Політичний портрет нового президента Чехії: як генерал на мотоциклі зміцнив Європу

Уляна Стельмашова

У Бориса Джонсона може з’явитися конкурент у народній любові від українців. Це – новообраний президент Чехії Петр Павел. Його вже охрестили великим другом України, а Володимир Зеленський одним із перших привітав Павела з перемогою.

На виборах у Чехії мав шанси перемогти друг Орбана і прихильник Росії, олігарх та популіст Андрей Бабіш. Якщо б це сталося, то у Центральній Європі сформувалась би чітка проросійська вісь за участю Угорщини, Чехії та, не виключено, Словаччини.

Чехи, хоч і поляризовані у своїх політичних поглядах, витримали тест на прозахідний та проукраїнський курс. 10-мільйонна Чехія втримала Європу в Європі.

Павел заступить на посаду у березні і вже планує візит до України. Він дуже чітко висловлюється за надання Україні допомоги у війні з Росією, за членство України в НАТО і вже навіть за надання Україні бойових літаків. З його перших після виборів заяв можна зробити висновок, що він готовий особисто працювати над пришвидшенням вступу України до Північноатлантичного альянсу. Тим більше, що має досвід роботи на другій за значимістю посаді в Альянсі. Павел три роки очолював Військовий комітет НАТО.

У Чехії його порівнюють із Вацлавом Гавелом, першим посткомуністичним президентом країни. І говорять про те, що Петр Павел покладе край заграванням з Росією, чим останні 10 років грішив президент Мілош Земан.

Разом з Павелом у Чехії перемогла Європа. Росія – програла. «Це людина, яка поважає правила гри», – кажуть про нього чеські аналітики.

Петр Павел з дружиною Євою, яка є підполковницею у відставці

«Центр політичного консалтингу» зібрав найцікавіші факти, які змальовують політичний портрет новообраного президента Чехії, адже, наскільки ми переконані, Україна та світ ще не раз про нього почують. 

Дозрівав місяцями

Павел не є кар’єрним політиком і все своє життя присвятив військовій справі, за прикладом батька і дідуся. Свою службу у війську починав із найнижчих посад. Служив у миротворчих силах ООН на території країн колишньої Югославії. Одного разу під час війни в Хорватії врятував групу з 53-х французів, за що нагороджений «Воєнним хрестом» (Croix de Guerre) – військовою нагородою уряду Франції.

Обіймав посаду начальника Генштабу збройних сил Чехії, а з 2015 по 2018 роки очолював Військовий комітет НАТО. 

61-річний генерал у відставці міг би уже спокійно насолоджуватись пенсією та мандрувати Європою на своїх улюблених мотоциклах. Тож не дивно, що на перші пропозиції йти у президенти Павел не погоджувався.

«Дозрівав місяцями. Це було рішення не однієї людини, а спільна орієнтація багатьох людей, які мали одну мету: колись мати кандидата, яким ми зможемо пишатися», – згадує співзасновник Фонду незалежної журналістики, власник готельного бізнесу Томаш Ріхтер.

Є три людини, які зіграли провідну роль у тому, аби переконати Павела балотуватися у президенти Чехії. Найперше це колишній посол Чехії у США, Росії, Швеції та Ірландії Петр Коларж. Два Петри дружать роками, ходять разом на пиво, їздять один до одного на дачу. «Але я не його творець і не ляльковод. Він сильна особистість, і сором би мене вдарив, якби я присвоїв йому якісь авторські права», – стверджує Коларж.

Петр Коларж зіграв одну з основних ролей у президентські кампанії Петра Павела.

Другою ключовою людиною став уже покійний дисидент і дипломат Любош Добровський, життя якого було отруєне комуністичним режимом у Чехії. Він прийняв Павела, незважаючи на те, що той колись мав необережність бути членом Комуністичної партії. Для Добровського прихильність до Павела була символом примирення поколінь, а також «доказом того, що солдат і колишній член Комуністичної партії Чеської Республіки може бути кандидатом на демократичних виборах».

Третьою важливою людиною, яка переконала Павела боротися за президентське крісло, став уже згаданий Томаш Ріхтер. Він також взяв на себе місію познайомити Павела з потенційними спонсорами кампанії.

Генерал спочатку не викликав особливого ентузіазму у бізнесменів, особливо у власників мільярдних статків.

«Коли ми з Томашем переконали його представитися бізнесменам на великому заході та виступити перед ними, він здавався жорстким», – згадує Коларж. Ріхтер, зі свого боку, додає: «Він опинився в середовищі, до якого зовсім не звик. Він ніколи не мав нічого спільного із бізнесом».

Самі бізнесмени також зізнаються, що перше враження від Павела було «не дуже». «На початку генерал був настільки невпевнений, і було видно, що виступати перед великою кількістю людей – це щось нове для нього», – розповів чеський інвестор Душан Шенкіпл.

Зрештою сформувалась шістка основних бізнесменів, які вирішили вкладатися у кампанію. До них почали приєднуватися інші. Але сам Павел заявив, що від всіх підряд грошей не братиме. Табу для нього були «особи, пов’язані з дикою приватизацією». Також відмовився від коштів, що належать особам чи компаніям зі стратегічних галузей держави – енергетики, охорони здоров’я чи оборонної промисловості.  

При цьому він встановив максимальну суму пожертви від однієї особи – до трьох мільйонів крон.

Первісна група бізнесменів довго сперечалася між собою, чи є Павел тим кандидатом, який справді має шанси на успіх. Зрештою зійшлися на тому, що генерал найкращий за всіма параметрами, а попередні опитування показали, що його президентський потенціал є дуже хорошим. Група спонсорів подбала про те, щоб кампанія Петра Павела була проведена максимально професійно. 

Неофіційно кампанія почалася з настанням епідемії коронавірусу у 2020 році. Павел заснував ініціативу «Разом сильніше» і вийшов у публічну площину.

«Раптом з’являється хлопець, за якого люди проголосують, не тому що він – менше зло. А тому, що вони справді хочуть його обрати, він є їхнім кандидатом», – згадує Коларж.

На вибори Павел пішов як незалежний кандидат. Попри це, заручився підтримкою правоцентристського уряду прем’єра Петра Фіали – до речі, теж палкого прихильника України.

Блискуча кампанія

Чеські політичні оглядачі відзначають якісну передвиборчу кампанію Павела. Політтехнологічну та маркетингову частину взяли на себе фахівці, які перед тим робили кампанію нинішній президентці Словаччини Зузані Чапутовій. До слова, саме цим можна пояснити, чому Чапутова з’явилася на одній сцені з Павелом одразу після завершення голосування у Чехії.

Президентка Словаччини Зузана Чапутова першою зі світових лідерів привітала Павела з перемогою.

Головним конкурентом Павела був Андрей Бабіш – дуже досвідчений політик, колишній прем’єр, популіст, який під час кампанії дозоляв собі брехати, не моргнувши й оком. Бабіша підтримав чинний президент Чехії Мілош Земан – палкий прихильник Росії та Китаю.

На цьому фоні Павелу зіграла на руку відсутність політичного досвіду. Його зовнішній вигляд асоціюється зі спокійною гідністю і респектабельністю. Акуратно підстрижена борода викликає асоціації із Томашем Масариком. Маркетологи обіграли риси характеру генерала у передвиборчих гаслах. У першому турі це був «Порядок і мир». Чеські ЗМІ пишуть, що спершу таке генеральське гасло викликало сумніви і навіть огиду, бо могло асоціюватися з військовими полігонами та соціалістичним «миром». Утім, поступово сприйняття мінялося. У другому турі до цих двох слів додали ще слово «Гідність»,  пазли зійшлися.

Поєднання цих слоганів добре контрастувало із образом Бабіша, який на фоні Павела виглядав абсолютно хаотичною натурою. «Ви – хаос», – казав йому Петр Павел.

Петр Павел і Андрей Бабіш

Під час дебатів Павел демонстрував ретельну підготовку, говорив коротко і чітко. На питання відповідав швидко, зберігаючи абсолютний спокій, навіть попри те, що конкурент словесно атакував і діяв дуже емоційно. І Бабішу не залишилось нічого іншого, як опуститися на фоні Павела до рівня плаксивої дитини, кажуть політичні журналісти.

«Кампанія Бабіша перебувала в схожій ситуації з російськими військовими в Україні. Він атакує в лоб, необачно, з грубою силою, але проти розумного, вмотивованого і тактично просунутого супротивника він досягає лише незначних успіхів ціною величезних втрат», – пише заступник головного редактора чеського видання Hospodářské noviny Петр Гонзейк.

Загалом чеські ЗМІ та політичні оглядачі відверто симпатизують Павелу. Здається, що саме чеське суспільство буквально «кайфує» від того, яку людину обрало собі президентом на наступні п’ять років.

Про Павела пишуть: після того, як він прийняв остаточне рішення балотуватися, то вже чітко знав, чого хоче. Він не маневрував, не петляв, не брехав, здавався надійним та справжнім. Хоч контраст із Бабішем був дуже сильним, але про Павела не можна сказати, що він просто «антибабішівський» чи «антиземанівський». Багато людей голосували за нього саме через те, хто він, а не проти кого він. Його кампанія склала враження, що на посаді він поводитиметься відповідно до духу конституції як справжній президент.

Політтехнологи Павела добре працювали на позитивних емоціях. Після першого туру вони направили свого кандидата у регіони, де він програв. Таким чином вони змогли згладити схему «периферія проти Праги». Річ у тім, що за підсумками першого туру було видно чітку тенденцію: великі міста голосують переважно за Павела, а маленькі населені пункти, де рівень доходу менший, – за мільярдера Бабіша, хоча за вісім років в уряді той не особливо щось і робив для небагатих регіонів.

І нарешті знаковим стало те, що перед другим туром виборів Павела підтримали кандидати, які програли у першому турі.

У Чехії результат Павела на виборах називають перемогою ліберальної демократії. Серед його прихильників – багато молоді, якій імпонує ліберальна соціальна політика цього кандидата. Павел також виступив за одностатеві шлюби, які у Чехії зараз заборонені.

Сам себе він позиціонує як «правоцентрист із сильним соціальним акцентом». Виступає за чітку прозахідну орієнтацію Чехії – у складі ЄС і НАТО. Його прихильники сподіваються, що обрання Павела означатиме повернення до ідей про права людини, демократію та мир на міжнародному рівні, як це було за часів Вацлава Гавела, першого президента Чехії.

За час кампанії Павела часто порівнювали із Вацлавом Гавелом. Поширеним був вислів «Pavel na Hrad» за аналогією із афоризмом «Havel na Hrad» (празький Hrad – це президентська резиденція у Чехії).

Фейки про мобілізацію чехів

Однією з основних тем на виборах у Чехії стала російсько-українська війна. Павел, на відміну від основного конкурента, зайняв чітку позицію: Чехія повинна допомагати Україні, Росія має програти, українська влада має щонайменше повернути території станом на 24 лютого і вже тоді вирішити, чи сідати за стіл перемовин.

Під час кампанії проти нього була запущена масштабна хвиля фейків та дезінформації, які стосувалися саме війни в Україні. Так, після першого туру чехам почали масово розсилати повідомлення начебто від імені генерала. «Добрий день! Це генерал Павел. Цим повідомленням хочу подякувати за ваш голос у президентській кампанії. Прошу вас прибути до найближчого військкомату, де вас озброять необхідним спорядженням для мобілізації в Україну», – йшлося у розсилках.

Фейкові розсилки на тему мобілізації на війну були настільки масовими, що надходили людям і в електронних листах, і в Twitter, і в Facebook, і у Whatsapp, і в інші менеджери. Фахівці підрахували, що така кампанія дезінформації потребує щонайменше двох місяців підготовки і роботи кількох десятків людей. А метою поширення фейків, очевидно, було викликати у людей страх залучення чехів до війни у разі перемоги генерала Павела на виборах. Поширювали також фейкове відео, в якому Павел начебто закликає чехів на війну з Росією.

Паралельно конкурент Павела запустив кампанію із гаслами на білбордах: «Я не втягну Чехію у війну. Я дипломат. Не солдат».  

Чеське суспільство врешті склало тест на протидію дезінформації, не піддавшись паніці та підтримавши проукраїнського кандидата в президенти.

Павел про допомогу Україні

Заяви Павела на підтримку України заслуговують на особливу увагу. Ось деякі із них.

• «Українська армія буде, мабуть, найдосвідченішою армією в Європі. Україна заслуговує бути частиною спільноти демократичних країн», – сказав він, а на уточнююче запитання про НАТО відповів: «Я вважаю, що вони дійсно цього заслуговують». Це стане можливим, «як тільки закінчиться війна». Тоді, за його словами, Україна буде «морально і практично готова» до такого кроку.
• «У нас немає альтернативи. Якщо ми залишимо Україну без допомоги, вони швидше за все програють цю війну. А якщо вони програють – програємо ми всі. Наші міста не руйнуються російською артилерією та ракетами. Але наше майбутнє може бути зруйноване, якщо ми не підтримаємо Україну в успішному завершенні цього конфлікту».
• «Ми маємо надати Україні будь-яку допомогу, яка дозволить їм виграти конфлікт, відновити свій суверенітет і територіальну цілісність. Це мають бути винищувачі? Я вважаю, що ми повинні подумати про це дуже серйозно».
• «Солідарність має бути навіть ціною тимчасового зниження комфорту нашого життя. Війна в Україні – це і наша війна, бо стосується нас. Ми не є прямим учасником бойових дій, але це не означає, що ця війна не наша. Це війна за майбутнє міжнародних відносин, за майбутнє безпечної Європи».
• «Навіть коли ми тимчасово обмежуємо комфортність нашого життя – це найменша жертва, яку ми можемо зробити. Ніхто не вбиває тисячі наших людей. Ніхто не руйнує вщент міста в нашій країні».
• «Усі ми хочемо, щоб Росія зазнала поразки в Україні, щоб була відновлена її територіальна цілісність у початкових межах, щоб Росія компенсувала збитки, а військові злочинці постали перед судом. Питання, що з цього можна досягти. Думаю, успіхом буде відновлення територіальної цілісності України мінімум на стан перед 24 лютого 2022 року».
• «Звичайно, Україна спочатку має виконати всі умови, щоб стати членом ЄС. Наприклад, досягти прогресу у боротьбі з корупцією. Але я вважаю, що вона має право отримати такий же шанс, який ми мали в минулому».

Павел про росіян

Новообраний президент Чехії також чітко говорить про те, що російське реваншистське мислення не обмежується виключно персоною Путіна, а належить самим громадянам цієї терористичної країни. Сильні думки про це він висловив у жовтні в інтерв’ю Politico.

Петр Павел вважає, що Заходу слід бути надзвичайно обережним щодо прийому росіян, які втікають від мобілізації. «Протидія мобілізації – це не повстання проти режиму чи будь-яка підтримка України», – сказав він. «Молоді люди, які намагаються виїхати з країни, переживають за своє життя – це не означає, що вони проти війни. Я впевнений, що багато з них продовжуватимуть підтримувати націоналістичну політику Путіна».

Павел вважає, що наплив росіян є неприйнятною загрозою для безпеки. «Ви можете уявити таку країну, як наша, де вже є сильна російська «п’ята колона», і яка прийме ще 40-50 тисяч російських чоловіків?». «Люди, які не підтримували б демократичні режими, які не були б вдячні Чехії як демократичній країні, які б залишалися на своїх націоналістичних позиціях? Це було б ризиком для нашої внутрішньої безпеки». 

«У найближчому майбутньому в Росії не буде демократичної революції», – каже він. «Не тільки через сильну позицію режиму, а й через менталітет багатьох росіян». 

«Немає місця для розвитку справжнього опозиційного руху. Навіть Олексій Навальний не є справжнім лідером опозиції. Він точно не ліберальний демократ, він іншого роду російський націоналіст, хоча він, звичайно, був би кращим партнером у переговорах, ніж нинішнє керівництво».   

Павел має досвід переговорів із Росією, бо очолював Військовий комітет НАТО якраз в роки після анексії Криму. В успішні переговори з РФ він не вірить.

«Я тісно спілкувався з Росією і намагався бути справедливим, не завжди малюючи все чорно-білим. Захід зробив кілька кроків назустріч Росії. Було зроблено ряд спроб залучити їх і запропонувати їм більшу участь у вирішенні глобальних проблем».  

«Але Росія не бачила жодної цінності в партнерстві, тому що вони не вірять у принцип «виграш-виграш», – каже він. «На їхню думку, ти або виграєш, або програєш. У Росії є приказка: якщо я генерал, то ти дурень; якщо ти генерал, то я дурень». Немає розуміння того, що обидві сторони можуть отримати щось із ситуації». 

Павел і мотоцикли

Мотоцикли стали пристрастю Павела, ще коли він був зовсім молодим. Батько їздив на Jawa OHC, але синові сідати на нього забороняв. Його перший мотодосвід пов'язаний із старим мопедом Stadion, який був у настільки поганому стані, що майже не їздив. Потім пересів на Suzuki 650 Dakar, від якого, як зізнався, просто божеволів. Далі були Honda, Yamaha, BMW R1200 GS. Часто користувався мотоциклом, коли працював у штаб-квартирі НАТО  у Брюсселі. Навіть у службу охорони підібрав собі людей, які так само, як і він, обожнюють мотоцикли.

***

Петр Павел стане четвертим президентом Чеської Республіки після поділу Чехословаччини у 1993 році. Хоча виконавча влада у країні переважно належить уряду, не слід недооцінювати і повноваження чеського президента. Він обирає та призначає прем'єра, має право вето щодо законів, призначає суддів до Конституційного суду, голову Нацбанку і навіть університетських професорів. І, звісно, представляє країну на зовнішньополітичній арені.

У чеських ЗМІ можна зустріти тезу, що попередник Павела – Мілош Земан – став ганьбою для країни. Він був надто проросійським і прокитайським, діяв в обід конституції, висловлювався грубо і образливо.

Павел стане величезною зміною і поверне повагу до посади президента, сподіваються у Чехії.

Україна тим часом сподівається, що підтримка нашої крани з боку Павела стане потужною не лише на словах, але й у конкретних справах.