[node:title]

Війна на Балканах відкладається. Принаймні до 1 вересня

02.08.2022
4 хв. на прочитання

Уляна СТЕЛЬМАШОВА

На вихідних особлива увага українців була прикута до нового загострення між Сербією та Косово. Існують побоювання, що Росія може використати Сербію для дестабілізації на Балканах і таким чином відвернути хоча б частину уваги від своєї війни в Україні. Побоювання мають сенс, бо Росія так і робить. Водночас є обережний оптимізм, що новий конфлікт на Балканах вдасться залагодити шляхом переговорів і компромісів.

Зараз важко прогнозувати розвиток подій. Але вважаємо за доцільне навести кілька фактів, які допоможуть змалювати ситуацію між Сербією та Косово.

1. Причиною нового загострення, яке розгорілося 31 липня, стали автомобільні номери.

Північна частина Косова населена в основному сербами. За різними підрахунками, їх там близько 50 тисяч. Етнічні серби відмовляються визнавати незалежність Косова і, живучи на території Косова, користуються сербськими документами. В тому числі автомобільними номерами.

Влада Косова ще у червні попередила, що з 1 серпня такі документи втрачають чинність, відтак місцеві серби мають переоформити їх на косовські. Власне, таке рішення було дзеркальним щодо тих вимог, які раніше Сербія ставила для Косова.

Втім 31 липня серби заблокували вантажівками з камінням цілу низку доріг та прикордонних доріг на півночі Косова. Масла у вогонь підлила заява топ-функціонера правлячої Сербської прогресивної партії Володимира Джукановича. У стилі російських пропагандистів він написав у соцмережах, що Сербія буде змушена почати "денацифікацію Балкан". Президент Сербії Александер Вучич додав, що "ми ніколи не були в складнішій ситуації, ніж сьогодні", після чого показово відвідав одну з військових частин.

2. Якщо Сербія піде на відкритий військовий конфлікт, то це одночасно буде конфліктом із миротворчим контингентом НАТО (так званим KFOR). Такої "розкоші" Вучич дозволити собі не може. Навіть за підтримки Росії. Москва навряд чи наважиться допомогти Сербії власними військами, бо це можна буде трактувати як протистояння з Північноатлантичним альянсом.

Міжнародні сили під керівництвом НАТО вступили у Косово ще у 1999 році і зараз до складу місії входить близько 3800 солдатів із 28 країн.

3. Після втручання послів ЄС та США у ніч на 1 серпня конфлікт вдалося якщо не залагодити, то принаймні відкласти. Наразі до 1 вересня. Уряд Косова погодився, що відкладе питання із документами для сербів до початку осені. За цей час Белград та Приштина, можливо, шукатимуть хоч якогось компромісу за участю міжнародних посередників.

4. Обидві країни – і Косово, і Сербія – прагнуть вступити до Євросоюзу. Це один із факторів, який дозволяє з обережним оптимізмом розраховувати, що вони вирішуватимуть свій конфлікт цивілізованим шляхом. Статус кандидата на вступ до ЄС Сербія отримала у 2012 році і станом на 2021 рік мала певний прогрес у цьому напрямку. На переговорах про вступ одне з визначальних значень має нормалізація відносин із Косово.

Тим часом Косово планує подати заявку на вступ до ЄС до кінця 2022 року.

5. Розраховуючи на європейську інтеграцію, Сербія хоче всидіти одночасно на двох стільцях. Бо тісно пов'язана із Росією і політично, і економічно. Зараз 100% необхідного газу Сербія отримує саме з Росії, причому зі знижками як "дружня країна". Після початку повномасштабного нападу Росії на Україну Сербія стала єдиною країною-кандидатом в члени ЄС, яка відмовилася запроваджувати санкції проти РФ.

Настане момент, коли політику і підтримки Росії, і одночасної євроінтеграції далі проводити буде неможливо. Сербії доведеться вибирати, хто для неї є важливішим.

6. У загостренні, спричиненому перереєстрацією автомобілів, наразі верх взяла європейська та американська дипломатія. Але це не значить, що конфлікт вичерпаний – він тільки трохи відтермінований. Росія все одно буде проводити політику дестабілізації на Балканах. Мета Путіна – розширити військовий конфлікт на європейському континенті, бо це відводить увагу західного світу від ситуації в Україні.

7. Тож чи відвів новий балканський конфлікт увагу західного світу від України?

Є один із способів це перевірити. У той час, як український сегмент соцмереж "вибухнув" темою Сербії-Косово та розгортання "Третьої світової", провідні західні ЗМІ продовжили головну увагу приділяти саме Україні. Варто зайти на такі сайти, як The Guardian, Associated Press, CNN, The New York Times, BBC – і одразу побачити, що центральними публікаціями за ці дні у них є новини саме з України. Деякі з цих ЗМІ присвячують Україні цілі розділи, які залишаються стояти на центральних місцях сайтів. Сербія та Косово проходять там лише як прохідні теми.