Президент vs мер: чи завершиться конфлікт Зеленського та Кличка відставкою останнього?

Наталія Лебідь

Президент Володимир Зеленський найближчим часом може зняти Віталія Кличка з позиції голови Київської міської державної адміністрації. За таких обставин Кличко все одно залишиться на виборній посаді міського голови столиці. Формальною причиною є трагедія, котра сталася 1 червня: тоді під час повітряної тривоги та наступного ракетного удару РФ жінка з дитиною загинула біля зачиненого укриття. Фактично ж глава держави та очільник міста давно мають непрості стосунки. Але чи має право президент звільняти голову КМДА? На відміну від решти керівників обласних адміністрацій, ця посада має свої нюанси.

Ніколи такого не було, і ось знову

Після 1996 року, тобто після ухвалення Конституції, президент України ще жодного разу не відстороняв голову КМДА і не призначав на цю посаду когось іншого, хто не був обраний мером Києва. Хтось з читачів може відразу заперечити: а як же Янукович, котрий поставив керувати столицею Олександра Попова? Щоб зрозуміти ситуацію, почати варто із самого початку.

Посади «мер Києва» (або мер будь-якого іншого міста), власне, не існує взагалі. Є посада «голова Київської міської ради», і нині її обіймає Віталій Кличко. А до нього мерами, чи то пак головами міськради, були лише троє: Леонід Косаківський, Олександр Омельченко та Леонід Черновецький.

Та окрім крісла голови міськради, існує посада очільника Київської міської державної адміністрації (КМДА). Різниця між першим та другим у тому, що мера обирає громада, а голову КМДА призначає президент. Так само президент України призначає решту голів держадміністрацій у регіонах. Але є нюанс: будь-якого іншого очільника держадміністрації глава держави може призначати та звільняти, коли йому заманеться. Але тільки не голову КМДА. У нього – особливий, навіть унікальний, статус, який охороняється законом «Про столицю».

У цьому законі чорним по білому сказано, що обраний громадою київський міський голова має бути призначений і головою Київської міської державної адміністрації. Тут – без варіантів. Свого часу, а було це ще у 2003-му, Конституційний суд розжував цю норму і підтвердив: обраний у столиці мер отримує крісло голови КМДА як свого роду приємний бонус, і президент тут нічого вдіяти не може.

Єдина на сьогодні спроба відсторонити столичного мера від головування в КМДА мала місце у 1995 році. Але це було ще до ухвалення Конституції, у той час, коли діяв так званий «конституційний договір», котрий регулював, зокрема, деякі питання місцевого самоврядування. Леонід Кучма звільнив Леоніда Косаківського, посилаючись на недбале виконання ним своїх обов’язків. Замість Косаківського Кучма призначив Олександра Омельченка.

Замість голови КМДА Косаківського Кучма призначив керувати адміністрацією Києва Омельченка. Згодом Олександр Омельченко сам став мером. І одночасно – головою КМДА. Омельченко не випускав владу з рук, хоча з часом Кучма спробував відсторонити і його

Ні до чого доброго така ситуація не призвела. У 1995-1998 було чимало ексцесів, включно із вибиванням дверей до Київради. Цей орган як такий взагалі не працював, а хаос розтягнувся мало чи не на чотири роки. Бо лише у 1999-му відбулися вибори міського голови, яким став Омельченко, він же обійняв посаду голови КМДА.

Слід додати, що Леонід Кучма дуже опирався ухваленню нового закону «Про столицю», бо в ньому була норма, згадана вище: міський голова Києва = голова КМДА. Зрештою закон було ухвалено – завдяки підтримці тодішнього спікера парламенту Олександра Ткаченка. При цьому особливий порядок призначення виконавчої влади у Києві та Севастополі обумовлений 118-тою статтею Конституції.

Цікаво, що в 2002 році Кучма здійснив спробу відсторонити Омельченка з посади голови КМДА (під приводом, що той суміщає посади мера і представника виконавчої влади), але йому завадив Конституційний Суд, який прийняв ухвалу, згадану вище. Та президент не заспокоївся – у 2003-му він знову заговорив про звільнення Омельченка – цього разу через те, що той досяг 65-річного, пенсійного віку. Але тут справа навіть не дійшла до суду. Кучмі просто нагадали, що вік виборної особи не грає жодної ролі, це по-перше. А, по-друге, як на те пішло, то й самому Леоніду Даниловичу теж на той момент «стукнуло» 65: разом із Омельченком вони народилися не лише в один рік, але й в один день.

Що ж стосується історії з Поповим, якого Янукович посадив на місце Черновецького, то тут, як не дивно, порушень з боку колишнього президента не було. Принаймні, прямих порушень. Нагадаємо і цю хронологію подій. У 2012 році Леонід Черновецький написав заяву про відставку з посади голови КМДА. Перед тим добіг кінця і термін його мерських повноважень. Верховна Рада мала б призначити дату наступних виборів у столиці, але вона цього так і не спромоглася зробити аж до перемоги Євромайдану. В тому, як опиралася новим виборам біло-блакитна більшість, вбачали руку Януковича, але це вже окрема історія.

Тимчасово виконувати обов’язки міського голови у 2012-му стала Галина Герега. До того вона була секретарем Київради, а секретар підміняє відсутнього мера так само, як спікер Верховної Ради підміняє відсутнього президента. Що ж стосується КМДА, то оскільки мера в місті не було, на чолі адміністрації Янукович поставив спочатку Попова, потім – Анатолія Голубченка, а потім – Володимира Макеєнка. Останній виконував свої обов’язки менше місяця, а після чого настала ера Віталія Кличка.

Хроніки неоголошеної війни

У 2014 році Віталій Кличко мав шанси поборотися за посаду президента України. Але від боротьби він відмовився сам.

Версія, яку згодом підтвердили деякі її фігуранти, гласить: під час знаменитого «віденського кавування» за участю олігарха Дмитра Фірташа, топові політики України поділили сфери впливу: Порошенко мав іти в президенти, Кличко – в мери Києва. Підсумок відомий: обидва виграли дострокові вибори, а Кличко виграв їх ще й вдруге (у 2015-му) та втретє (у 2020-му).

Якихось значимих конфліктів між четвертим мером та п’ятим президентом не виникало. Про охолодження їхніх стосунків заговорили у 2020-му – коли Кличко відкинув пропозицію «Європейської солідарності» балотуватися у мери Києва від цієї партії. Мер заявив тоді, що у нього є власна політсила – «Удар», і висуватиметься він від неї.

Але можливе тертя між Кличком та Порошенком тьмяніє на тлі конфлікту мера з президентом Зеленським. Перші тривожні для Кличка дзвіночки прозвучали вже влітку 2019-го.

Тодішній голова Офісу президента Андрій Богдан зазначив, що не хотів би, аби з київського бюджету крали. Це пролунало як свого роду обвинувачення на адресу Кличка. Бо нібито саме через крадіжки (такий контекст) й постає потреба розділити крісла міського голови та голови КМДА. Богдан наголошував: він за те, щоб віддати другу посаду іншій людині.

На роль рефері у конфлікті з Богданом Кличко призначив Рудольфа Джуліані. 31 серпня 2019 року він запостив на Фейсбуці своє фото з екс-мером Нью-Йорку (та адвокатом Дональда Трампа). Формально мова йшла про обмін досвідом двох міських голів, фактично – на Банкову був відправлений сигнал: Кличко має достатньо потужних покровителів.

Це, втім, не спрацювало: 4 вересня 2019-го на закритому засіданні уряду відставка Кличка з посади голови КМДА була підтримана, про що згодом розповів журналістам тодішній прем’єр Олексій Гончарук. У той самий день Кличко зібрав брифінг, на якому роз’яснив, чому Кабмін не може просто так його звільнити. А щодо обвинувачень Богдана, то мер назвав їх «байками зі склепу».

Кличко на Рудольф Джуліані. Колишній мер Нью-Йорка та адвокат Трампа мав засвідчити, що очільник Києва має потужну підтримку за кордоном

Після звільнення Богдана з Офісу президента Кличко міг спокійно видихнути. Новий глава президентської адміністрації Андрій Єрмак зарив сокиру війни, але натомість делегував до команди столичного голови пару-трійку своїх людей. Причому мер Києва зізнався, що начебто сам просив, аби Єрмак «підкинув» йому когось зі свого оточення.

Цим «кимось» став Олексій Кулеба, призначений одним із заступників Кличка. Щоправда, сам Кулеба стверджував, що Єрмак не допомагав йому отримати посаду, і їх взагалі нічого не пов'язує. А просто сталося так, що мер Києва провів низку співбесід, і Кулеба суто випадково виявився найкращим кандидатом.

Здавалося би за підтримки Єрмака спокій Кличку гарантований. Але ні. Починаючи з травня 2021 року, комунальні підприємства міста регулярно навідували правоохоронці із ордерами на обшук та готовими підозрами. Першими під роздачу потрапили КП «Київзеленбуд», «Спецжитлофонд», «Київавтодор», «Київміськсвітло», «Київпастранс», а також департаменти соцполітики, містобудування та архітектури і департамент земельних ресурсів КМДА. Після слідчих дій близько десятка посадовців отримали підозри у скоєнні корупційних злочинів.

Природно, що сам Кличко відкидав будь-які звинувачення на власну адресу або на адресу своїх підлеглих. «Робиться це з однією метою – спаплюжити мою репутацію. Та створити підґрунтя, щоб усупереч Конституції призначити головою КМДА «зальотного» ставленика, а не ту особу, яку обрали кияни», – заявив він 16 серпня 2021-го.

Тоді, у 2021-му, відсторонення Кличка так і не відбулося. До речі, якщо говорити про легітимний шлях, то оголосити недовіру Кличку та ініціювати процедуру його відставки з посади мера (а відтак – і посади голови КМДА) могла би Київрада. Існує й альтернативний шлях, іще простіший: можна внести зміни до закону «Про столицю». І тоді посади мера та голови КМДА – ці два «сіамські близнюки» – будуть нарешті розділені.

Щоправда, із міськрадою не все так просто. Вона не зобов’язана формалізувати наявність коаліції, але така коаліція, як кажуть інсайдери, склалася – з депутатів Порошенка та Кличка. У нинішньому скликанні Київради найбільшу кількість мандатів отримала «Європейська солідарність» Петра Порошенка – 31. У партії Кличка УДАР – 29 депутатів (плюс голоси самого мера і секретаря Київради Володимира Бондаренка). Таким чином, разом виходить 61 голос, що й становить більшість. У «Слуги ж народу» лише 12 багнетів, і жодного впливу на процеси президентська фракція там немає.

Але все це було актуальним станом на кінець 2021 року та початок 2022-го. Відколи почалося широкомасштабне вторгнення, тертя між Кличком та Зеленським виявилося поставленим на паузу. Хоча й не надовго.

Пункти незламності та зачинені бомбосховища

22 листопада 2022 року президент України Володимир Зеленський повідомив, що в Україні підготували 4 тисячі спеціальних шелтерів, які мають приймати до себе людей у часи блекаутів. Їх назвали «пунктами незламності». За задумом влади, у таких пунктах мав бути мобільний зв'язок, інтернет, електрика, тепло, вода, аптечка тощо. І вже наступного дня українці мали змогу перевірити роботу таких прихистків на власному досвіді.

23 листопада Росія знову атакувала Україну ракетами. Мішенню ворога вже вкотре стала енергетична інфраструктура. Того дня 10 осіб загинули, десятки були поранені, мільйони людей залишились без світла, води та зв'язку. Ввечері того ж дня влада оголосила про початок роботи «пунктів незламності». Проте вже досить скоро до їхньої роботи почали виникати питання.

Пункт незламності. Президент Зеленський звинуватив мера Кличка у «профанації» цієї ініціативи

Мешканці столиці стали скаржитись у мережі, що багато з цих шелтерів просто не працюють або не обладнані належним чином. За два дні з критикою влади Києва виступив і президент Зеленський: «Профанацію з київськими «Пунктами незламності» ніхто нікому не пробачить. Прошу, серйозніше», – застеріг він у своєму традиційному вечірньому зверненні.

«Я не хочу, особливо в нинішній ситуації, вступати в політичні баталії. Це безглуздо. Мені є в місті чим займатися», – так міський голова Віталій Кличко відреагував на закиди з боку ОП і «Слуг народу», які від імені фракції здійснили показовий рейд «пунктами незламності» й залишилися вкрай невдоволеними. Тоді Кличко та його оточення розцінили історію з пунктами незламності як суто політичну.

А вже на початку лютого вимкнення світла у Києва практично припинилося – фахівці зуміли відновити баланс в енергосистемі України. Конфлікт між мером та президентом знову увійшов у «стадію ремісії», аби за півроку нагадати про себе новим болісним епізодом.

Після трагедії 1 червня проблема готовності укриттів була актуалізована, а разом із нею – і проблема меж відповідальності центральної та місцевої влади. Володимир Зеленський звинуватив київську владу у недбалості, а на сайті президента з’явилась петиція з проханням відсторонити Кличка з посади голови КМДА.

«Відповідатимуть усі, реакція буде тверда… Нам Росії, цих ворогів мало, у нас є, бачите, ще й внутрішні… Сказав би так: може бути нокаут», – заявив президент, перейшовши на терміни боксерського матчу. Віталій Кличко не забарився з відповіддю і звинуватив у недбалості районні державні адміністрації (РДА), яким на облаштування укриттів із бюджету міста виділили 1,2 млрд грн.

Голови адміністрацій столичних районів під проводом очільника Деснянської РДА Дмитра Ратнікова (саме в його районі сталася трагедія із зачиненим укриттям) записали відео, в якому поскаржилися на «багато завдань і мало повноважень». На додачу ще й зажадали, аби Кличко відмовився від поєднання посад голови КМДА та міського голови.

При цьому, однак, непрацюючі укриття – сфера відповідальності саме РДА. Голів місцевих адміністрацій призначає президент України, а не мер. Тим не менш, очільники РДА вимагали відставки саме Кличка. Один з них, до речі – а саме голова Дніпровської РДА Ігор Щербак – причетний до іншої скандальної ситуації, яку нещодавно обговорювали медіа та соцмережі.

Мова про те, що управління освіти Дніпровської райдержадміністрації в Києві закупило 306 шкіряних барабанів різного діаметру вартістю від 1900 грн до 3960 грн за штуку. Та ще й замовило до них комплекти молоточків. Загальна вартість товару перевищує 880 тис. грн., а його призначення буцімто – «знімати психологічне навантаження» у дітей, що перебувають в укриттях.

 «За моєю інформацією, закупівлю цих барабанів робили районні адміністрації на дитячі садки, а яким чином їх до укриттів притягнули, то я вже не можу уявити. Гроші районні адміністрації вирішили витратити на закупівлю іграшок у дитячі садки. Місто виділяє кошти на підтримку дошкільних закладів освіти», – пояснив історію з барабанами Віталій Кличко.

Чи була ця історія свідомим підставлянням міського голови? Відомо, що перед повномасштабним вторгненням – 3 лютого 2022 року – було ухвалене одне важливе рішення.

Київська міська рада прийняла рішення про ліквідацію районних державних адміністрацій (замість них мають створити департаменти) і про відновлення районних рад. Було створено і підготовчу групу з питань визначення чисельності та повноважень органів місцевого самоврядування. Але всім цим планам завадила «велика» війна.

А після її початку сталося чимало подій – зокрема, й у царині місцевого самоврядування. Наприклад, 1 лютого 2023 року набуло чинності судове рішення про відсторонення з посади мера Чернігова Владислава Атрощенка. На думку суду, міський очільник винуватий в корупції, бо надав дружині службову машину для виїзду за кордон, а потім сам доручив водієві повернути автомобіль.

Цю історію можна аналізувати досить довго, але до нашої теми вона прямо не дотична. Відомо, що Віталій Кличко підтримував Атрощенка під час судових засідань. І не він один – інші мери та депутати також прибули на суд, щоб продемонструвати солідарність з чернігівським міським головою. Вони прямо вказували на те, що вбачають у ситуації, яка склалася, наступ на місцеве самоврядування.

Кличко на суді, який розглядає справу Атрощенка. Поруч із ним – мер Львова Андрій Садовий

«Це перший прецедент в історії України, коли громаду позбавляють очільника, якого вона обрала, з таких притягнутих за вуха підстав. Але на сьогодні питання йде про кожного мера, про кожного голову громади, про кожного мешканця, на волевиявлення якого вже не зважають», – заявляв принагідно Кличко. Але повернемося до нього самого та до справ столичних.

Нині, як повідомляє «Українська правда» із посиланням на свої джерела, в Офісі президента розглядають на голову КМДА кандидатуру міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олександра Камишіна. Водночас співрозмовники в команді Зеленського додають, що наразі остаточного рішення щодо звільнення Кличка та призначення нового голови КМДА так і не прийняли.

Проте саме Камишіну Зеленський доручив ревізію всіх укриттів столиці після трагедії. Як міністр Камишін не має права суміщати цю роботу з посадою в КМДА. Тому, якщо призначення відбудеться, Камишіна спершу має звільнити з уряду Верховна Рада. Але жодних подань на звільнення Камишіна в парламенті немає.

Питання присутності Кличка на посаді голови КМДА залишається відкритим ще й тому, що правові механізми відсторонення керівника столичної адміністрації відсутні. Тож як виходитиме з цієї ситуації  влада, залишається незрозумілим.