Особливий статус для англійської мови: чому ідея не спрацює?
Наталія ЛЕБІДЬ
Англійська мова може отримати статус мови ділового спілкування в Україні, повідомив у Telegram прем'єр-міністр Денис Шмигаль.
«Наразі Кабінет міністрів опрацьовує відповідну законодавчу ініціативу. Англійську сьогодні використовують у діловому спілкуванні в усьому цивілізованому світі, тож надання їй такого статусу в Україні сприятиме розвитку бізнесу, залученню інвестицій та пришвидшенню євроінтеграції України», – деталізував Шмигаль.
Урядову ідею схвалив та підтримав уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, проінформувала його пресслужба. «Я підтримую будь-які ініціативи, які сприяли б збільшенню рівня володіння іноземними мовами громадянами України. Надання англійській статусу мови ділового спілкування – це один із найважливіших кроків, яким Україна підтверджує свої прагнення бути серед європейських країн», – сказав він.
Також, за словами омбудсмана, надання англійській статусу мови ділового спілкування призведе до підвищення якості викладання іноземних мов на рівні середньої освіти.
Проте не все так просто з англійською мовою, як би цього хотілося представникам уряду, і до переможних реляцій іще доволі далеко.
Відкриємо Конституцію України та прочитаємо у ній таке: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом» (стаття 10).
Аналіз цієї статті дає розуміння того, що держава гарантує застосування державної – української – мови в усіх сферах нашого життя. Відтак мовою ділового спілкування також є українська. Але чи можна розширити перелік мов або перелік сфер, де будуть функціонувати інші мови? Ні, не можна. Без внесення змін до Конституції України це виключено.
Закони України не підлягають розширеному тлумаченню – навіть в тому випадку, коли воєнний час спонукає до викорінення залишків русифікації або підсилення євроінтеграційних прагнень нашої держави. Політична кон’юнктура, якою б значимою вона не була, не є виправданням недбалого поводження з наявним законодавством.
До того ж, англійська мова не є мовою національних меншин, тож для розширення її застосування потрібно унормувати інші резони і також відобразити їх у законодавстві.
Конституція України містить іще одну важливу норму, яка звучить так: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії» (стаття 8).
Це означає те, що урядовою постановою чи новоприйнятим законом діючі норми Конституції України не можуть бути змінені, розширені чи відкориговані іншим чином. Спочатку парламент має ухвалити зміни до Основного закону (а для цього, нагадаємо, потрібна конституційна більшість, тобто як мінімум 300 голосів народних депутатів), а вже потім – на основі проголосованих змін може бути ухвалене нове законодавство. Інакший алгоритм дій просто не передбачений чинними нормами права.
Відтак не є цілком зрозумілим, про яку законодавчу ініціативу говорить очільник уряду. Єдиний варіант, який спадає на думку, це ініціювання змін до Конституції.
Тим часом зауважимо, що наразі діє закон України «Про державну службу», одна з норм якого декларує обов’язкове знання для держслужбовця категорії «А» однієї з офіційних мов Європейського союзу. Ось ця норма:
«Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам:1) для посад категорії «А» – загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій «А» чи «Б» або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи» (стаття 20).
Таким чином, якщо ініціатори розширення функціонування англійської мови мали на меті підвищити презентабельність наших держслужбовців за кордоном, то вони вдалися до непотрібного дублювання існуючих правил. В усіх же інших випадках, наголосимо на цьому ще раз, реалізація будь-яких шляхетних цілей по інтегруванню України в ЄС потребує приведення законодавчих новацій у відповідність до Конституції України.
Відволікаючись від законодавчого аспекту, зауважимо, що рівень володіння українцями англійською мовою залишає бажати кращого. Україна стала 49-ю зі 100 країн, які увійшли до рейтингу володіння англійською мовою, складеного компанією EF (Education First). Вона опинилася між Росією і Албанією, потрапивши в групу з низьким рівнем володіння англійською мовою з індексом 52,13. Але це, щоправда, було до війни. Можливо, нинішня потреба у тимчасовій еміграції за кордон підвищить мовний рівень українських переселенців, але свіжих даних з цього приводу немає – вони не на часі.
Цікаво, що на першому місці у цитованому рейтингу традиційно опинилися Нідерланди з індексом 70,27, друге та третє місце посідають відповідно Швеція (68,74) та Норвегія (67,93). Замикають п'ятірку кращих Данія (67,87) і Сінгапур (66,82).
Раніше, а саме у 2019-му, міністерство освіти і науки України розробило і затвердило концепцію розвитку англійської мови в університетах, яка передбачає обов'язкове володіння іноземною мовою на рівні В1 під час вступу. Очікувалося, що обов'язкове знання англійської введуть для бакалаврів у 2023 році, проте знову таки – війна змішала всі плани, і після її завершення можна чекати як на підвищення освітніх навичок нашої молоді, так і на відтермінування раніше ухвалених постанов.
Центр політичного консалтингу поспілкувався с письменницею Людмилою Таран, котра поділилася своїми баченням присутності англійської мови вже не у діловій, а в повсякденній сфері.
- Пані Людмило, англійська мова достатньою мірою не опанована пересічними українцями, проте опанована рекламодавцями тощо. Візуально вона мало чи не домінує над українською. Чи немає тут певного протиріччя?
- Знаєте, якби когось з іншої планети спустили на Хрещатик і запитали, у якій країні він знаходиться, нещасний прибулець розгубився би. Для мене надмір англомовних вивісок та назв – все таки ознака меншовартості, яку ми маємо вичавлювати з себе. Так само, як і назви російською. Маємо думати, як ми репрезентуємо себе не на зовнішніх ринках, а на власній землі.
- В останніх урядових ініціативах йдеться про поширення англійської у сфері ділового спілкування…
- До цього слід підходити обережно. У нас звичайна людина не дуже розбирається у тонкощах, наприклад, юриспруденції або діловодства, і якщо з таких ініціатив з часом проросте вимога дублювати ті чи інші документи англійською, виникне чимало плутанини. Всі прекраснодушні ідеї повинні все таки спиратися на реалістичність їх втілення.
- Гадаєте, навчити всіх англійської нереально?
- Гадаю, що у нас держава не може забезпечити повсюдні безкоштовні курси української мови, не говорячи вже про англійську. Але якщо брати проблему англійської поважно, то слід визнати, що її розв’язання вимагатиме значних капіталовкладень. Як я розумію, зараз це не є пріоритетним завданням для держави. До того ж, ті, хто справді заангажований у політичні та бізнесові контакти із закордонними партнерами, вже давно опанував англійську. Тобто тут все розвивається природним чином. А педалювати це питання зарано, оскільки, повторюся, у нас просто не вистачить ресурсів на масове вивчення англійської.
- Але краще англійська, ніж російська, хіба ні?
- Так, безперечно. Хоча у повсякденній мові забагато англіцизмів, для розуміння яких інколи мусиш відкривати словник чи якісь пошукові системи. Ідеальним балансом було б затвердження на всіх фронтах української мови із паралельним поступовим опановуванням англійської. Тоді багато що встане на свої місця.
- Для остаточного відриву від «руського міру» пропонується також змінити кирилицю на латиницю…
- Не в алфавітній графіці наші проблеми. Треба глибше вивчати історію та багато чого змінити в освітній системі. Було б добре впровадити єдиний мовний режим в навчальних закладах всіх рівнів, який передбачав би вживання російської мови навіть поза безпосереднім освітнім процесом, тобто на перервах або у спілкуванні педагогів та учнів поза класами і аудиторіями. Я знаю, як багато суперечок та саботажу викликала би подібна вимога, але тим не менш… У нас ще багато роботи по запровадженню української мови як єдиної державної.