Основні тези з інтерв’ю Залужного для The Economist

Уляна Стельмашова

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний рідко дає інтерв’ю. У вересні на сайті національного інформагентства Укрінформ була опублікована його спільна з генерал-лейтенантом Михайлом Забродським стаття. Того ж місяця він поспілкувався з американським журналом Time.

У грудні маємо нове інтерв’ю генерала Залужного. На цей раз – впливовому англомовному журналу The Economist. Очевидно, що цільова аудиторія цього інтерв’ю – західні політики, уряди та суспільства. Мета – отримати більше зброї для України. Ключовий меседж, який читається між рядками, – західні політики, уряди та суспільства не повинні жити в ілюзіях, що перемога над Росією от-от скоро настане з тим рівнем підтримки, який Україна має зараз.

«Центр політичного консалтингу» виділив основні тези з інтерв’ю Валерія Залужного для The Economist.

1. Головне – не боятися цього ворога. З ним треба боротися сьогодні, тут і зараз. І в жодному разі не відкладати це на завтра, бо будуть проблеми. Я знаю, що можу перемогти цього ворога. Але мені потрібні ресурси. Мені потрібно 300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць. Тоді, я думаю, абсолютно реально вийти на рубежі 23 лютого.

2. Російська мобілізація спрацювала. Це неправда, що їхні проблеми настільки жахливі, що ці люди не будуть воювати. Цар каже їм іти воювати, і вони йдуть воювати. За нашими оцінками, у них є резерв в 1,2-1,5 млн. чоловік... Росіяни готують близько 200 тис. нових солдатів. Я не маю жодних сумнівів, що вони знову підуть на Київ.

3. У нас достатньо людей, і я чітко бачу, що я маю. Я маю достатньо. Мені не потрібно ще сотні тисяч. Нам потрібні танки, нам потрібні БМП, БТРи. І нам потрібні боєприпаси.

4. Я довіряю своїм генералам. З початку війни я звільнив десятьох з них, бо вони були не на висоті. Ще один застрелився. Я довіряю Сирському (командувачу Сухопутних військ). Я повинен слухати і слухаю тих, хто на місцях. Тому що ініціатива там.

5. На сьогоднішній день ситуація на Донбасі непроста. Але стратегічно це безвиграшна ситуація для російської армії. Тому, скоріш за все, вони шукають способи зупинити (бойові дії) і отримати паузу будь-яким способом.

6. Росіяни роблять все можливе, щоб не дати нам перегрупуватися і завдати удару самим. Саме тому ви бачите бої вздовж 1500-кілометрової лінії фронту. Але це не є вирішенням стратегічної проблеми. Це просто виснажує Збройні сили України. Тому, як і під час Другої світової війни, я в цьому не сумніваюся, швидше за все, десь за Уралом готують нові ресурси. Вони 100% готуються.

7. Проблема, яка стоїть перед нами, – це, перш за все, утримати цю лінію і не втратити більше жодної позиції. Це дуже важливо. Тому що я знаю, що звільнити її в десять-п'ятнадцять разів важче, ніж не здати.

8. Наше стратегічне завдання – підготуватися до війни, яка може розпочатися в лютому, в кращому випадку в березні, а в гіршому – в кінці січня. Зараз важливіше зосередитися на накопиченні ресурсів для більш тривалих і важких боїв, які можуть початися в наступному році.

9. Нам потрібна протиракетна оборона і протиповітряна оборона. Я не є експертом з енергетики, але мені здається, що ми знаходимося на межі. Ми балансуємо на тонкій грані. Росіяни використовують коефіцієнт ефективності 0,76, коли планують свої атаки. Це означає, що замість 76 ракет вони запускають 100. І 24 з них пролітають і досягають своєї цілі.

10. Щоб вийти до кордонів Криму, нам потрібно подолати відстань 84 км до Мелітополя. Це дасть нам повний вогневий контроль сухопутного коридору, тому що з Мелітополя ми вже можемо вести вогонь по Кримському перешийку.

11. Росіян і будь-яких інших ворогів треба вбивати, просто вбивати, і головне – не боятися це робити.

Розмова відбулася 3 грудня 2022 року. Повну версію інтерв’ю в оригіналі англійською мовою можна прочитати тут: https://www.economist.com/zaluzhny-transcript?fbclid=IwAR1nB3ugiSHqPHL2uRDFFNbZifaMzspropbPYhLTX8je_ezdHpqzL5XzEv0