[node:title]

Українці захоплюються політикою Польщі щодо України. А що з політикою у самій Польщі?

23.06.2022
9 хв. на прочитання

Уляна СТЕЛЬМАШОВА

З початком широкомасштабної війни Польща стала другим домом для понад 1 мільйона українців, які дуже детально і пришвидшеними темпами пізнали те, як у сусідній країні влаштоване соціальне життя.

А що тим часом відбувається у Польщі на арені політичній?

Українці захоплюються заявами та діями президента РП Анджея Дуди, прем‘єра Матеуша Моравецького та інших польських посадовців на підтримку України.

Чи аплодують своїм політичним посадовцям самі поляки? Який рівень підтримки влади і опозиції? І чи впливає війна, розв'язана державою-терористом Росією в Україні, на внутрішню політичну боротьбу у Польщі?

Найбільша за чверть століття інфляція

У травні 2022 року інфляція у Польщі різко досягла рекордного рівня – 13,9%. Це найвищий показник за останні 24 роки. Такого росту цін Польща не бачила із 1998 року. Найбільше дорожчають продукти харчування та паливо.

За прогнозом Польського економічного інституту (Polski Instytut Ekonomiczny), вже до серпня інфляція зросте до 15%.

 

Водночас дослідження, проведене на початку червня на замовлення впливового тижневика Polityka, показало, що 76% поляків підтримують санкції щодо Росії, навіть якщо це означатиме подальший ріст цін.

Якщо порівнювати співвідношення внутрішніх та зовнішніх причин росту цін у Польщі, то "за 40 відсотків інфляції несе відповідальність уряд, а 60 відсотків - це "імпортована" інфляція", - вважає відомий у Польщі фінансовий аналітик Пьотр Кучинський (Інвестиційний дім Xelion).

Саме за ту умовну 40-відсоткову частину, на яку в нинішній ситуації може впливати влада, і будуть кпинити польський уряд під проводом партії "Право і справедливість" Ярослава Качинського. Особливо під час передвиборчої кампанії до парламенту.

Парламентські вибори у Польщі заплановані на осінь 2023 року. Основною повісткою передвиборчої кампанії стануть теми війни в Україні, відносини з Європейським Союзом, проблеми із верховенством права у Польщі, а також високі ціни та інфляція.

І якщо на перебіг війни польська влада не має визначального впливу, то на внутрішньому фронті їй доведеться відбиватися від безлічі звинувачень.

Неофіційно передвиборча кампанія у Польщі стартувала

4 червня правляча політсила "Право і справедливість" (PiS) провела масштабний програмний з'їзд. Єдиним промовцем на з'їзді став лідер партії, 73-річний Ярослав Качинський.

Ярослав Качинський. Фото з офіційного сайту PiS

Коли делегати зустріли Качинського словами "Ми переможемо", той у відповідь іронічно відповів "Так, переможемо. Але, можливо, перш ніж перемогти, ще трохи мене послухайте". Виступ Качинського тривав майже годину і без жодних папірців. У промові він зосередився на досягненнях Ради міністрів (уряду) за останні роки і утримався від конкретних обіцянок на майбутнє. 

Сам Качинський з осені 2020 року є віцепрем'єром у польському уряді. Прем'єр-міністр Матеуш Моравецький на партійному з'їзді не виступав.   

"Ще ніколи жоден уряд не зробив так багато для Польщі", - заявив голова PiS, перераховуючи сфери, де відбувалося зростання. Говорячи про досягнення, Качинський зробив акцент на соціальних виплатах, на які польська влада особливо щедра.

Уже кілька років одним із козирів польського уряду під проводом "Права і справедливості" є щомісячна виплата по 500 злотих на кожну дитину – так звана програма "500 Plus". До слова, із березня цього року польська влада урівняла у цих правах і українських дітей, які опинилися у Польщі після 24 лютого. Тож відтепер кожна українська дитина теж щомісячно отримує по 500 злотих, це трохи більше 100 доларів.

Консервативна PiS прийшла до влади в тому числі на лозунгах про захист традиційної сім'ї як основної соціальної одиниці. Програма "500 Plus" є одним із втілень програми партії. Ініціатива отримала таку підтримку у суспільстві, що ніхто із політиків, навіть опозиційних, не наважується говорити про її ліквідацію.

Під час виступу на з'їзді одним із основних досягнень Качинський назвав те, що виплати на підтримку сімей зросли у Польщі до 200 мільярдів злотих.

Серед інших досягнень голова правлячої партії і віцепрем'єр польського уряду називає: збільшення видатків на виплату пенсій, видачу безкоштовних ліків для 3,5 млн людей похилого віку; збільшення видатків на оборону з 33 млрд до 57 млрд злотих цього року і до 96 млрд злотих у наступному році; збільшення видатків на освіту на 36%; зниження з 1 липня цього року податку на доходи з 17 до 12%.

Качинський визнав, що ціни теж виросли і одразу запевнив: "Інфляцію приборкаємо і, маю надію, що це не буде якоюсь дуже віддаленою перспективою".

У найближчих планах правлячої верхівки Польщі – здійснити "наступальний" тур по всій країні. Оточення Качинського уже заявило, що той може піти у відставку з посади віцепрем'єр-міністра, аби зосередитися на поїздках по країні.

"Готуючись до турне по країні перед виборами 2023 року, PiS стартує у найскладніших для неї умовах, набагато складніших, ніж у попередні роки. Достатньо заїхати на заправку або подивитися на ціну вугілля, щоб побачити, наскільки це складі умови", - констатує політичний журналіст "Rzeczpospolita" Міхал Коланко. 

Ефект Дуди

Польща – парламентсько-президентська республіка. Вплив президента на внутрішню політику у цій країні менший, ніж в Україні. Водночас у нього є серйозний важіль впливу – право вето.

Цим правом президент Анджей Дуда вдало скористався у 2017 році, допомігши PiS в черговий раз перемогти на парламентських виборах.

Польща в цей час була охоплена антиурядовими протестами (уряд тоді теж був під контролем PiS). Дуда заспокоїв суспільні настрої, наклавши вето на закон про Верховний суд і Державну раду судочинства, який передбачав значне посилення влади генпрокурора.

Цього загалом було достатньо, аби знизити градус суспільної напруги, зупинити протести, а також показати, що влада "Права і справедливості" має запобіжники і що у країні існує окремий центр прийняття рішень. Навіть якщо цей центр теж належить до PiS.

Зараз ефект Дуди зразка 2017 року може повторитися. Днями президент Польщі підписав зміни до скандального закону про судову реформу, які ліквідували так звану Дисциплінарну палату. Цей орган, на створенні якого наполягала правляча партія, викликав дуже гостру критику з боку ЄС та польського суспільства. Дуда своїм рішенням відкрив дорогу до того, щоб залагодити конфлікт. І в результаті уже найближчим часом Польща зможе отримати від Єврокомісії 35 млрд євро на відновлення економіки.

Президент Дуда працює як ефективний громовідвід Качинського, він знімає напругу і вдало її нейтралізує. Як зазначають політичні аналітики, у польському суспільстві є дивна слабкість до президента. Виборці і навіть багато журналістів не можуть ставитися до нього так суворо, як до інших політиків PiS.

Політичних балів йому надають дружні обійми із президентом України Володимиром Зеленським, до якого поляки ставляться із глибокою симпатією. До цього також додається ситуаційне зростання ролі Польщі на європейському континенті, історичний візит до Польщі президента США Джо Байдена і навіть одяг у мілітарі-стилі, який полюбляє носити Дуда.

Анджей Дуда і Володимир Зеленський. Фото Reuters

Соціологічна служба IPSOS у нещодавньому дослідженні вивчила рейтинги політиків "у парах". Ярослав Качинський практично усі свої позитивні оцінки здобув у парі з Дудою, і навпаки – усі свої критичні оцінки Дуда зібрав у парі з Качинським.

Відтак можна прогнозувати, що напередодні парламентських виборів 2023 року правляча "Партія і справедливість" знову успішно зіграє картою Дуди.

Повернення і проблеми Туска

Влітку 2021 року до польської політики повернувся Дональд Туск. Він закінчив свою роботу на посаді президента Євроради, знову очолив засновану ним 20 років тому ліберальну партію "Громадянська платформа" (Platforma Obywatelska, PO) і таким чином знову став головним обличчям польської опозиції.

Повернення Туска додало градусу напруги у польській політиці і оживило її. Досвідчений політик повернувся з твердим наміром припинити багаторічне панування консервативної "Громадянської платформи" Качинського.

Дональд Туск. Фото PAP

Втім особистим неприємним сюрпризом для Туска стала широкомасштабна війна Росії в Україні. На хвилі того, як польське суспільство підтримує Україну, Туску почали пригадувати його "дружбу" з Росією.

Повністю контрольоване правлячою партією суспільне телебачення TVP на своєму сайті навіть створило окрему сторінку під назвою "Проросійська ера Туска" (Prorosyjska era Tuska).

Що саме закидають Туску? Наприклад, пригадують його заяву від 2014 року, коли Туск був прем'єром Польщі, а Росія уже анексувала український Крим. "Польща, поки я є прем’єр-міністром польського уряду, не очолюватиме антиросійський хрестовий похід", - заявив він із трибуни Сейму.

Журналісти провладного TVP також оприлюднили документи, які свідчать, що у 2010-2011 роках Туск начебто робив "усе можливе", щоб продати польське підприємство Lotos російським "Газпрому", "Лукойлу" або "Роснефти".

Ще одним приводом для нападок на Туска стала історія з українським збіжжям, яке зараз частково експортується через Польщу. Туск заявив, що українське зерно на території Польщі може завдати фінансових втрат для польських фермерів. Заяву Туска схвально сприйняла російська пропаганда.

На це відреагував особисто Качинський: "Коли на карту поставлені життєво важливі інтереси Польщі, Туск виступає проти. Дуже часто його точка зору тоді збігається з російською пропагандою. Так і цього разу. Водночас важливо, щоб наші фермери знали, що це (українське) зерно не є загрозою для них. Його одержувачі – у північній Африці та на Близькому Сході".

Аби відбитись від звинувачень у "проросійськості", Туск наприкінці травня виступив із жорсткою заявою на конгресі "Європейської народної партії" у Роттердамі. "Європа не може сьогодні обговорювати, як зберегти обличчя Путіна, а лише про те, як допомогти Україні виграти цю жорстоку війну, тому що це наша війна", - сказав він.

Там же у Роттердамі він оголосив про свою боротьбу за владу у Польщі.

Соцдослідження, зроблене у червні на замовлення "Газети Виборчої" показало, що польські опозиційні партії (Platforma Obywatelska, Polska 2050, Lewica, PSL) здатні перемогти "непереможну" партію Качинського тільки у випадку, якщо підуть на парламентські вибори єдиним списком.

Це і шанс, і проблема для Туска. Він воліє об'єднати опозиційних політиків під своїм крилом. Ті виставляють багато умов, і основним каменем спотикання, очевидно, стане розподіл місць у єдиному списку.

У кулуарах польської політики також обговорюють внутрішньопартійну напругу у стосунках між досвідченим Туском і молодим та перспективним представником "Громадянської платформи", мером Варшави Рафалом Тшасковським. Саме Тшасковський на президентських виборах 2020 року зайняв друге місце, програши Дуді мінімальну кількість голосів.

Рафал Тшасковський. Фото із офіційної Facebook-сторінки політика

У рейтингах довіри поляків Тшасковський займає одні з найвищих позицій, випереджаючи Туска. У нього міцні зв'язки з представниками місцевого самоврядування. Наразі дії Тшасковського вказують на те, що він є командним гравцем, який не бажає вносити розкол у партії. Аналітики вказують, що час Тшасковського у Польщі ще настане.

Відтак за рік до виборів перед Туском стоїть кілька важливих завдань: домовитися з іншими опозиційними партіями, не допустити внутрішньопартійного розколу у самій "Громадянській платформі", посилити осередки своєї партії на місцях і втілити стратегію, з якою можна всерйоз змагатися із партією Качинського.

Незалежно від результату парламентських виборів, Польща залишиться другом України

У будь-якому разі нова передвиборча гонка у Польщі збереже традиційну для цієї країни картину – жорстке змагання консервативної і правоцентристської партії "Право і справедливість" на чолі з 73-річним Качинським та ліберальної "Громадянської платформи" на чолі із 65-річним Туском.

Ця дуополія почергово править у країні вже майже два десятиліття. Усі інші партії – лише фон у боротьбі двох важкоатлетів.

Політична розкладка вказує на те, що незалежно від результату парламентських виборів, ця країна залишиться стратегічним партнером і другом для України.

При цьому якщо на попередніх парламентських та президентських перегонах тема України майже не звучала, то на цей раз стане однією з основних, яка вплине на результати народного волевиявлення поляків.