Перехід на українську: варто бачити позитив
Уляна Стельмашова, експертка «Центру політичного консалтингу»
Коли йдеться про перехід на українську мову, мені особисто приємніше звертати увагу на позитивні приклади. Впевнена, вони зараз є в оточенні кожного українця. Варто тільки вміти їх бачити. Ось мої декілька історій останнього часу.
Історія 1. За місяць до початку війни я оплатила достатньо дорогий навчальний онлайн-курс. Мовою лекцій була російська, усі навчальні матеріали – російською, домашні завдання – російською. У спільному чаті організатори також вели комунікацію російською. Після початку повномасштабної війни навчання тимчасово призупинилося, але вже за кілька місяців організатори повідомили, що лекції відновлюються. Написали це повідомлення у чаті… російською мовою. Реакція учасників була миттєвою: або переводите усю комунікацію на українську мову, або повертаєте наші гроші. Результат не забарився – відтепер лектор веде заняття чудовою українською мовою (виявляється, жодних проблем з цим немає), усі навчальні матеріали перероблені та переверстані українською мовою, а у спільному чаті комунікація людей, які живуть у різних куточках нашої країни, перейшла на українську.
Історія 2. Кілька останніх років стабільно замовляю певні ліки, які в Україні виробляють лише у Харкові. Кожного разу звідти мені відповідали російською. Після початку повномасштабної війни працівники компанії-виробника у повідомленнях і телефонних дзвінках перейшли на чудову українську (окрема і особлива повага за те, що вони продовжили роботу та виробництво у Харкові).
Історія 3. Центр Львова. Молода сім’я-переселенців. Розмовляють по телефону із кимось із рідних і так радісно-радісно повідомляють: «Ми у сім’ї вирішили перейти на українську». Їм трохи важко і незвично, бо частину слів доводиться згадувати, частину перекручують. Але щиро пробують і, думаю, все у них має вийти.
Істрія 4. Дуже особиста. До початку повномасштабної війни моя 7-річна дочка розмовляла російською. Ми у сім’ї українською, а вона з нами російською. Бо ровесники у київській школі так говорять, бо є YouTube із його засиллям російськомовного контенту для дітей. Після 24 лютого дочка прийняла рішення перейти на українську. А особлива насолода для мене – це бачити її мовну стійкість. Коли з подругами, з якими раніше вона спілкувалась російською, дитина на цю мову більше не переходить.
За пів року після початку повномасштабної війни кількість тих, хто почав постійно спілкуватися українською, збільшилася до 64%. Використання російською у побуті зменшилося приблизно вдвічі. Це дані опитування соціологічної групи «Рейтинг» станом на 23 серпня, відтак можна припустити, що станом на листопад ці показники зросли ще більше.
«Я з Харкова, в мене російська зламалась на п’ятий день. Я відчув, що потрібно якось свою ідентичність захистити», - каже переселенець в одному з опитувань на вулицях західноукраїнського міста.
Упевнена, що сьогодні треба акцентувати саме на таких позитивних прикладах – коли ще вчора російськомовні переходять на українську. Таких українців безліч. Вони можуть комплексувати через свою недосконалу українську, але їхні спроби заслуговують на величезну повагу та підтримку.
Ще десять років тому, у 2012-му, 42% українців називали рідною мовою російську. У 2022-му, за даними уже згаданого опитування, російська залишилась рідною для 19% українців. Щодо української показник за останнє десятиліття зріс із 57% до 76%.
Процес незворотний.
P.S. Блог написаний з нагоди Дня української писемності та мови, який щороку відзначається 9 листопада.