Україна відмовилася від дотримання прав людини? Без паніки та «зради!»

Новина про те, що Україна тимчасово відступає від Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод викликала бурхливу реакцію у мережі. Хоча насправді подібні обмеження запровадили ще у 2015 році. Відтоді Україна періодично змінювала перелік обмежень і звітувала про це до Ради Європи щонайменше двадцять разів. Тож чому інтерес до цього виник тільки зараз, що змінилося і які права українців потенційно під загрозою? Розбираємо проблему разом із «Центром політичного консалтингу».

Перелік обмежень зменшено, а не збільшено

Отже, Україна поінформувала Раду Європи про відступ від зобов'язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Документ оприлюднено на сайті міжнародної організації 28 квітня, але саму заяву Міністерство юстиції подало ще 4 квітня.

Таке рішення є законним: стаття 15 Конвенції передбачає можливість тимчасових конституційних обмежень під час воєнного стану. Погодження від Ради Європи не вимагається, однак у разі конкретного звернення обґрунтованість таких відступів має оцінити Європейський суд із прав людини.

Подібний захід не є для України новацією. Уперше про тимчасовий відступ від виконання деяких міжнародних зобов'язань держава заявила 2015 року в період Антитерористичної операції (АТО). Дерогація (одна з форм обмеження прав людини) діяла в Донецькій і Луганській областях.

Відтак перелік обмежень був розширений після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році, адже в Україні запровадили воєнний стан. Відтоді його неодноразово продовжували – і щоразу постійний представник України повідомляв до Страсбурга про це.

Як наголошує міністерство закордонних справ, у квітні цього року Україна вчергове уточнила перелік наявних обмежень і ЗМЕНШИЛА його, а інформування стало вже двадцятим із 2015 року.

Що може влада

Але що змінюється з квітня? Документ відображає раніше заявлені Києвом відхилення від міжнародних вимог щодо прав і свобод людини, але скасовує деякі попередні відступи. Обмежувати можуть, згідно з Конституцією України, права на:

недоторканність житла;

таємницю листування, телефонних переговорів та іншої кореспонденції;

невтручання в особисте й сімейне життя;

свободу пересування, вільний вибір місця проживання, можливість вільно залишати територію України та повертатися на неї;

свободу думки й слова;

вільне вираження поглядів і переконань, збір, зберігання й поширення інформації;

проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій і страйків;

володіння, користування і розпорядження своїм майном;

підприємницьку діяльність і працю;

освіту.

Також зазначається, що саме може робити влада, зважаючи на тимчасові обмеження прав і свобод у період воєнного стану. Зокрема йдеться, відповідно до Закону «Про правовий режим воєнного стану», про:

примусове відчуження для потреб держави майна, що перебуває у приватній або комунальній власності;

запровадження комендантської години;

особливий режим в’їзду-виїзду, обмеження свободи пересування;

огляд речей, транспорту, вантажу, багажу, службових і житлових приміщень;

заборону масових заходів;

заборону або обмеження вибору місця перебування і проживання;

заборону змінювати місце проживання без дозволу громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку;

військово-квартирну повинність для фізичних та юридичних осіб.

Натомість у повідомленні від 4 квітня вилучено дерогації щодо ряду статей Конвенції. Зокрема, не йдеться про відступ від статей про заборону дискримінації та примусової праці, політичної діяльності іноземців, а також прав на свободу думки, совісті та релігії, ефективний засіб правового захисту.

«Суто в правовому полі»

Міністерство юстиції повідомляє, що про відступ від статей «Захист власності», «Право на освіту» та «Право на вільні вибори» йшлося ще в ноті 2022 року. «Україна у квітні не призупинила захист, а якраз навпаки — переглянула та забрала застереження щодо обмеження певного набору прав», – роз’яснює міністр юстиції Денис Малюська.

Мін'юст нагадує, що інші країни неодноразово повідомляли про відступи від зобов’язань за Конвенцією у зв’язку із запровадженням воєнного стану: зокрема, Вірменія й Азербайджан у 20ці року, Туреччина – раніше, у   1980-му.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець зазначає, що Україна діє суто в правовому полі, а такі заходи є формальністю. Вони не мали жодної негативної реакції з боку Ради Європи. Лубінець закликає пам'ятати, що Росія веде гібридну війну і намагається використати будь-яку інформацію, щоб дестабілізувати ситуацію всередині України й налаштувати населення проти української влади.

При цьому директор Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Михайло Тарахкало зазначає в коментарі RFI, що обмеження існували з початку повномасштабного вторгнення РФ і зараз йдеться лише про їх модифікацію. За його словами, нині Європейський суд розглядає щонайменше три справи щодо обмеження виїзду за кордон чоловікам і йдеться, зокрема, про запроваджений раніше відступ.

«Відповідно до статті 15 Європейської конвенції, якщо відбуваються надзвичайні події, будь-яка держава має право на певний час з відповідним мотивуванням відступити від своїх обов'язків за цією конвенцією. Якщо дійсно є підстави для дерогації, то Європейський суд не визнаватиме певні порушення за статтями, від яких держава відступила», – каже Тарахкало.

Правознавець підкреслює, що цей механізм є законним. На його думку, такий захід доцільний як тимчасовий.

«Так, це певні обмеження, і хорошого в цьому нічого немає з погляду прав людини. Тут я погоджуюсь, – коментує Тарахкало реакцію громадськості. – Якщо можна обійтись без цього, то краще так зробити. Навіть якщо існують певні воєнні обмеження, вони мають бути адекватними. Ми не можемо чотири, п'ять, сім років перебувати в ситуації певних критичних обмежень».

А Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод (ЦГС), наголошує, що важливо стежити за пропорційністю запроваджених обмежень. За її словами, вони мають дійсно співвідноситися з вимогами воєнного часу і сприяти обороні держави.

«Хвиля в мережі підійнялася саме через те, що російські боти в це вклали гроші. Викладені статті відповідають закону про воєнний стан. Тобто катастрофи немає, певна небезпека урізання свобод є. Та значно більший ризик, наголошую, це те, що в країні немає незалежної судової системи, ефективного розслідування і нормальної можливості використовувати центри експертизи», — зазначає Романцова.

 

Протидіяти тим чи іншим порушенням прав і свобод, на її думку, допоможе вчасна реакція суспільства. Правозахисниця зауважує, що неактивність громадян, які не стежать за діями влади, завжди спричинятиме зловживання. «Розслабитися і сподіватися на те, що система налагоджена і сама спрацює, на жаль, в Україні не можна. Тобто ситуація може стати ризикованою саме через те, що в нас немає інституцій, достатньо потужних, демократичних, очищених від корупціонерів. Усе це робить більш небезпечними попередні проблеми наших систем», – каже вона.

Романцова зазначає, що деякі країни обходяться без відступів від міжнародних конвенцій навіть під час війни. А от, наприклад, Франція у 2015 році заявила про дерогації через теракти в Парижі. 

«Ми, правозахисники, завжди з насторогою ставимось до будь-яких урізань прав людей, навіть під час війни. З одного боку, уже є воєнний стан і все зрозуміло, наприклад, з майновими питаннями. Але все ж таки дерогація є можливим обмеженням. І це «можливе» потрібно використовувати в разі крайньої потреби і пропорційно. Тобто не у всіх всі машини забрати, а конкретно в конкретному регіоні. Не всім заборонити свободу пересування, а скеровувати опікунів із дітьми з зони евакуації. Оце пропорція, і її може оцінювати Рада Європи, що є важливим запобіжником», – пояснює Романцова.

Правозахисниця додає, що з 2014 року представники Ради Європи регулярно приїжджають в Україну спостерігати, як діє механізм дерогації, й оцінюють, наскільки пропорційними чи навпаки є дії на підставі цих обмежень.