Привіт, ковід: чи «закон про вакцинацію» допоможе перемогти коронавірус?

Наталія ЛЕБІДЬ

З двох клятих болячок – Росії та коронавірусної інфекції – Україна швидше переможе першу. Бо з коронавірусом, на жаль, доведеться воювати і тоді, коли Москва підпише капітуляцію. За даними Центру громадського здоров'я МОЗ, нині в Україні на ковід хворіє понад 5 млн громадян, і спостерігається тенденція до неухильного зростання числа недужих. Саме тому ухвалення Верховною Радою законопроєкту №4142 було доволі вчасним, от тільки документ має так багато опонентів, що заледве пройшов «горнило» парламенту.

Закон «Про систему громадського здоров’я» запроваджує презумпцію згоди на вакцинацію і на законодавчому рівні прописує обов'язковість щеплень від 11 хвороб замість нинішніх десяти (законотворчі додали ще й  пневмококову інфекцію). Чим в такому разі він не догодив значній кількості своїх затятих противників? Власне, цим і не догодив – потребою у щепленні як такій. Але більш детально у тексті документу розбиратимемося разом із «Центром політичного консалтингу».

Міфи та їхнє розвінчання від депутата Радуцького

Спочатку трохи історії, пов’язаної із написанням закону «Про систему громадського здоров’я».

Мало який законопроєкт мав такий величезний обсяг правок. Мало який – провокував такий значний резонанс. І далеко не кожен був відправлений на повторне друге читання. Але на долю законопроєкту № 4142 випало все відразу. Його писали та переписували, починаючи з вересня 2020-го, тобто майже два роки. Його сприймали як символ репресій українські антивакцінатори. Його захищав голова парламентського комітету з питань здоров‘я нації Михайло Радуцький, розвінчуючи міфи, дотичні до цього закону.

Відразу спойлер: як стверджував Радуцький, ніхто нікого не примушуватиме робити щеплення. Хоч від ковіду, хоч від інших інфекційних хвороб. Взагалі закон «Про систему громадського здоров'я» скерований передусім на те, щоб побудувати нову систему національної епідеміологічної служби. Адже наявна система була створена у 1990-ті та не відповідає тим викликам, які, зокрема, сформував коронавірус. Хоча і проблему вакцинації населення документ, поміж іншого, піднімає, зрозуміло, також.

Та в ньому справді немає норми про обов’язковість щеплення. За винятком кількох технічних поправок, текст просто дублює норми чинного законодавства, які, серед іншого, забороняють невакцинованим дітям відвідувати заклади освіти, а також вимагають усунення від роботи осіб, які ухиляються від обов'язкових профілактичних щеплень.

З таким підходом ми вже стикалися у 2021 році. Тоді частина батьків протестувала проти вакцинації своїх дітей, так само поводилась і частина працівників освіти. У перших був вибір: відвідувати школи або переходити на домашнє навчання. У других вибір полягав у можливості продовжувати свою роботу або звільнятися. Чи чесно ставити громадян перед таким вибором, чи ні – це питання ми наразі не розглядатимемо. Але вибір був тоді і вибір є зараз.

Ще раз: закон не вимагає від українців вакцинуватися. Але невакциновані мають поважати право всіх інших громадян на життя та здоров’я і не наражати їх на небезпеку – таким є лейтмотив закону. Жодної відповідальності за відмову від щеплення ним не передбачено. Тим паче не передбачено позбавлення батьківських прав тих громадян, які не дозволили своїм дітям пройти вакцинацію.

Автори документу також зазначають, що ніхто не збирається конфісковувати майно невакцинованої людини. А також – ставити медичні експерименти над українцями, випробовувати на них нові препарати тощо. Або – використовувати персональні дані громадян, занесений в реєстр щеплених осіб, у незаконних цілях. Такі побоювання, мовляв, циркулювали як спроба підірвати довіру до новоприйнятого закону. Але вірити цим фейкам не варто.

Пристрасті довкола СЕС

Але навіть якщо відкинути страхи щодо примусової вакцинації, лишається інша група сумнівів – тих, що стосуються відродження СЕС – Державної санітарно-епідеміологічної служби, ліквідованої у 2017 році.

Тоді вважалося, що СЕС – іще один розсадник корупції. Оскільки за надані дозвільні документи працівники служби брали хабарі, а не отримуючи їх, вдавалися до каральних методів та невиправданих перевірок. Нагадаємо, що після ліквідації СЕС її функції були розподілені між МОЗ, Держпраці та Держпродспоживчслужбою. Запам’ятаймо цей перелік.

Після оприлюднення тексту тоді ще законопроєкту №4142 в соціальних мережах почали поширюватися дописи про те, що він повертає СЕС до системи громадського здоров'я. Але насправді це не так. Нагляд за дотриманням санітарно-епідеміологічних вимог продовжить здійснювати ціла низка держаних органів, кожен у свої сфері.

Наприклад, Держпраці контролюватиме дотримання вимог на робочому місці. Держпродспоживслужба стежитиме за безпекою та якістю продукції тощо. Так відбувається і зараз. Ані МОЗ, ані Центр громадського здоров'я (ЦГЗ), ані державний санітарний лікар не узурпують владу, щоб лякати бізнес і державні органи. В цьому, принаймні, переконують творці закону.

Ще один момент пов'язаний з інтересами бізнесу. Останній побоюється, що закон після ухвалення заблокує його діяльність. Насправді ж ідеться про заборону використання азбесту й азбестовмісних виробів і матеріалів у виробництві. Передбачено, що держава визначить заходи безпеки та захисту населення від їхнього шкідливого впливу. І все таки бізнес наполегливо просив депутатів пригальмувати законопроєкт №4142 та доопрацювати його.

І справа тут не в азбесті. А в тютюні. Річ у тім, що між першим та другим читанням документ наростив нові норми, які торкаються регулювання виробництва і обігу алкоголю та тютюнових виробів. А внесення пропозицій чи поправок до статей законопроєкту, про які не йшлося у тексті прийнятому за основу, є порушенням Регламенту Верховної Ради. І це одна з причин, через яку підприємці просили залишити тютюн в спокої.

Є й друга причина. Скільки б не йшлося про шкоду від тютюнопаління, тютюнова індустрія є бюджетоутворюючою. За інформацією експертів, навіть в умовах війни за І півріччя 2022 року галузь сплатила до бюджету України 23,2 млрд. грн тільки акцизного податку. Саме тому будь-які зміни у регулюванні галузі потребують попереднього обговорення між владою та бізнесом, а не терміново ухвалених законів, наполягали підприємці.

Продовжуємо читати закон

Крім щеплень, азбесту та тютюну, новий закон намагається також трансформувати систему громадського здоров'я та передбачає для цього низку нововведень. Так, зокрема, документ пропонує створити мережу територіальних центрів контролю та профілактики хвороб, підпорядкованих МОЗ України. Навіщо це потрібно?

Для того, щоб звести в одну мережу регіональні потужності системи. А саме лабораторні центри, обласні центри громадського здоров’я, підрозділи зі статистики, моніторингу та оцінки. Всі вони нині «розкидані» між різними органами та власниками. Якщо ж об’єднати їх зусилля, то такі центри відповідатимуть за епідеміологічну ситуацію в конкретному регіоні – від моніторингу показників до виявлення надзвичайних ситуацій і реагування на них.

Крім цього, закон уточнює та закріплюються функції ЦГЗ МОЗ України як головної експертної установи в галузі громадського здоров'я. Закріплює він і роль, місце та повноваження головного державного санітарного лікаря в системі громадського здоров'я. За задумом авторів, таку посаду обійматиме один із заступників міністра охорони здоров'я України за призначенням Кабінету міністрів.

Передбачається також, що державний санітарний лікар лише надаватиме органам влади доручення щодо усунення ризиків, а також щодо проведення заходів контролю. Окрім цього, він ініціюватиме встановлення карантину перед Кабінетом міністрів від імені МОЗ. Роль інших органів державної влади полягає в здійсненні заходів контролю (планових і позапланових) у межах їхніх повноважень та сфери діяльності.

Ці самі органи влади також будуть зобов'язані повідомляти ЦГЗ і МОЗ України про виявлені ними ризики для здоров'я та благополуччя населення. Передбачається створення інформаційного фонду, що акумулюватиме дані епідеміологічного нагляду. ЦГЗ МОЗ адмініструватиме такий фонд і публікуватиме ключову інформацію про стан здоров'я населення країни на своєму веб-сайті.

Все це – адміністративні моменти, а ось що можна сказати з приводу того, як закон бачить здоровий спосіб життя. Його автори пропонують розгорнути антиалкогольну та антитютюнову кампанії. А ще – відмовитись від споживання шкідливих харчових продуктів, розгорнути боротьбу з антимікробною резистентністю. Окрім цього, пропонується регламентувати виробництво й використання шкідливих речовин, зокрема –дезінфекційних засобів.

Отож, боротьба з найрізноманітнішими загрозами для здоров’я людини – від алкоголя до мікробів – вестиметься на всіх фронтах. Але щодо ковіду (сплеск якого, до речі у ВООЗ прогнозують на жовтень), то тут кожен вирішуватиме сам. В столиці України міська влада вже зараз закликає киян носити маски. Але і це (так само, і як і щеплення) – діло добровільне. Принаймні, поки що…