Польські вибори тривають. А польські протести?

Минулої неділі поляки обирали свою місцеву владу – майже 40 тисяч депутатів муніципальних і міських рад. А українці тим часом плекали надії на те, що ось тепер сусідів нарешті «попустить» і блокада спільних з Україною кордонів припиниться. Проте так це не працює.

По-перше, вибори іще не завершено. По-друге, польський світ не є україноцентричним. І, нарешті, по-третє, політики, котрі обіцяли відстоювати інтереси сільгоспвиробників, не можуть просто так відмовитися від своїх обіцянок і сказати фермерам «do widzenia» лише тому, що вибори завершились.

Отже, блокада триватиме? – запитає читач.

Почнемо з того, що блокада до виборів не дотична взагалі. Але спробуємо розібратися в усьому детальніше.

Хто змагався за мандати

Власне, на запитання «хто переміг?» не існує чіткої відповіді.

За мандати змагалася передусім партія «Право і справедливість» (ПіС), лідером якої є Ярослав Качинський. Ця політсила толерує традиційні сімейні цінності та заборону абортів. Минулоріч вона втратила владу, але на цих виборах показала результат 34,2%, який виявився кращим по країні.

Дізнавшись, що його партія посіла перше місце, Качинський не приховував задоволення і процитував Марка Твена. «Чутки про нашу смерть виявилися перебільшеними», – сказав він.

Поляки обирали майже 40 тисяч депутатів сеймиків – місцевих рад

Другою партією, яка боролася за місця у місцевих радах, була «Громадянська коаліція». Це проєвропейська сила на чолі з Дональдом Туском. До речі, коли пів року тому у Польщі тривали парламентські вибори, українці активно вболівали саме за «Громадянську коаліцію» і за можливість Туска сформувати уряд. Вийшло так, як у хотіли у Києві: Туск уряд сформував, проте україно-польським взаєминам це мало допомогло.

На нинішніх виборах «Громадянська коаліція» отримала 30,5% та посіла друге місце.

Від «золотого» та «срібного» призера перегонів відчутно відстають інші учасники, які подолали прохідний бар’єр, але не показали видатного результату.

Це стосується, скажімо, «Лівих» – партії, котра в піку ПіС підтримує і легалізацію абортів та інституту цивільного партнерства, і секуляризацію шкільної освіти. «Ліві» отримали лише 6,3%.

Найбільше відсотків набрала партія Качинського «Право і справедливість», проте його головні суперники – опоненти з партії «Громадянська коаліція» Туска зможуть сформувати більшість у 10 воєводствах з 16, тоді як ПіС – лише у 6

Недалеко від них пішла і права євроскептична «Конфедерація свободи та незалежності», її результат – 7,2%. Запам’ятаймо цю назву, бо саме «Конфедерація» долучилася до проведення фермерських протестів. Її лідер Кшиштоф Босак активно підтримує вихід Польщі з ЄС.

Нарешті, є блок партій під назвою «Третій шлях». Він складається з правоцентристської партії «Польща 2050» та Польської селянської партії. «Третій шлях» й справді прийшов на перегонах третім і здобув 14,2% голосів виборців.

Невідомий переможець

Але чому в такому разі невідомо, хто виграв вибори? Тому що «Право і справедливість» виграла за відсотками, але програла за кількістю воєводств, де партія отримала переважне представництво. Вона ж програла і мерські вибори. А от у «Громадянської коаліції» ситуація є дзеркально протилежною.

Як написав Дональд Туск у мережі X, ПіС Качинського у першому турі на виборах мерів програла суперникам у 100 найбільших містах Польщі. За його словами, лише у 6-ти з 16-ти воєводств партія опонентів матиме більшість. Тоді як «Громадянська коаліція» зможе сформувати більшість у десяти воєводствах.

Дональд Туск і переміг, і програв на місцевих виборах. Але далі буде

Таким чином, ПіС довела, що залишається потужною політичною силою – навіть після переходу в опозицію. Натомість «Громадянська коаліція» значно посилює своє представництво у місцевій владі.

А як голосували фермери?

За даними польських соціологів з компанії Ipsos, понад 57% фермерів проголосували за «Право і справедливість». На другому місці серед цієї групи знаходиться «Третій шлях» з результатом у понад 15%, що, в принципі, є очікуваним.

При цьому за «Громадянську коаліцію» проголосувало 9,3% фермерів. Тобто спільної мови із фермерами Туск не знайшов. Прикметно, що за пару днів до виборів польські страйкарі звинуватили прем’єр-міністра Туска в тому, що він не бачить необхідності розмовляти з фермерами. І що той перекладає вирішення проблеми винятково на  Мінагрополітики.

Ба навіть більше: фермери називають поведінку Туска ударом по аграріям, оскільки агросектор має величезні проблеми, а держава нічого не робить для їх вирішення. Не дивно, що виробники сільгосппродукції не підтримали «Громадянську коаліцію» так, як вона, можливо, розраховувала.

Правий популіст Кшиштоф Босак. Це він стоїть за протестами польських фермерів

Але не це є найбільш небезпечним підсумком польських виборів. Турбує зростання підтримки праворадикальної «Конфедерації», котра у ряді воєводств може сформувати більшість із тим таки ПіС, якщо депутатам Качинського бракуватиме голосів.

Український чинник

Це погано, але такий стан речей не впливає на взаємини України та Польщі. Бо функціонал місцевих органів влади не передбачає формування зовнішнополітичного порядку денного. Та й вирішення питань, пов'язаних з експортом зерна та проблемами на кордоні, не стільки залежить від виборчих перегонів, скільки вимагає розробки взаємоприйнятних правил та умов співжиття для обох зацікавлених сторін.

Але у ситуації, коли проведені вибори не показали однозначного переможця, політичні сили навряд чи підуть на непопулярні кроки, які можуть посварити їх із чималою частиною електорату.

Водночас можна сподіватися на те, що закінчення виборів дійсно спонукає польську владу пришвидшити пошук компромісу з українською стороною.

Далі буде

Тим часом вибори у Польщі не завершені. Фінал місцевої кампанії відбудеться через вихідні: саме тоді в низці міст пройдуть другі тури виборів мерів.

А вже на початку червня поляки підуть до скриньок ще раз – разом із жителями інших 26 країн ЄС вони обиратимуть депутатів Європарламенту. І результати нинішніх місцевих виборів точно вплинуть на конфігурацію політичних сил перед європейськими виборами.

У «Громадянській коаліції» Дональда Туска та у партії «Ліві» прогнозовано розпочнеться діалог про можливе об'єднання. Такі ідеї лунали вже лунали перед останньою кампанією, але від подібного союзу відмовилася партія Туска. Хоча якби цей альянс відбувся, можливо, ПіС не вдалося б посісти на виборах символічне перше місце.

Тим часом «Право і справедливість» напередодні європейської та президентської кампаній (главу держави поляки обиратимуть у 2025 році), ймовірно, теж працюватиме над пошуком потенційних союзників. У всякому разі, в ніч після виборів Ярослав Качинський говорив про створення на базі своєї партії «великої коаліції, яка перемагатиме».

Питання взаємодії з Україною вирішуватиметься не на місцевих виборах. Вибори лише покажуть приблизну розстановку основних політичних сил

Однак вибір тих, кого ПіС зможе запросити до цієї «великої коаліції», у ПіС невеликий. Йдеться передусім про про ультраправу «Конфедерацію», співпраця з якою дасть змогу партії Качинського отримати контроль над сеймиками східної Польщі.

«Качинський, як він уже показав у минулому, заради влади піде на все. Навіть вступить у союз з антиєвропейським та антиукраїнським угрупованням, до якого також входять люди з пропутінськими, фашистськими та антисемітськими поглядами», – нагадує заступник головного редактора Gazeta Wyborcza Роман Імельський.

Таким чином, польський істеблішмент перебуває та перебуватиме у стані внутрішньої кризи. Обом найбільшим гравцям потрібні соратники, аби сформувати більшість у місцевих органах влади та перемогти на виборах до Європарламенту. В таких умовах сусідам – явно не до нас.

Що ж стосується того, куди загалом прямуватиме Польща у найближчому майбутньому, то це якраз і покаже європейська компонента польських виборів. Перемога тієї чи іншої сили – традиціоналістської та націоналістичної партії Качинського або євроорієнтованої й більш ліберальної «Коаліції» Туска – визначить те, які візії майбутнього Польщі візьмуть гору.

Українцям же, які до цих процесів не причетні зараз й не можуть бути причетними у майбутньому, залишається тільки спостерігати за сусідським перебігом подій.