть ліквідувати, повідомив 11 листопада голова Наглядової ради «Пласт – Національна скаутська організація України» Юрій Юзич. Його повідомлення було, наче грім серед ясного неба, для сотень тисяч прихильників та учасників пластового руху в Україні.
Це перший центр не просто для Пласту, а взагалі для молоді, збудований за всі роки незалежності в Україні. Працює в Бучі з 2018 року. Пластовий центр пережив окупацію, його пограбували солдати терористичної Росії. Весною він відновив роботу. Діти знову брали участь у Пластових таборах. Дорослі організували гуманітарну допомогу для 8000 бучанців у перші дні після деокупації Київщини. Ще частина представників Центру пішли добровольцями на фронт.
І тим часом замість того, аби отримати підтримку з боку обласної влади, Центр опинився перед загрозою закриття. Якщо конкретно, то Пластовий центр планують приєднати до іншого комунального закладу. Відповідне рішення уже прийняте на засіданні профільної комісії Київської обласної ради. Також є готовий проєкт рішення КОР. Пластуни заявляють, що це рівнозначне ліквідації. Завдяки суспільному розголосу питання на сесію обласної ради наразі не винесене. Утім, це не означає, що загроза закриття Пластового центру зникла.
Про те, що насправді відбувається, ми поговорили особисто з головою Наглядової ради «Пласт – НСОУ» Юрієм Юзичем, який нині служить у лавах Збройних сил України.
Юрію, де вас застала звістка про можливу ліквідацію Центру?
У пункті постійної дислокації, розташування якого називати, звісно, не можу. Але скажу так: хлопці, які першими почали мені дзвонити, саме перебували у складі наступальних колон на фронті. Буквально зараз, коли ми з вами говоримо (інтерв’ю записувалося 12 листопада – авт.), з Херсона прилетіло відео народного депутата Романа Лозинського, який багато місяців проривався до Херсона у лавах ЗСУ. І одночасно з’явилася його звернення як голови міжфракційного депутатського об’єднання «Пласт», яке вже підписали кілька десятків народних депутатів. Тобто доводиться і на фронті боротися, і водночас відстоювати у парламенті Пластовий центр, мобілізуючи інших депутатів.
Розкажіть про своє розуміння: яка конкретно загроза висить зараз над Центром?
Суть проблеми в тому, що у Київській області є два комунальних молодіжних центри. Перший – це «Київський обласний молодіжний центр», який не має своєї окремої будівлі, але має дві кімнатки для працівників. Вони ведуть певну діяльність в області, проводять різні заходи, але саме слово «Центр» у назві не передбачає існування центру як такого.
А є «Пластовий вишкільний центр», який має достатньо велику окрему будівлю, теж веде активну діяльність, і не тільки пластову. На початку створення ми домовлялись, що пластова діяльність займатиме приблизно третину роботи Центру (далі, зі збільшення кількості волонтерів, пластова діяльність займала б щонайменше 60-70% загальної роботи). Ще частина роботи націлена на бучанську громаду, оскільки Буча була одним з інвесторів – надала земельну ділянку та перші інвестиції на будівництво. Частину коштів забезпечила область, а основна частина для будівництва центру була надана урядом. Відтак ще приблизно 30% роботи Центру відводились на розвиток молодіжного руху в Київській області.
Два центри працювали. Працювали, працювали – і одного прекрасного дня ми випадково дізналися про те, що відбулося засідання постійної Київської обласної ради з питань сім’ї, молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму. На комісії вирішили, що Пластовий центр ліквідовується. У рішенні пишуть, що ліквідовується юридична особа. Але ліквідовується Центр!
Метою ліквідації є приєднання Пластового центру до «Київського обласного молодіжного центру», який не має центру як такого. У пояснювальній записці ніде не йдеться про те, що зберігається якесь майно і тому подібне.
Треба також розуміти: якщо у назві не буде слова «пластовий», то там не буде жодної пластової роботи. Пласт звідти піде. Відповідно підуть десятки волонтерів, які працюють безпосередньо у Бучанському центрі, та сотні волонтерів, які працюють по області.
Гадаю, що депутати, які це роблять, не розуміють, що таке Пласт. Може, чули назву, але поняття зеленого не мають, їм це нецікаво. Їм цікаво, що було дві структури і зараз буде одна.
І тут ми підходимо до економії бюджетних коштів та «оптимізації витрат обласного бюджету», про що написано у пояснювальній записці до проєкту рішення обласної ради. Але вибачте, яка економія бюджетних коштів? Основний бюджет Центру і всі гроші, які київська громада виділяє через депутатів обласної ради на Пластовий центр у Бучі, – це гроші на утримання самої будівлі та території, а також на зарплати, яких там дуже мало. На саму ж діяльність гроші не виділяються. Якщо щось виділялося, то це були разові речі. Уся діяльність за ці роки відбувалася зусиллями волонтерів і за рахунок коштів, які були знайдені або Центром, або Пластом, або іншими організаціями.
Тому економії коштів обласного бюджету від такого рішення депутатів не буде. Максимум – це просто скоротять якусь частину працівників Пластового центру, бо треба економію показати. Але ж утримання самого приміщення все одно зберігатиметься.
У моєму розумінні, Пласт – це недержавна організація, де займаються волонтери на волонтерських засадах. Поясніть цю колізію. Бо зараз так виходить, що вся діяльність Пластового центру залежить від держави.
Відповідаю. Навіть в Америці, де громадянське суспільство створене давно і є дуже заможним, скаутські центри отримують підтримку місцевого самоврядування. Вони без цієї підтримки вижити не можуть. У Фінляндії, яка дуже швидко пройшла той шлях, куди ми йдемо, більшість молодіжних центрів на дві третини є комунальними, тобто створені громадами. Фіни, наприклад, навіть проводять весілля у своїх молодіжних центрах і мають із цього дохід.
Грошей на будівництво такого великого центру, як у Бучі, Пласт не має. Оскільки свого часу від влади Київської області був запит, що вона хоче такий центр, то ми, звісно, погодились. Бо це реально дало можливість розвинути пластовий рух у Київській області. Функція Пласту полягає у тому, що ми виконуємо певну соціальну місію. Коли будувався Центр, ми домовлялися не з якимось конкретними чиновниками, а з київською громадою в особі представників, яких ця громада обрала. На той час були доброчесні представники і був нормальний європейський підхід.
Наприклад, у Німеччині це звичайна практика: є громадські організації, які забезпечують контент, зміст, а громада забезпечує комунальну складову – приміщення, опалення, освітлення тощо. У такому союзі виграють усі. Пластовий центр у Бучі теж це довів. Можна окремо багато говорити про те, як Центр вплинув на розвиток пластового руху і молодіжної політики у Київській області.
Тому по факту Центр, про який ми говоримо, – це комунальний заклад, створений у співпраці з Пластом за домовленістю, що обласна влада забезпечує умови, а ми забезпечуємо зміст і максимально включаємо волонтерську працю.
Чи були проведені якісь попередні консультації з представниками самого Пласту перед тим, як профільна комісія Київради прийняла рішення про реорганізацію центру?
Ніхто ні з ким не радився, навіть з директором центру. Більше того, у цьому і задумка полягала – щоб зробити все швидко і тихо.
На засіданні комісії це було одне з багатьох рішень, які голосувалися пакетом. Але якась добра людина у пресслужбі обласної ради, коли писала повідомлення для сайту про цей пакет рішень, окремо виділила пункт саме про Пластовий центр. Так ми про це і дізналися.
Тобто людина, яка у пресслужбі виписувала і думала про те, що може бути цікаво людям, розуміє важливість Пластового центру. А депутати, які голосували на комісії, не розуміють.
Зараз, коли почався суспільний резонанс і включилися народні депутати, з вами почали говорити?
На нас виходили кілька депутатів обласної ради, які просили не називати імен. Вони пояснили картину, яка складається в обласній раді. Ще була ситуація: пише мені на телефон якийсь незнайомий чоловік. Я спершу подумав: «Ну, якийсь хороший громадянин, який хоче допомогти». А потім перевірив – дивлюсь, це депутат обласної ради. Я навіть його не знав.
Депутати, які ж є ініціаторами цієї ліквідації, не набирали нас. Вони чудово знають наші контакти або можуть їх дуже швидко знайти і поспілкуватися. Але вони цього не робили. Мені не хочеться згадувати жодних прізвищ, нема в цьому навіть сенсу. Але люди, які уповноважені громадою на те, щоб її розвивати, дивляться на громаду як на якусь власність.
Уже трохи пізніше з’явилися пости кількох депутатів про створення робочої групи і про те, що всі, хто хоче, може на неї подаватися. Ми всю цю історію з розводами від пострадянської влади знаємо. Зараз подасться 150 різних людей і з них більшість будуть з якоюсь позицією.
Якщо ви хочете вирішити питання, то стейкхолдери шукаються не так, не через оголошення. Якщо ви хочете зрозуміти позицію Пласту, то не треба писати повідомлення в космос. Пласт – публічна організація, достатньо нас набрати і зустрітися. Такої зустрічі не було. На жаль. Я цим не особливо переймаюся, бо, очевидно, що рано чи пізно вона відбудеться. Але це теж показує, з ким ми маємо справу, і методи, якими вони послуговуються.
Якщо мислити категоріями виключно економіки та економії, то процес виглядає певним чином логічним – бюджет Київської області, яка дуже постраждала від війни, економить 3,6 млн грн на рік на утримання Центру. Чи ви бачите щось інше за цими поясненнями?
Ще раз кажу: економії бюджетних коштів не буде. Бо всі гроші, які виділялися на Центр, – це гроші на забезпечення життєдіяльності в частині опалення, освітлення і тих людей, які підтримують цю життєздатність. Там були двоє чи троє людей, які працювали по програмних речах: розвивали молодіжні ради, займалися підтримкою національно-патріотичного виховання області. Але вони зараз на фронті воюють. Вони пішли добровольцями до Збройних сил і їм зарплата все одно не виплачується.
Тому скорочення чого? Відключити світло? Ну так, центр буде страждати. Але для цього не треба ліквідовувати Центр. Треба сказати: «Грошей немає, треба працювати без світла, без опалення чи без води». Але такої комунікації не відбувалося.
Пластовий центр – це зараз частина національної оборони, частина спротиву. У нас сотні пластунів воюють на фронті. Ми формуємо патріотичну стійкість у дітей. Ліквідація Пластового вишкільного центру – це, по суті, те саме, що скоротити гроші на оборону. За останніх сто років пластовий рух довів, що це інституція, люди якої першими стають оборонятися. Такий підступний крок – це як ніж між ребра, це просто злочинно. Я вже мовчу про те, що Пласт визнаний і захищається окремим законом.
Я зобов’язана бути об’єктивною і процитувати пояснення, яке з’явилося на Facebook-сторінці Київської обласної ради. Там заявляють про інформаційне викривлення ситуації від пластунів та їхніх однодумців.
В облраді пояснюють, що Пластовий центр «функціонував, функціонує і буде функціонувати». Там також заявляють, що «Пластовий вишкільний центр» за своїм функціоналом дублює функції іншого комунального закладу Київської обласної ради – «Київського обласного молодіжного центру».
«Фінансування цих закладів здійснюється виключно за рахунок коштів обласного бюджету. Саме тому з метою оптимізації видатків обласного бюджету, на ці два заклади, розглядається питання щодо їх об’єднання у один заклад. Наголошуємо – САМЕ на ОБ’ЄДНАННІ, а не на ліквідації!... Таким чином за рахунок об’єднання двох закладів передбачене підсилення усіх напрямків роботи з молоддю, максимальне збереження колективів молодіжних працівників і виховників, а у разі необхідності – підсилення і залучення додаткових фахівців у громадах. Юридична особа продовжуватиме свою безпосередню діяльність у приміщенні Пластового вишкільного центру в місті Буча», – йдеться у повідомленні Київської обласної ради.
Яскравий приклад маніпуляції. За схемою: «ми заявляємо, що це смерть, а не вбивство», «ми заявляємо, що це самовільне повішання, а не вбивство».
Насправді йдеться про смерть, бо чітко у рішенні йдеться про ліквідацію юридичної особи «Пластовий вишкільний центр». А заява КОР про те, що Пластовий центр працював (це правда), працює (це ще правда) і буде працювати – це повний нонсенс. Бо останнє уже неправда. Адже якщо там не буде Пласту, не буде його у назві, якщо Пласт звідти піде, то як Пластовий центр така установа працювати не зможе. Це буде що-завгодно, але не пластова діяльність.
Якщо уважно прочитати проєкт рішення Київської обласної ради, то там написано «припинити юридичну особу» та «реорганізувати», а не ліквідувати.
А припинити юридичну особу – це що таке? Це ліквідувати. У цьому контексті я вживаю слово для чіткішого розуміння того, що відбувається. Можна назвати красиво: реорганізація, переосмислення… Але на практиці це все робиться з метою убити Пластовий центр.
І дуже прикро, що людина, яка публікувала цей пост, яка готувала текст для обласної ради, не розуміє, що реорганізація в даному випадку – це ліквідація пластової діяльності конкретно у цій локації.
Припустимо, що в Україні дійсно є люди, які не розуміють значення Пласту. Розкажіть спеціально для них: чим займається усі ці роки вишкільний центр у Бучі?
Чому Центр взагалі називається вишкільний? Це ключове слово. У всьому світі скаутинг – це найефективніша неформальна освітня робота з дітьми. Якщо ми хочемо збільшити кількість залучених дітей, нам потрібно спочатку знайти волонтера, підготувати його, пояснити, що таке фандрейзинг, як проводити табори, як зрештою вижити у лісі разом з дітьми. Секрет успіху скаутингу у всьому світі полягає не в тому, щоб набирати людей за оголошеннями на кілька тисяч зарплати, аби вони щось там робили. Завдання Пласту – знайти людей з харизмою, які хочуть працювати з дітьми і розуміють цю роботу.
За три роки праці Центру і до 24 лютого пластовий рух на Київщині виріс з кількох гуртків до мережі у 500 дітей та волонтерів, яка охопила всю область.
Я не знаю, чи зрозуміють чиновники цю історію. Але йдеться про те, що для того, аби щось зробити, спочатку треба підготувати компетентних людей. В армії це сержанти і офіцери. Якщо нема сержантів і офіцерів, то без командного складу середнього рівня армія не може воювати.
Якщо ми хочемо побудувати ціннісне суспільство відповідальних громадян, то мають бути люди-носії цих цінностей, які є лідерами. У всьому нормальному цивілізованому світі скаути є важливою компонентою цього лідерського ціннісного середовища. І Пласт цю роль в Україні виконує. Інвестиція у Пластовий центр через залучення волонтерів, які далі працюють з дітьми, є інвестицією у майбутнє Київської громади.
На території Київщини це єдиний такий Центр?
Це друга цікава історія. На території Київщини – один, і більше поки не треба. Але після того, як він почав працювати, аналогічні центри створили у себе шість обласних рад. Включно, до речі, з Одеською. У Києві прийняли рішення, але наразі не довели до кінця.
Пояснюю, чому на Київщині один. Є дуже проста калькуляція. У скаутському світі не треба усіх дітей записувати у скаути. Залучається максимум 1-3% від населення і цього, в принципі, достатньо.
Якщо на Київщині, припустимо, близько 2 млн людей, то для достатньої ефективності Пласту в області потрібно розбудувати приблизно 20-тисячну організацію. Це також означає, що принаймні третина з них мають бути волонтерами. Отже, спершу треба залучити близько 6-7 тисяч волонтерів – і тоді з’являться інші 14 тисяч дітей.
Але також треба розуміти, що навіть якщо ми їх і залучимо, то кожного року 2-3 тисячі волонтерів відійдуть від цієї роботи, займатимуться чимось іншим, бо волонтерська праця має свою динаміку. Отже, щороку треба готувати не менше двох тисяч нових волонтерів на заміну. І в такому стані підтримувати.
Центр почав цю роботу. У нас ще нема 2 тисяч волонтерів, але були знайдені перші сотні. Це був сильний стрибок, якого нема поки що ніде в Україні. Подібні результати показує хіба що Рівненська область. До речі, теж через створення такого обласного вишкільного центру. Там у них повний консенсус серед депутатського корпусу.
Що плануєте робити далі? Зараз, коли піднявся розголос, питання начебто зняли із розгляду Київської обласної ради або принаймні відтермінували, заявивши про створення робочої групи. Чи зможе, на ваш погляд, робоча група вирішити проблему?
Я чудово розумію, як працюють політичні технології. І в самому Пласті чимало людей, які розуміють, як працює політика. Сьогодні от почув таку фразу від одного з народних депутатів: «Я з фракції вийду, але я Пластовий центр захищу». Тобто це питання дуже принципове.
Люди, які пропонують створити робочу групу, мають усвідомлювати: ми розуміємо, що це за інструмент. Це інструмент утилізації питання. Відтак повторюю ще раз – так питання не вирішується. Якщо ви хочете вирішити питання розвитку Пластового центру (хоча зараз, на жаль, так питання не стоїть), то шукаються пропозиції. Якщо ви хочете ліквідувати Центр – ви його по-тихому ліквідовуєте. Ми, звісно, підемо на цю робочу групу, висловимо свої пропозиції.
Але ми не ті, хто буде пасивно дивитися, коли зливають Пластовий центр. Будьте певні, друзі, що наша кампанія не зупиниться.
Ми як велика мережева організація, перевірена століттями, пережили дві світові війни. І, знаєте, переживемо ще кількох депутатів, чи навіть ціле скликання. Та й кілька наступних скликань, якщо треба, переживемо. Хто тільки Пласт не забороняв. Нацисти, більшовики, поляки. А Пласт це все пережив. Заборона навіть стимулює самоорганізовуватися і ставати сильнішими. Тому я впевнений, що наш Центр працюватиме як не у тій формі, то в іншій.
Якщо ліквідатори ліквідують Центр шляхом приєднання, то ми звідти, звісно, підемо. Особисто піду зривати табличку, яку за ініціативою пана мера Бучі Анатолія Федорука було зроблено таку гарну, щоб всі розуміли, що це святе місце. От піду здирати, візьму драбину, нехай мене поліція затримує. Адже це буде не Пластовий центр, а щось чергове комунальне, напіврадянське.
Швидше за все, у людей, які ліквідовують Пластовий центр, є якийсь свій інтерес. Вони точно не думають інтересами громади. Тим часом волонтери роблять для громади те, що мали б робити їхні депутати. А нам ставлять не просто палки в колеса, а закривають.
Ми бачимо кілька варіантів вирішення ситуації. Роман Лозинський як голова міжфракційного депутатського об’єднання «Пласт» організував звернення кількох десятків депутатів усіх фракцій парламенту до голови облради і голови військово-цивільної адміністрації Київщини.
Варіанти, які пропонуються у цьому зверненні, це: 1. збереження центру; 2. виведення з обласного на рівень держави.
Третій варіант, який ми розглядаємо, – передача Центру під опіку самого Пласту. Якщо у київської громади немає тих нещасних з точки зору загального бюджету 3,6 млн, то ми самі шукатимемо ці гроші. Не закупимо 20-30 тепловізорів або не закупимо дрони. Натомість будемо інвестувати в опалення, освітлення, бо розуміємо важливість Центру. Але ми його збережемо. Війна пройде, а діти мають виростати. Діти – це наше сьогодення.
У всій цій неприємній ситуації можна побачити деякий позитив. Маю на увазі вплив громадянського суспільства в Україні. Це чергова ситуація, коли рішення не вдалося провести тихцем через силу громадського невдоволення. Ви відчуваєте силу громадянського суспільства?
Якщо почитати коментарі під моїми дописами на Facebook, то там пише багато людей з фронту, які дуже гостро з цього приводу висловлюються. Також у мене ніколи не було стільки поширень посту. Перепости збирають ще більше перепостів. Тема для людей важлива.
Люди, які не хочуть називатися, але які перебувають у комунікації з тими, хто протягує рішення про ліквідацію, стверджують: там нема розуміння, що Центр треба зберегти. Натомість є розуміння, що нас треба покарати за таку активність.
Ну карайте! Я перший свій Майдан проходив у 16 років, потім прийшов на другий і на третій. Якщо треба, ми винесемо будь-якого чиновника. Суспільство винесе. Але ж хочеться говорити зовсім не про це. Нам цікавіша інша розмова: як краще організувати роботу з дітьми, як можна зекономити, щоб за мінімальні гроші зробити максимальний результат.
Я впевнений, що навіть якщо нам доведеться самим брати Центр в управління, ми знайдемо необхідні гроші. Треба розуміти, що це не просто Центр у Бучі, він виконує роль національного пластового центру, про що написано на вході до будівлі. Люди зі всієї України та з діаспори допомагатимуть Центру.
На даному етапі ця допомога потрібна як мінімум у розголосі. Ми цю підтримку уже відчуваємо. Це надихає, бо розуміємо, що є для кого працювати. Крім того, багато людей, які раніше не знали про існування Пластового вишкільного центру у Бучі, тепер дізнаються про нього. Як це було раніше з ветуванням закону «Про визнання пластового руху». Тоді багато людей почали гуглити, що ж таке цей Пласт взагалі. Так і зараз: коли дізнаються, розберуться, то все стане на свої місця.