Визнання Голодомору геноцидом: чому це важливо
Наталія Лебідь
Хоча ми говоримо про Голодомор 1932-1933 років, точкою відліку для цього злочину прийнято вважати 1933-й. Саме цього року смертність від голоду сягнула свого піку. Таким чином, у 2023-му українці віддаватимуть шану 90-тим роковинам Голодомору. Важливо, втім, аби до нашої країни приєднався увесь світ чи, принаймні, його більша (демократична) половина. Процес визнання Голодомору геноцидом почався і триває, а події російсько-української війни його пришвидшують. Про перебіг цього процесу – далі у нашому матеріалі.
Лише 22 країни
Зміни у суспільній свідомості відбуваються поступово. Ще рік тому із твердженням, що Голодомор 1932-1933 рр. є геноцидом українського народу, погоджувались 64% наших громадян. Нині таких – 79%. Це ті респонденти, які на питання про геноцид відповіли тверде «так». Ще 14% обрали варіант відповіді «скоріше так». Тобто разом 93% опитаних визнають Голодомор геноцидом. 3% це заперечують, а 4% – вагаються.
Безперечно, що стрибок з 64% до 79% відбувся завдяки повномасштабному вторгненню Росії. Ті українці, які все ще толерували «руській мір» (і – додамо – російські наративи), припинили це робити. Аналогічні зміни відбуваються і в світі, але там вони тривають ще повільніше.
Опитування групи Рейтинг
Станом на зараз геноцидом українського народу Голодомор визнали парламенти 22 країн світу (включаючи Україну). Це зробили Польща, Угорщина, Австралія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, США та Португалія.
У квітні цього року до наведеного переліку приєдналися Чехія та Бразилія.
А у жовтні 2022-го міністр закордонних справ Дмитро Кулеба закликав парламенти всіх держав визнати Голодомор геноцидом українського народу.
«Закликаю... підтримати Україну, визнавши Голодомор – сталінський штучний голод 1932-1933 років – геноцидом українського народу. Визнання дуже важливо зараз, коли Росія здійснює черговий геноцид», – зазначив міністр.
На заклик Кулеби відгукнулися ще три держави.
Процес триває
Передусім – наша близька сусідка і країна, яка також постраждала від сталінізму і від насильницького приєднання до більшовицького «раю» – Молдова.
Депутати тамтешнього парламенту ухвалили декларацію про засудження «Великого голоду в Україні» 54 голосами «за».
«Великий голод (Голодомор) в Україні був наслідком запланованих заходів із навмисним наміром фізично винищити опонентів комуністичного режиму та став ключовим інструментом політики масової колективізації та поневолення тих часів», – йдеться в тексті декларації.
Парламент Молдови визнав Голодомор геноцидом
Цікаво, що депутатів від опозиції в залі засідань не було. Фракція «Блоку комуністів та соціалістів» залишила засідання після провалу вотуму недовіри до політики міністерства юстиції Молдови.
Як проходило голосування в румунському законодавчому органі, ми достеменно не знаємо, але знаємо його результат. Місцеві ЗМІ повідомляють, що сенатори та депутати проголосували 248 голосами «за» і одним «утримався» за «Декларацію парламенту Румунії щодо вшанування пам'яті навмисного голоду 1932-1933 років в Україні».
У декларації йшлося про те, що Голодомор визнається злочином проти українського народу та людства та рішуче засуджується. Цей акт був спрямований проти українського народу, що призвело до мільйонів жертв, говориться в її тексті.
Депутат від правлячої Національної ліберальної партії Румунії Александру Мурару зазначив, що його країна долучилися до держав, які визнають і беруть на себе не лише вшанування пам’яті голоду 1932-1933 років, але й «визнання геноциду, систематичних дій, прямих, цинічних, злочинних дій Радянського Союзу та його керівників щодо фізичного знищення української нації».
Нарешті, Голодомор геноцидом визнала і Верхня палата парламенту Ірландії. У повідомленні посольства України в Ірландії йдеться, що це «справді історичне рішення». «Ірландія належить до числа наших найближчих друзів, які не бояться називати речі своїми іменами», – зазначили там.
Цікаво, що список країн, які активно протидіють російській агресії та підтримують Україну у війні, не співпадає із переліком держав, котрі визнали Голодомор. У числі останніх було несподіванкою побачити, приміром, Бразилію (до недавнього часу – союзницю Росії) або Ватикан, чий духовний лідер час від часу робить двозначні заяви з приводу російсько-української війни.
Водночас багато відкритих симпатиків України серед країн, які визнали Голодомор, немає.
І навіть Німеччина…
Тож 16 листопада Верховна Рада України – слідом за міністром Кулебою – також звернулася до парламентів держав світу щодо визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу.
«Як тоді, так і нині Росія намагалася нав'язати свою волю Україні, а зіткнувшись з опором, вирішила вдатися до грубої, нічим не прикритої сили та геноциду. Верховна Рада України закликає парламенти держав світу відновити історичну справедливість та визнати Голодомор 1932–1933 років в Україні злочином геноциду Українського народу. Це стане важливим сигналом усім силам у світі, які можуть вдатися по нових геноцидних дій, та вагомим внеском у справу забезпечення мирного та безпечного майбутнього для прийдешніх поколінь», – йдеться у постанові українського парламенту.
Можливо, своєрідним «фідбеком» на цю постанову слугуватиме намір німецького Бундестагу обговорити 30 листопада резолюцію про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Про це повідомила газета Frankfurter Allgemeine Zeitung із посиланням на проєкт спільного документа, підготовленого фракціями як правлячих у ФРН партій, так і опозиційного консервативного блоку ХДС/ХСС.
Після того, як президент Німеччини Штайнмаєр посидів у бомбосховищі в українській Корюківці, погляди німецьких урядовців почали еволюціонувати. І тепер, можливо, Бундестаг визнає Голодомор
«Від голоду та репресій постраждала вся Україна, а не лише її регіони, які виготовляли зерно», – наводяться витяги з проєкту резолюції. «Тим самим із сьогоднішньої перспективи напрошується історико-політичне позначення [тих подій] як геноцид. Німецький Бундестаг поділяє думку про таку класифікацію», – пишуть ініціатори ухвалення цього документу на чолі з депутатом від «зелених» Робіном Вагенером, який є головою німецько-української парламентської групи. Вони закликають уряд ФРН вжити заходів для більш поширення інформації про Голодомор і назвали його «частиною загальної історії європейців».
Досі уряд ФРН виступав проти такого позначення та пояснював, що є різниця між політичною та міжнародно-правовою оцінкою тих подій.
Наостанок додамо, що й Об'єднаний перехідний кабінет Білорусі визнав Голодомор 1932−1933 років в Україні геноцидом українського народу.
Чому визнання Голодомору геноцидом важливе
Визнання Голодомору геноцидом – це насамперед встановлення правди, історичної й правової справедливості, каже Іван Петренко, кандидат історичних наук, заступник директора Інституту дослідження Голодомору: «Це визнання і засудження на світовому рівні факту того, що російський комуністичний тоталітарний режим цілеспрямовано здійснив найбільший злочин – геноцид української нації. І весь світ відповідно має знати й розуміти злочинну сутність Москви, яку вона намагається прикривати фальсифікацією історії й різною політичною брехнею».
«Свій злочинний характер Москва проявляє і сьогодні щодо українців. І сьогодні вона здійснює геноцид українців, і це стало можливим, не в останню чергу через те, що свого часу цивілізований світ, у своїй більшості, тягнув з визнанням Голодомору геноцидом, загравав з Москвою, закривав очі на її злочини», – зазначає Петренко, якого цитує «Суспільне».
Тобто перша і друга причина важливості визнання Голодомору пов’язані із встановленням справедливості та акцентуацією на злочинах Росії, скоювати які ця держава не припиняла від моменту формування під проводом Івана IV і по цей час. А також із тим, що правда є найкращим превентивним заходом для того, аби уникнення повторення найстрашніших сторінок історії.
Третій момент – на думку того ж Петренка – полягає в тому, що такі злочинні діяння, як геноцид, не мають терміну давності, а відтак Росію (якою б малоймовірною не видавалася така можливість) можна притягти до відповідальності і за організацію Голодомору.
Правду про більшовицький терор в Україні, про натхненників та виконавців Голодомору, як і про всі інші злочини Росії, треба доносити всім і завжди – якою б важкою не видавалася ця місія
Четверта річ, на якій варто наголосити: визнання Голодомору геноцидом стане фактором розподілу оточення України за принципом «свій – чужий». Це аж ніяк не означатиме, що країни, котрі поки не зробили відповідний крок, переходять до розряду опонентів. Але суттєве недопрацювання української дипломатії тут присутнє.
Бо процес визнання Голодомору геноцидом увесь час наражався на шалені перешкоди з боку Росії, чия агентура і гроші були залучені для гальмування справи визнання і поширення правди про цей злочин. Значить, подібна агентура працює у ряді країн і досі, а їхні уряди не можуть або не хочуть їй протидіяти.
Свого часу навіть «WikiLeaks» повідомляв про те, що Кремль тисне на керівників інших країн, щоб вони не підтримували заклики України визнати Голодомор геноцидом.
А відтак з міжнародною спільнотою треба працювати послідовно та наполегливо. І українським урядовцям, і дипломатам, і громадськості.
Адже як зазначає історик Ярослав Грицак, серед його колег дискусії, чи є Голодомор геноцидом, майже не ведуться. Відповідь на це питання є очевидною.
Водночас більшість суперечок на цю тему і досі тривають на Заході. Хоча, за словами того ж Грицака, упродовж останніх 10-15 років сталося велике зрушення, і у науковому світі прижився термін «Голодомор».
«Тобто щодо цього є консенсус, – каже історик. – Немає консенсусу лише стосовно того, чи був він геноцидом. Наскільки чинна концепція геноциду є доброю для того, щоб описати Голодомор? Для Голокосту вона точно підходить. А для Голодомору?».
Україна має дати відповідь і на це питання. Вочевидь, наша карма – ще й у тому, аби роз’яснювати очевидне. І як би не роз’ятрювало рани відчуття несправедливості від того, що ми маємо доводити, жертвою якого антилюдського замислу став наш народ, місія України, напевно, включає ще й уроки історії. Бо досі єдиним «ліцензованим» викладачем цього предмету була Росія, а до чого призвели її напучування та викривлення правди, знаємо ми усі.