Польща проти Німеччини: що сталося з нашими сусідами та яку позицію має займати Україна

Вже наступного понеділка ЦПК аналізуватиме перші результати виборів у Польщі – з великою надією на те, що коли виборча лихоманка вляжеться, польські політики візьмуться за налагодження зв’язків з Україною. Бо поки вони йдуть від зворотного – ускладнюють стосунки не лише з нашою державою, але й з іншими.

Ось що, наприклад, сказав нещодавно польський прем'єр-міністр Матеуш Моравецький:

«Я розумію, Зеленський зараз думає, що матиме тісний союз із Німеччиною. Попереджаю, німці завжди прагнутимуть порозумітися з росіянами через центральноєвропейські держави. Саме Польща прийняла кілька мільйонів українців під нашими дахами. Це поляки прийняли українців. Це ми найбільше допомогли в той час, коли німці хотіли відправити 5000 шоломів в обложений Київ. Про це не варто забувати, президенте Зеленський», – сказав Моравецький.

Зеленський точно не забув про допомогу Польщі Україні. Проте чи потребує наш президент повчань щодо того, з ким та як вибудовувати союзи – питання окреме.

Сказане Моравецьким прозвучала під час з'їзду партії «Право і справедливість» у Катовіце. Емоції польського урядовця можна було б списати на все ту ж таки виборчу лихоманку, але із подібними заявами прем'єр-міністр був не єдиний. Про небезпеку Німеччини для України говорив і голова партії ПіС Ярослав Качинський. Пізніше його підтримав і колега по партії Радослав Фогель.  

«Німеччина, яка будувала свою позицію на економіці, зараз має економічні проблеми, оскільки не може покладатися на дешеві російські енергоносії. Польща, яка розвивається швидше за Німеччину, більше не є джерелом дешевої робочої сили… Якщо хтось в Україні не помічає цього і обдурюється якимось миттєвим дипломатичним наступом, він чи вона дуже недалекоглядні», – заявив Фогель.

Спробуємо розібратися у тому, що впливає на позицію Польщі та які претензії вона має до Німеччини.

Чи дійсно Німеччина приховує свої справжні мотиви?

На додачу до 5000 шоломів, які Німеччина надіслала Україні на початку повномасштабного вторгнення, країна постачає нам десятки різновидів озброєння (артилерія, ППО, інженерні засоби, броньовані машини), захисних та спеціальних засобів, надає допомогу в організації логістики (тягачі, вантажівки, пікапи, гусеничні транспортні засоби та багато іншого).

Як повідомляє німецька амбасада, ФРН планує передати Україні бойові машини піхоти Marder, танки Leopard, системи ППО IRIS-T та ракети до них, зенітні САУ Gepard, гаубиці Zuzana-2. І це далеко не весь перелік допомоги, про строки поставок якої воліють не говорити з міркувань безпеки.

«Ця допомога охоплює постачання зі складів Бундесверу, із боку німецької промисловості, а також спільні з партнерами постачання, які, зокрема, фінансуються з коштів Ініціативи Федерального уряду Німеччини з підвищення дієздатності», – говорять у посольстві.

Додамо, що у 2022 році Німеччина профінансувала «статтю з підвищення дієздатності» (йдеться про допомогу Україні. — Ред.) на 2 млрд євро. У 2023 сума становила 5,4 млрд євро. А ще на виконання зобов'язань на наступні роки планують витратити 10,5 млрд євро. За ці гроші будуть також поповнювати військове майно для Бундесверу, заплатять з них внески до Європейського фонду забезпечення миру, із якого компенсують витрати країн-членів ЄС на підтримку України.

За інформацією видання Spiegel, найбільшим покупцем німецької зброї нині є Україна. Від початку 2023 року Німеччина вже схвалила експорт зброї та інше військове обладнання на суму більшу, ніж за весь 2022 рік: 8,35 млрд євро торік проти нинішніх 8,76 млрд. Із цієї суми 3,3 млрд євро – закупи України.

«Це вже другий за розміром показник в історії Федеративної Республіки. Лише 2021 року ця цифра була ще більшою – 9,35 млрд євро. Для порівняння, за 16 років правління канцлера Ангели Меркель позначку в 6 мільярдів було перевищено лише п'ять разів», – пише Spiegel.

Таку позицію союзників не назвеш байдужою та відстороненою. Проте у поляків є інша думка.

Що не так у польсько-німецьких стосунках?

У поляків гарна історична пам’ять, говорить кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський. Тому вони дуже добре пам’ятають зазіхання на їхній суверенітет і його втрату як через дії Німеччини, так і через Росію за імперських та радянських часів.

«Якщо брати загалом, як сприймається Варшавою сусідня Німеччина, то вона завжди була тією країною, яка потенційно може негативно впливати на саме існування Республіки Польща, – пояснює він. – Польща завжди себе сприймала затиснутою між двома державними утвореннями, які можуть загрожувати її суверенітету».

А після приходу до влади партії «Право і справедливість» активність обговорення історичних питань знову підвищилася. Але польські політики акцентували увагу вже не стільки на трагедії часів Першої та Другої світових воєн, а на тому, що Німеччина перебуває під впливом Володимира Путіна.

Такі звинувачення не були безпідставними. Адже за роки, коли канцлером Німеччини була Ангела Меркель, нерідко толерувалася агресивна поведінка владної верхівки РФ. Тоді дозволили будівництво «Північного потоку». А 2008 року на саміті в Бухаресті саме за ініціативи Меркель та тодішнього президента Франції Ніколя Саркозі перед Україною та Грузією зачинилися двері до НАТО. І це робили на догоду очільнику РФ, який уміло скористався тодішнім підвищенням цін на енергоносії. Та й, у принципі, канцлер Меркель часто діяла контрпродуктивно для інтересів України.

Сьогодні ж, говорить Станіслав Желіховський, активніше почали обговорювати цю тему через вибори до польського Сейму. Партія влади «Право і справедливість» робить ставку на свій консервативний електорат, який не можна назвати великими шанувальниками проєвропейського курсу. За що, наприклад, виступає конкурент ПіСу «Громадянська платформа» Дональда Туска, політика вже європейського штибу. Йому опоненти нерідко дорікають тим, що він начебто більше відстоює інтереси Брюсселя, а не Варшави.

«Зараз ми бачимо, що антинімецька політика є однією із привілейованих тем у контексті виборчого процесу. І навіть бачимо, що дуже часто політики ПіСу виступають із вимогами до Німеччини виплатити репарації за Другу світову війну. Наприклад, торік вони казали про приблизно 1,3 трлн євро з огляду на те, що репарації були вже сплачені (у післявоєнні роки Польській Народній Республіці. – Ред.)», – говорить Желіховський.

Але до чого тут Україна?

Антинімецькі настрої польські політики підігрівають на фоні українського зернового питання. Що, на думку аналітиків, дійсно, може вплинути на зближення Києва і Берліна. Німеччина може стати основним союзником для України на Європейському континенті. А це гарантує їй роль лідера, на яку теж претендує Польща. У Варшаві розуміють, що союз Києва та Берліна можливий, тому намагаються запобігти цьому.

Але навряд чи Україні слід сприймати проєкцію негативного досвіду Польщі як серйозне застереження щодо Німеччини. Навпаки – буде дуже добре, якщо партнерство Німеччини та України поліпшуватиметься, бо вже зараз Берлін бере на себе роль такого собі «локомотива» у просуванні українських питань. І тут йдеться не тільки про нові зразки озброєння, а й про наш рух до ЄС.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц надто довго перебував у тіні своєї попередниці. Але сьогодні він діє не так, як діяла би Ангела Меркель, і ухвалює сміливі рішення. Не в останню чергу цієї сміливості йому додають Сполучені Штати. Ця тенденція простежувалася, наприклад, у темі постачання танків Leopard – Берлін наважився їх надіслати після того, як Вашингтон вирішив передати Abrams Україні.

Втрачати партнера в особі Німеччини Україна не може ніяк собі дозволити. Та в цьому немає й жодної потреби.  Але Києву не можна також приймати сторону якогось одного союзника чи демонстративно створювати альянси на догоду одному з учасників конфлікту. Із Польщею нам також слід вибудовувати дружні взаємини, залишивши їй самій вирішувати свої проблеми із Німеччиною. Тільки зважена позиція України сприятиме порозумінню між союзниками. Все інше лише стане чудовим подарунком для ворога, якого, безперечно, потішать непорозуміння між нашою державою та її партнерами.