Він вам не Владивосток, або Ву проти «Пу»

Тигр, що вчить історію, та дракон, що досліджує мапи – китайські товариші вирішили дати майстер-клас росіянам. Їхній власний екскурс в історію дозволяє їм претендувати на тимчасово окупований Росією Владивосток. Бо він і не Владивосток зовсім, а Хайшеньвей – так затока звалася в давнину і так вона й досі позначена на китайських картах.

Хоча, якщо вже за гамбурзьким рахунком… До заснування порту на Далекому Сході доклав зусиль українець Євген Бурачок, контр-адмірал та перший його начальник. Тож хай живе україно-китайська дружба на звільнених від імперського гноблення теренах Хайшеньвея, доки ми не перейменували нашу Закитайщину на честь котрогось видатного українця…  

А якщо серйозно… Ніколи не варто відкривати скриньку Пандори, якщо не знаєш, як її зачинити. Або, як кажемо ми, українці, не буди лихо, доки воно тихе. Територіальні претензії, вигадані з нуля або підперті посиланнями на те, що було до нашої ери, можуть мати несподіваний ефект. Китайська історія така давня, що зовсім трохи розходиться у часі з останніми мамонтами, які топтали те порожнє місце, що нині зветься Росією…

«Так це ж вже було!»

Ми, звісно, не маємо наміру наслідувати Путіна, тому й справді будемо максимально лаконічними. Територія, на якій розташовано нинішній Владивосток, від 1689 року належала Китаю. Але після 1858-го вона відійшла Росії. Та чи важать що-небудь ці останні нещасні півтора століття, якщо йдеться про відновлення історичної справедливості?

Владивосток – китайський, і крапка. Щоправда, до Китаю ця земля належала маньчжурам, а до них – середньовічній державі Бохай, але в КНР мислять так само масштабно, як і у Кремлі, не розмінюючись на деталі.

А якщо переміститися ближче до нашого часу, то у другій половині ХІХ ст. росіянам сподобалася зручна бухта у теперішньому їхньому Приморському краї, і вони – за давнім російським звичаєм – просто підгребли її до себе.

І, як вже сказано, одним із засновників майбутнього міста став українець (за походженням) Євген Бурачок, начальник військового порту, під безпосереднім керівництвом якого розпочалася активна цивільна забудова Владивостока.

Євген Бурачок. Навіть прізвище цього достойника сигналізує про те, чий насправді Владивосток

Але це не кінець історії, а тільки її початок. Бо понад 140 років тому стартувало масове переселення українців на Далекий Схід. Коли у березні 1883 року перші два пароплави вирушили з Одеси до Владивостока, на них знаходилось півтори тисячі переселенців – селян із Чернігівської губернії – які й почали якраз масово заселяти Далекий Схід. І через півтора місяці подорожі, майже навколо півсвіту через Індійський океан і Тихий, вони прибули до Владивостока, заснувавши на прилеглій землі перші сім українських сіл.

Хоча, власне, переселення українців як таке почалося ще раніше, приблизно у 1860-му. Але тоді – за відсутності залізниці – мандрівники діставалися Далекого Сходу суходолом. Переселенці йшли через цілий Сибір, а своє нове місце поселення називали «Закитайщиною».

Додамо, що на початку ХХ століття українці складали на Далекому Сході основну етнічну групу. Південна частина цього регіону також називалася Зеленим Клином, і, за даними перепису 1926 року, там мешкало 303 тисячі українців, або 24,5 % усього далекосхідного населення.

Після жовтневого перевороту 1917 року «Зелена Україна» Далекого Сходу підняла питання автономії. Третій Далекосхідний з’їзд, що відбувся у квітні 1918-го, поставив питання про проголошення Зеленого Клину частиною тодішньої Української Народної Республіки. Єднання, на жаль, не вийшло: УНР була розтоптана більшовицьким чоботом, а українське населення Далекого Сходу зазнало масових депортацій та русифікації.

Ось вона, наша частина України на Далекому Сході. Скоріше б деокупація!

Як буде китайською «рускій ваєнний карабль»?

Так, ми знаємо нашу історію, але не використовуємо її як козир у сучасних міждержавних взаєминах. Китайці діють інакше. Їм сподобалась ідея Путіна витягти з нафталіну давній розподіл світу – саме так кремлівський очільник зробив в інтерв’ю трампісту Такеру Карлсону.

У відповідь на це американський актор і продюсер Роберт Ву спародіював Путіна та написав у соцмережах, що Росія має повернути Китаю величезну територію, включно з Владивостоком.

Хоча чому, власне, спародіював? Ми сподіваємось, що Роберт Ву був цілком серйозним.

А почалося все з того, що Ву прокоментував пост колишнього співробітника інформаційного агентства «Сіньхуа», а нині фахівця з аналітичного центру Center for China and Globalization (CCG) Зічен Вана.

Зічен Ван жорстко пройшовся по Путіну. Його інтерв'ю Карлсону, зазначив аналітик, «ще раз підтверджує мою теорію: одержимість історією зазвичай не приносить об'єктивності. Чому ми повинні посилатися на VIII або XIII століття, а не на 220 рік до нашої ери? Ми живемо в наш час із нинішніми законами, а не у VIII столітті», – написав він.

 

Саме під цим постом актор Ву і нагадав, що якщо слідувати логіці Путіна та спиратися на давно минулі події, то в такому разі РФ має повернути Китаю Владивосток. «Згідно з історією, Росія повинна повернути нам Владивосток і величезну територію, вкрадену 100 з чимось років тому», – підкинув Ву ідейку.

І Ву з Ваном далеко не єдині, у чиї голови приходить думка про такий собі здоровий реваншизм. Бо не далі, як у 2023 році, міністерство природних ресурсів Китаю опублікувало мапу світу, де російські міста в прикордонних із Китаєм територіях мають китайські назви. Зокрема, було перейменовано такі міста, як Владивосток, Благовєщенськ, Хабаровськ, а також острів Сахалін.

Після цього в інфопросторі поповзли чутки про те, що Пекін має територіальні претензії до РФ, хоча офіційних заяв китайської влади з цього приводу не було. Але на росіян це справило враження.

Тамтешній історик Дмитро Чернишевський визнав, що опублікована карта свідчить про те, що Китай вважає ці території своїми. «Китай – це така країна, де державні карти – це документ, який відображає державну позицію. Якщо карта має територіальні претензії, значить, держава їх проголошує. Росія мовчить… А куди діватися?», – зазначив він.

Діватися й справді нікуди. Так що, росіяни, покладіть усе назад. Де взяли, туди й поверніть, і більше не наривайтеся. Це вам останнє китайське попередження.