Російський лобізм: як має протидіяти Захід

Європарламент заборонив відвідини розповсюджувачам кремлівських наративів

Андрій ЧЕРНІКОВ

Кожен раз, коли українські ЗМІ повідомляють про появу «відкритих листів європейських інтелектуалів» до своїх урядів з вимогою не постачати Україні важку зброю, українці і обурюються, і втрачають якусь частку надії на те, що Захід дійсно допомагає Україні і готовий продовжувати так вчиняти й надалі. Такими є наслідки роботи лобістів з Росії. Але днями сталася подія, на яку мало хто звернув увагу: Європейський Парламент заборонив відвідувати свої приміщення та офіси лобістам, які представляють інтереси Кремля та розповсюджують ідеї щодо виправданості дій Москви або ж неминучості поразки України.

На перший погляд, рішення ЄП виглядає дещо безпомічним, адже успіх лобізму майже жодним чином не залежить від того, чи мають лобісти можливість фізично потрапити до того чи іншого офісу. Якби лобісти вирішували всі питання лише у кабінетах, то неможливість потрапити до них дійсно стала би великою перешкодою. Насправді ж лобізм входить якщо не у двері, то через вікно, або ж об’єкт лобізму запрошується на «бесіду» за межами офісу. Годі й казати, що зустрітися у «зумі» – вже не є чимось неприйнятним. Більш того, мова йде не лише про зустрічі лобістів саме з європейськими політиками та чиновниками. Адже російський лобізм набуває нових форм та освоює нові можливості.

Капітулянти «круглих столів»

Так, за даними Центру протидії дезінформації при РНБО України, нещодавно французький центр досліджень у сфері розвідки опублікував аналітичне зведення, в якому частково просуваються кремлівські наративи про «недосвідчених українських солдатів» та «професійну російську армію».

22 травня було опубліковано аналітичну доповідь за авторством Олів'є Дюжардена, в якій він висловив сумніви щодо успіху потенційного контрнаступу Збройних сил України на Донбасі.

«Ці заяви є маніпуляцією, адже ситуація на фронті доводить протилежне», – кажуть в Центрі протидії дезінформації.

Тим часом колишній сенатор США Річард Блек в своєму інтерв’ю розповів про «неминучу перемогу» Росії, оскільки «Росія не може собі дозволити програти через загрозу розширення НАТО» (відчуйте різницю між «не може дозволити програти» і «переможе», але саме так і просуваються сумніви, мовляв, «не все так однозначно»). Ця «неминуча» перемога не настала, однак, по цей день, і, очевидно, що її не буде взагалі.

А італійський генерал Л. Трикаріко закликав ЄС відмовитись від «божевільної ідеї виграти війну в Україні» та схилити Україну до капітуляції, щоб не провокувати Росію на застосування зброї масового ураження.

Звернімо увагу і на німецький Інститут Шиллера, який провів міжнародну дискусію на тему загрози Третьої світової війни, де учасники заходу дійшли висновку, що «конфронтація з Росією згубна для Німеччини та ЄС».

В РНБО наголосили, що всі ці заяви – спроба Росії нав’язати світові свою  необхідну точку зору.

Подібного штибу «дослідження», «круглі столи» та «конференції» є також проявом лобізму. Тому можна не пускати російського лобіста до офісів Брюсселю, але йому не обов’язково стукати саме туди.

При цьому, однак, рішення Парламенту ЄС – знакове. Це сигнал не лише російським лобістам, але й тим, до кого вони звертаються: такі контакти будуть як мінімум засуджуватись, як максимум – перевірятися та контролюватися. Не завадило б ввести й якісь санкції – і для перших, і для других.

Краще пізно, ніж ніколи: Захід помітив «токсичні наративи» Кремля

Проте не менш цікавим виглядає формулювання, з яким така заборона для лобістів Кремля буда запроваджена.

«Ми не повинні дозволити їм (російським лобістам – Ред.) поширювати свою пропаганду та неправдиві, токсичні наративи про вторгнення в Україну», – заявила президент Європарламенту Роберта Метсола.

З її слів ми можемо зробити висновок, що ЄС хвилює не лише діяльність лобістів, які просувають інтереси Росії, а й фактичне розповсюдження брехні навіть без участі російських ЗМІ на Заході.

Одним з прикладів такого розповсюдження є слова колишнього держсекретаря США Генрі Кіссінджера, котрий наполягає на територіальних поступках України, які та має зробити, аби не почалася «війна проти самої Росії». «Переговори (між Україною і Росією — Ред.) повинні початися в наступні два місяці, перш ніж стануться катаклізми й напруження, які буде непросто подолати. Ідеальний варіант — щоб лінією поділу було повернення до статусу-кво на момент початку війни», – вважає він. Така позиція, як і висновки різних «експертних центрів», спонукає замислюватись над буцімто правотою Кіссінджера, адже його політичний бекграунд, вік та статус створює ореол авторитетності довкола подібних висловлювань.

Довгий час ЄС заплющував очі на російську пропаганду, думаючи про бізнес. І лише після повномасштабного вторгнення Росії в Україну чиновники та депутати ЄС, нарешті, визнали, що саме інформаційний вплив Росії на країни Європи виявився руйнівним та небезпечним. І саме тому російські ЗМІ, зокрема, телеканали, були включені у санкційні пакети.

Але пропаганда працює не лише через ЗМІ, а й через особисті стосунки людей. ЗМІ формують не лише громадську думку: їхня прихована задача – полегшити роботу лобістів, які спілкуються з об’єктами впливу, спираючись на тези, які були вкинуті через ЗМІ, у тому числі, і завдяки так званим «експертам». І, якщо російські телеканали потроху зникають з західного інформаційного простору, то «експерти» все ще віщають. Логічним рішенням було б обмежити їхню діяльність. Але як? Передусім – через фінансовий моніторинг: хто, від кого і на що саме отримав гроші?

Зачинити вікно можливостей

Пригадайте, як у 2013 році на замовлення одного з російських банків український економіст Валерій Геєць разом із російськими економістами підготував «наукове дослідження» про шкоду Асоціації України з ЄС. Чи треба зараз казати про те, що висновки економістів були, м’яко кажучи, помилковими, якщо не брехливими? Однак і цей документ використовувався Кремлем для протидії українській євроінтеграції, мовляв, дивіться, про це кажуть науковці. Однак зрозуміло, що за пристойний гонорар ці «фахівці» могли написати будь-що. Чи вони були покарані? Чи засудили їх публічно? Чи похитнулася їхня репутація? І чи є їм діло до власної репутації?

Так само питання слід ставити і в ЄС.

Європа, а також США і Британія мають піти ще далі і запровадити більше обмежень на діяльність російських лобістів – не лише зареєстрованих. А головне – запровадити обмеження на контакти з росіянами для своїх політиків і посадовців. З першим і другим у демократичній та бюрократичній Європі буде складно.

Хоча якби лобізм спирався лише на «силу переконання», то заборона на відвідини офіційних структур Євросоюзу мала би якийсь ефект, хай і невеликий. Але річ у тім, що лобізм переконливий лише тоді, коли одна сторона пропонує не тільки відсутність етичних і моральних сумнівів, а й вигоду, яку можна потримати у руках, тобто гроші. Саме кошти, які потрапляють західним політикам, чиновникам або інституціям і компаніям, і мають стати предметом основної уваги. Багато хто вважав, що так воно і працює у ЄС, але виявилося, що ні.

Тому рішення Європарламенту виправдане, логічне і його можна лише вітати. Європарламент також закликав Європейську Комісію та Раду ЄС повністю заблокувати діяльність пов'язаних з Росією лобістів.

Ніколас Айосса, заступник директора та керівник відділу адвокації політики Transparency International EU, зазначив, що ця організація ще з березня закликає до обмеження лобіювання Росії.

«Але інституції повинні повністю забезпечити припинення російського впливу в Брюсселі зараз, в тому числі юридичними фірмами, консультантами та асоціаціями в ЄС», – заявив Айосса.

Зараз нам відомо не так вже й багато прикладів, коли через російські гроші європейські публічні особи були піддані критиці. Мова йде, зокрема, про колишнього канцлера Німеччини Ґерхарда Шрьодера, який багато років був членом правління компанії «Роснефть». Навряд чи останнім часом він мав суттєвий вплив на німецьку політику, але він мав доступ до високих кабінетів, аби просувати російський бізнес і – російську політику. Чи дійсно він відпрацьовував свої гроші так, як йому казали у Москві, або ж просто отримував добру пенсію від свого друга Путіна, але факт роботи на країну-терориста, дії якої спричинили світову політичну, економічну та гуманітарну кризу, важко не помітити і аморально – ігнорувати.

Однак можемо прогнозувати, що у ЄС боротьбу з лобізмом дехто захоче порівняти з обмеженням свободи слова, яке неприйнятне у демократичному суспільстві. Таке можливо. Але, здається, в ЄС вже зрозуміли різницю між свободою висловлювань та свободою розповсюдження брехні. Україна – одна з перших країн світу, яка на собі відчула наслідки роспропаганди. І такими наслідками є війна. Не хочеш війни – зачиняй вікна й двері перед російськими лобістами і контролюй тих, хто відкриває їм чорний хід.