Сектор газу. Європа знайшла альтернативу російському паливу

Сектор газу. Європа знайшла альтернативу російському паливу

25.07.2022
8 хв. на прочитання

Колись мер Києва Кличко обмовився, сказавши, що місто починає підготовку до землі. Насправді на увазі малося – до зими. Європа не хоче готуватися до землі (тобто смерті), а от до зими – мусить. Хоча обставини складаються так, що зима-2022/2023 стане якщо й не смертельною, то вельми проблематичною. Вся сіль тут у російському газі, якого може просто не бути. І хоча зараз на європейському континенті панує небувала спека, вже за чотири місяці перед середньостатистичним бюргером постане проблема обігріву. Як її вирішуватиме Європа? Про це далі у нашому матеріалі.

Наталія ЛЕБІДЬ

Енергетичний шантаж Росії

Єврокомісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон зауважив, що найближчий опалювальний сезон доведеться пережити, власне, без опалення. «Потрібно буде пережити наступну зиму. А може, і ще наступну», – сказав він. Але що сталося? Тут все просто – сталася Росія.

21 липня росіяни відновили роботу «Північного потоку-1». Газ пішов до Німеччини в обсягах 40% від максимальної потужності. До цього дня ні в кого не було впевненості в тому, що паливо в Європу піде: Росія, посилаючись на «ремонтні роботи», могла просто помститися Європі. Особливо на тлі ухваленого Євросоюзом сьомого пакету санкцій. 

18 липня російський «Газпром» попередив своїх клієнтів у Європі, що не гарантує їм постачання газу через «надзвичайні обставини». Про це повідомило агентство Reuters з посиланням на лист, який опинився у розпорядженні журналістів.

Ще раніше, 14 червня, «Газпром» скоротив постачання газу «Північним потоком-1», пославшись на затримку турбіни, яка перебуває на обслуговуванні в Канаді. Цю турбіну Кремль вимагав назад, закочуючи істерику за істерикою. І хоча Україна була проти повернення турбіни, Канада все ж віддала росіянам їхнє майно.

Проте, як стверджує міністерство економіки ФРН, справа була не в турбіні. Постачання газу скоротили не через її відсутність, бо цю турбіну планували використовувати тільки у вересні. А тому у німецького керівництва відразу виникли серйозні побоювання щодо того, що постачання газу «Північним потоком-1» зупиниться в будь-якому разі. Хоч з турбіною, хоч без неї.

Коли маєш справу з Росією, не можна бути впевненим ні в чому. Шантаж газом «країна-бензоколонка» може почати будь-якої миті. На додачу до всього, «Газпром» є майже банкрутом, адже компанія балансує на межі технічного дефолту.

Зважуючи на всі обставини, міністр економіки Франції Брюно Ле Мер ще раз наголосив, що Росія може піти на газовий шантаж, щоб змусити Євросоюз відмовитися від військової допомоги Україні у боротьбі з російською агресією. А «Газпром» в свою чергу може повністю перекрити постачання газу до європейських країн.

З французьким колегою згоден і румунський урядовець. Віцепрем'єр Румунії Келемен Хунор спрогнозував, що на Європу чекає найсуворіша зима за останні 60 років. Найсуровіша і за кліматичними показниками, і в зв'язку зі зростанням цін на газ та електроенергію, яке спровокують введені проти РФ санкції, і через політичну непередбачуваність Росії. 

А відтак Європа почала шукати альтернативу російського газу і вийшла на два оптимальні варіанти, перший з яких – це диверсифікація шляхів постачання газу, а другий – розвиток альтернативної енергетики.

Який з них виявиться більш успішним, покаже час, та наразі добре вже те, що з газової голки Москви Європа зістрибує. Щоправда, у стрибку вона ризикує отримати травми, але час та досвід їх залікує. Головне – це протриматися саме зараз, у найближчі дві зими, коли буде найтяжче. А далі, сподіваймося, все піде по накатаній. 

Хто куди, а ми за газом

Географія поїздок провідних європейських лідерів та чиновників у другій половині липня виглядала дуже цікаво. І промовисто.

18 липня вже колишній прем'єр-міністр Італії Маріо Драгі відвідав Алжир, щоб «зміцнити роль цієї північноафриканської країни як регіонального партнера». Роль зміцніла настільки, що Драгі та президент Алжиру Абдельмаджід Теббун домовились про постачання до Італії «значної кількості газу».

Тоді ж, 18 липня Франція та Об'єднані Арабські Емірати підписали угоду про енергетичну співпрацю. Вона стосується постачання як нафти, так і газу з Перської затоки. Але Мінекономіки Франції поки що не оприлюднило подробиць угоди.

І знову таки, 18 липня (вдалий день для енергетичних угод!) голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн перебувала в Азербайджані, щоб укласти угоду з президентом Ільхамом Алієвим про збільшення постачання газу. Згідно з домовленостями, ЄС подвоїть імпорт з Азербайджану протягом найближчих п'яти років.

Про цю угоду можна сказати трохи детальніше. Передбачається, що Азербайджан буде поставляти в Європу 20 млрд кубометрів газу щорічно – до 2027 року (зараз країна постачає 8,1 млрд). Але як це буде виглядати технічно?

Газ йтиме по «Південному потоці» до Болгарії, а звідти до решти країн ЄС. До слова: раніше стало відомо про завершення будівництва інтерконектора «Греція-Болгарія». Він дозволяє транспортувати азербайджанський природний газ до Болгарії, а звідти — до решти країн Європи.

Крім того, меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічного партнерства в галузі енергетики між ЄК та Азербайджаном містить зобов’язання подвоїти пропускну спроможність Південного газового коридору. Та й це ще не все, бо очікується, що Азербайджан уже зараз збільшить поставки природного газу в Європу до 12 млрд куб. м у 2022 році.

Оборудка виглядає вдалою, проте у неї знайшлися критики. Вони вказали на те, що Азербайджан та його лідер Ільхам Алієв – також не є взірцями демократичності та людяності, іншими словами, це – лайт-варіант Росії та Путіна. Але хай там як, а вже 19 липня у Брюсселі зібралася Рада співробітництва «ЄС-Азербайджан», щоб розглянути загальні питання двосторонніх відносин і обговорити потенційні сфери взаємного інтересу для співпраці в майбутньому.

Так що подобається це комусь чи ні, а азербайджанський газ таки замінить російський. Втім, для принципових осіб, котрі не хочуть нічого купувати ані у Путіна, ані в Алієва, є план «Б».

Економимо та гріймося дровами

Свого часу чорнобильська трагедія справила таке величезне враження на цивілізовану частину людства, що вона почала замислюватися над тим, як мінімізувати використання атомної енергетики. Пізніше ця сама цивілізована частина налаштувалася відмовитися від вугілля як неекологічного палива, котре не має майбутнього. Але так було до 24 лютого 2022 року.

Нині в країнах Євросоюзу говорять про те, що готові продовжити терміни роботи своїх атомних електростанцій. А ще реабілітувати старе добре вугілля. Бо будь-яку шкоду від вугілля, хай простять нас екологи, неможливо порівняти зі шкодою від путінської Росії.

Також у Європі згадають і про «зелену енергетику», одним словом, не оминають увагою жодну альтернативу. І мають на це усі підстави. «Росія нас шантажує. Росія використовує енергію як зброю. І тому в будь-якому випадку – буде це часткове припинення поставок російського газу чи повне його відключення, Європа має бути готова», – заявила фон дер Ляєн, чиї слова наводить The Guardian.

А ось ще одна цитата: «Європа щосили намагається знайти альтернативні джерела енергії, оскільки війна Росії в Україні та скорочення Москвою поставок газу в дюжину країн ЄС спровокували різке зростання цін на енергоносії, інфляцію та очікування рецесії. Зараз ЄС готується до можливості повного припинення Росією постачання газу, який живить промисловість, використовується для виробітку електроенергії й обігріву будинків взимку», – йдеться у статті Associated Press.

Та головною методою протистояння російському тиску і шантажу залишається економія. І це не просто слова чи декларація про намір. Єврокомісія вже представила план під назвою «Економте газ для безпечної зими», який передбачає добровільне скорочення споживання газу на 15% з 1 серпня 2022 року і до 31 березня 2023 року.

Цей план вимагає схвалення держав-членів, яких Єврокомісія невдовзі збиратиме на екстрену нараду міністрів енергетики. Але водночас відомо і про те, що велика група країн виступає проти обов'язкових скорочень – тамтешні уряди, мовляв, краще знають, як діяти в своєму регіоні, і вже мають плани дій у надзвичайних ситуаціях.

Цікаво, що іспанське видання El Pais повідомляло, що у рамках плану енергозбереження запропонують обмежити опалення громадських будівель до 19 градусів, а кондиціювання повітря – до 25 градусів. Можливо, комусь це видається катастрофою, проте українці, приміром, звикли до скромних температур у своїх помешканнях, ба навіть навпаки – лають облгази за надмірне тепло у приміщеннях, через яке доводиться відчиняти кватирки та «опалювати вулицю».

Але повернемося до плану «Економте газ». Для його реалізації країнам пропонують різні заходи, за допомогою яких держави-члени можуть заохотити зниження попиту та споживання газу державним сектором, підприємствами і домогосподарствами. В кожному разі, до кінця вересня держави-члени повинні оновити свої національні плани дій у надзвичайних ситуаціях, включивши до них запропоновані заходи щодо скорочення попиту.

Також комісія обіцяє прискорити роботу з диверсифікації постачання палива, включаючи спільні закупівлі газу, аби розширити можливості ЄС щодо пошуку альтернативних джерел постачання.

Та і це ще не кінець історії, бо в рукаві європейських колег є і другий план – план зі скорочення енергетичної залежності від росії (REPowerEU).

Цей план також передбачає пункти, про деякі з яких вже йшлося вище – збільшення цільового показника енергоефективності ЄС на 2030 рік із 9% до 13%;

об'єднання закупівель трубопровідного газу, ЗПГ та водню;

прискорення використання відновлюваних джерел енергії. (Тут Єврокомісія пропонує збільшити до 2030 року основну мету щодо відновлюваних джерел енергії з 40% до 45%);

обов'язкове встановлення сонячних панелей на дахах нових комерційних та громадських будівель до 2025 року, а на дахах нових житлових будівель – до 2029 року.

«Ми мобілізуємо близько 300 мільярдів євро. Приблизно 72 мільярди євро у вигляді грантів та 225 мільярдів євро у вигляді кредитів. Це включатиме деяке фінансування – до 10 мільярдів євро – у ланки для газу і ЗПГ, яких бракує, щоб жодна держава-член не залишилася без нього. І до 2 млрд євро на нафтову інфраструктуру з урахуванням припинення відвантаження російської нафти. Решта фінансування піде на прискорення та розширення переходу до чистої енергії», – прорезюмувала все вище сказане фон дер Ляйєн.

Одним словом, європейці – на правильному шляху. Важкому, але правильному. Немає сумнівів, що після війни та перемоги України у ній, ми перейматимемо досвід наших партнерів і щодо економії, і щодо розвитку альтернативних технологій. А головне – щодо того, як опинитися якомога далі від Росії, навіть якщо втекти від неї з цієї планети неможливо.