Рада визнала окупацію Ічкерії. Що потрібно знати про цю державу?

Уляна СТЕЛЬМАШОВА

Трагедія Чеченської Республіки Ічкерія може бути показовим прикладом для України. Це той випадок, який демонструє: звичайного виведення російський військ з території України буде недостатньо. У 1996 році Росія ганебно програла Першу чеченську війну, вивела свої війська, і Чечня де-факто зберегла державну незалежність. Кремль після поразки навіть пішов на підписання угоди про виплату контрибуції за Першу чеченську війну. Це було 170 мільярдів доларів, які Москва взяла на себе і зобов'язалася виплатити чеченцям. 

Але за три роки РФ наростила свою військову силу і повернулася до молодої держави не з виплатами і вибаченнями, а зі ще більшою жорстокістю. Друга чеченська війна, яку Кремль охрестив «контртерористичною операцією», йшла десять років і завершилася перемогою путінської Росії.

У вівторок, 18 жовтня 2022 року, Верховна Рада України прийняла безпрецедентне для України рішення – про визнання Чеченської Республіки Ічкерія тимчасово окупованою Російською Федерацією і засудження вчинення геноциду чеченського народу.

Україна також закликає держави-члени ООН та міжнародні організації розслідувати російські злочини в Ічкерії і притягнути винних до відповідальності та визнати країну окупованою Росією. 

Тема Ічкерії сьогодні корисна для України з двох причин:

- як наочний аргумент того, що виведення російських військ за межі українських кордонів 1991 року є недостатньою мірою для послаблення Росії і на цьому в боротьбі з РФ не варто зупинятись;

- як одна із точок, з якої може початися розпад Російської Федерації на низку незалежних держав.

Процес по Ічкерії активізувався завдяки тому, що керівництво невизнаної держави й досі функціонує за кордоном. Лідером уряду Ічкерії у вигнанні є Ахмед Закаєв. З 2002 року він живе у Лондоні, де отримав політичний притулок. У Росії він оголошений у розшук за звинуваченням у тероризмі.

Судячи з усього, Закаєв сьогодні тримає тісні контакти з представниками українського політикуму. В одному з інтерв’ю очільник уряду Чеченської Республіки Ічкерія у вигнанні розповів, що нещодавно побував в Україні і навіть їздив на передову у Херсонську та Запорізьку області. «Відповідні структури забезпечують в Україні мою безпеку, тому офіційні особи, звичайно ж, знають, що я тут», - повідомив Закаєв.

Якщо Україна залишиться вільною і незалежною державою, то Росія перестане існувати в тих межах і в тих рамках, в яких вона існувала до початку цієї війни. І у чеченців з’явиться історичний шанс знову відновити свою державу, вважає Закаєв.

Якою була ця держава і що вона пережила? «Центр політичного консалтингу» пропонує пригадати основні факти з історії.

Проголошення незалежності та Перша чеченська війна

Чеченська республіка, дотримуючись законів та Конституції СРСР, реалізувала своє конституційне право на вихід зі складу СРСР, ставши незалежною державою. 

1 листопада 1991 року обраний Президент ЧР Джохар Дудаєв видав свій перший указ — «про оголошення державного суверенітету Чеченської республіки».

Чеченська республіка стала першою державою (з числа держав Варшавського договору та колишніх радянських республік), яка уклала угоду з РРФСР про виведення російських (колишніх радянських) військ зі своєї території і повністю вивела їх. Цими діями Росія юридично визнала незалежність Чеченської республіки.

За короткі кілька років спокою Чеченська Республіка Ічкерія прийняла власну Конституцію і створила власну регулярну армію.

Тим часом Росія на чолі з Борисом Єльцином, дещо оговтавшись від політичної кризи, з кінця 1993 року почала активно втручатись у справи незалежних держав-сусідів. Щодо Чеченської республіки здійснюється намагання приєднати її до РФ.

Була встановлена транспортна і фінансова блокада Чечні, що призвело до колапсу чеченської економіки. Далі російські спецслужби взялися за розпалювання внутрішньо-чеченського збройного конфлікту. Сили антидудаєвської опозиції проходили підготовку на російських воєнних базах та постачалися озброєнням.

Збройне протистояння поміж чеченцями так і не досягло бажаного рівня інтенсивності, і російське керівництво прийняло рішення про власне російську військову операцію.

Так у 1994 році почалася Перша чеченська війна, яка стала одним з наймасштабніших збройних конфліктів у новітній історії, а битва за Грозний стала тоді найбільшою битвою в Європі з часів закінчення Другої світової війни.

На потужний штурм чеченської столиці російське командування наважилось у новорічну ніч 1 січня 1995 року. Чеченські вояки блокували росіян і майже без опору знищували їх, розстрілюючи бронетехніку з верхніх поверхів будинків та підвалів, а також шляхом ведення мінометного та гранатометного вогню через сусідні будівлі. Російські військові підрозділи, що увійшли до Грозного, майже повністю загинули. Крім особового складу, була знищена також майже вся російська бронетехніка.

Перша чеченська війна тривала до 31 грудня 1996 року. Під час війни загинуло близько 120 тис. чеченських жителів, значна частина з яких – діти. Близько 200 тис. було поранено. Також майже половина населення Чечні стала біженцями.

Чоловік із прапором незалежної Ічкерії над руїнами столиці республіки Грозного (фото 2005 року)

12 травня 1997 року в Москві Борис Єльцин і президент ЧРІ Аслан Масхадов підписали Договір про мир і принципи взаємовідносин між Російською Федерацією і Чеченською Республікою Ічкерія, де остання визнавалась як суб'єкт міжнародного права, тобто як незалежна держава. Мирний договір остаточно закріпив воєнні і політичні результати чеченського конфлікту 1994-1996 років, в якому Росія отримала нищівну воєнну поразку.

Друга чеченська: 10 років пекла

У період 1996-1999 років Чечня була фактично незалежною від Росії. Проте в неї наростали економічні та політичні негаразди, пов'язані з наслідками війни та післявоєнної кризи. У республіці діяло багато непідконтрольних уряду воєнізованих формувань. Одне з них в серпні 1999 розпочало бойові дії на території Дагестану. Виступ придушили і російське командування, використавши це як привід для вторгнення, розпочало другу військову кампанію проти Ічкерії, яка була не менш кривавою ніж перша.

Перша фаза війни тривала до весни 2000 року та закінчилася встановленням проросійського чеченського уряду. Втім, це не завершило війну. Наступні 9 років російські спецслужби вели війну проти повстанського руху на Північному Кавказі. 

Іще одним значним збудником війни стала низка підривів житлових багатоквартирних будинків, унаслідок яких у столиці Москві і ще двох російських містах загинули понад 300 людей. «Контртерористична операція» стала основою передвиборчої кампанії Володимира Путіна. У підривах будинків Путін звинуватив «терористів» у Чечні і наказав здійснити там масові бомбардування. Тим не менше, загадкові обставини навколо цих вибухів призвели до стійких підозр, що ці підриви спланував і здійснив сам Кремль, щоб виправдати майбутню війну.

Друга війна завершилася катастрофічними жертвами, в тому числі серед мирного населення.

Результат другої війни – повна окупація Ічкерії. З 2000-го року Чечнею володарює ставленик Путіна Рамзан Кадиров. Станом на кінець 2001 року в Чечні діяли понад 800 фільтраційних таборів та фільтраційних пунктів, у яких до мешканців Чечні застосовувались найстрашніші катування.

За результатами двох воєн Чечня втратила 300 тисяч жителів із одного мільйона. Ще близько 300 тисяч людей виїхали та живуть за межами Чечні. 

Хто із чеченців воює за Україну

З початку широкомасштабного вторгнення Росії до України чеченці беруть участь у війні по обидва боки фронту.

Деякі воюють у складі російської армії, а деякі, котрі вважають Росію і Рамзана Кадирова своїми ворогами, вступили до лав ЗСУ.

На боці України нині воює п’ять батальйонів чеченців: один у складі Іноземного легіону, а також три батальйони у складі ЗСУ: імені Джохара Дудаєва, імені Шейха Мансура, імені Номана Челебіджихана та новий батальйон, формування якого завершилось нещодавно.

«Ми для себе вирішили воювати з російськими військами там, де буде така можливість. Зараз це тут, в Україні. Українці страждають від Росії так само, як і ми», - пояснює Муслім Чеберлоєвський, командир батальйону імені Шейха Мансура.

Чеченський боєць на тлі трофейного Т-80БВ

Україна визнала не незалежність, а лише окупацію Ічкерії

У рішенні Верховної Ради України щодо Ічкерії є один суттєвий нюанс. Український парламент у своїй постанові не визнає незалежності Чеченської Республіки Ічкерія, а акцентує виключно на її окупації та геноциді чеченського народу.

Автори постанови свідомо уникли слів про визнання незалежності. Пояснюється це тим, що Україна, на відміну від РФ, не може нехтувати міжнародним правом і визнавати ту чи іншу державу незалежною до того моменту, поки ця держава не має міжнародного визнання. Чеченська Республіка Ічкерія у 90-их не була визнана жодною державою-членом ООН. 

Водночас українські депутати мають інший план. Вони доручили голові ВРУ направити текст заяви до ООН, Ради Європи та парламентів держав-членів ООН. За попередньою інформацією, аналогічні рішення про визнання окупації Ічкерії мають бути прийняті у парламентах Польщі, країн Балтії та низки інших держав. Після того, як буде розширений цей політичний наратив, кроком номер два має стати визнання саме незалежності Ічкерії, а також встановлення дипломатичних стосунків з урядом цієї держави в екзилі.

Далі за схожим сценарієм Україна може діяти щодо інших національних держав, які включені до складу РФ, але по факту є окупованими. Мета – визнати їхню незалежність та допомогти визволитись корінним народам, які закуті у лещата російського імперіалізму.  

Відтак, прецедент з Ічкерією – це лише початок.