ОПЗЖ: немає виходу, крім виходу

Наталія Лебідь

Що робити із чинними депутатами Верховної Ради, обраними в 2019 році від промосковської ОПЗЖ? Це питання не дає спокою їхнім колегам, котрі час від часу підкидають проєкти вирішення цієї проблеми. Але насправді зробити не можна нічого – якщо, звісно, діяти за законом. Можна лише дочекатися наступних виборів або спробувати умовити колишніх медведчукістів самим скласти мандати.

Щодо виборів, то згідно із статтею 77 Конституції України чергові вибори народних депутатів проходять в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради. Тобто вони мали б відбутися восени 2023-го – якби не війна та не воєнний стан. Україна, втім, може встигнути перемогти до часу «Ікс». А якщо ні, то залишається тільки апелювати до совісті депутатів від ОПЗЖ.

Мовляв, виходу, крім виходу, для них не існує все рівно. А на виході з парламенту цю когорту депутатів чекають вже давно. Тож краще не затягувати агонію, а добровільно відмовитися від повноважень. Але такий розвиток подій із серії «мission: іmpossible». Тому лишається сподіватися на те, що наступна, обрана у демократичний спосіб Верховна Рада, буде повністю очищена від проросійського елементу.

70 незгодних

Останній скандал із видворенням парламентарів, які пройшли до ВРУ у складі забороненої в Україні ОПЗЖ, пов'язаний із такими подіями. Народний депутат від фракції «Слуга народу» Олег Дунда, який збирає підписи під зверненням до спікера Руслана Стефанчука щодо позбавлення мандатів медведчукістів, повідомив, що майже 70 народних обранців відмовилися приєднатися до такої ініціативи.

Не захотіла ставити свій підпис під цим документом фракція «Батьківщина» – майже у повному складі. Усі депутати, за словами Дунди, зазначали, що таким є рішення очільниці фракції Юлії Тимошенко. Підписатися під зверненням після новорічних свят погодилася єдина представниця «Батьківщини» – Альона Шкрум.

Не хочуть позбавляти ОПЗЖ повноважень і деякі однопартійці Дунди. Серед них, зокрема, такі представники «Слуги народу», як глава фракції Давид Арахамія та його заступники. Це ж стосується і заступника спікера ВРУ Олександра Корнієнка.

З «Євросолідарності» свій підпис під зверненням відмовився ставити Володимир В'ятрович, про чию позицію буде сказано окремо.

При цьому найбільш активними у збиранні підписів були фракції «Європейська солідарність» та «Голос». Завдяки їхнім старанням під листом до Стефанчука наразі є біля сотні «автографів» зі 150 необхідних, і збір підписів триває. Та навіть якщо він завершиться успішно, це ніяк не вплине на долю колишньої ОПЗЖ у парламенті. На це є причини як правового, так і політичного характеру. Почнемо з перших.

Не спішимо волати «зрада!»

Інфографіка, яка роз’яснює підстави для позбавлення народного обранця його повноважень

Як відомо, 19 березня 2022 року РНБО припинила діяльність партії «Опозиційна платформа – «За життя» на час дії воєнного стану.

14 квітня фракція ОПЗЖ у ВРУ також призупинила свою діяльність, а її представники заявили, що працюватимуть як позафракційні. Однак вже 21 квітня більшість колишніх нардепів фракції створила у ВРУ депутатську групу «Платформа за життя та мир» під керівництвом Юрія Бойка. Інша ж частина колишньої ОПЗЖ утворила депутатську групу «Відновлення України», яку пов’язують із Вадимом Столаром та Ігорем Абрамовичем.

З тих пір і по цей час представники згаданих груп працюють у парламенті в статусі народних депутатів. Жодних санкцій щодо них не було і не могло бути застосовано, адже чинне законодавство чітко визначає ті випадки, коли народного депутата позбавляють мандату.

Про сім головних підстав, за якими можуть бути достроково припинені повноваження народного депутата, йдеться в статті 81 Конституції України. Зокрема, в пункті 6 статті вказано, що «невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій), або виходу народного депутата України зі складу такої фракції», вважається достатньою підставою, аби позбавити народного обранця депутатського статусу.

У 2016-му році подібним чином вирішили покарати народних депутатів Єгора Фірсова та Миколу Томенка, які вийшли з фракції БПП через незгоду з позицією більшості депутатів щодо голосування за норми Державного бюджету на 2016 рік. На закритому партійному з’їзді тоді ухвалили одностайне рішення припинити повноваження цих двох депутатів. І вже через три дні ЦВК повідомила про позбавлення їх мандатів, а наступного дня спікер парламенту оголосив про те, що Фірсов і Томенко – більше не народні депутати.

Іншими підставами для позбавлення депутата його мандату є складення повноважень за його особистою заявою; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; припинення його громадянства або його виїзд на постійне проживання за межі України; порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності; смерті народного обранця.

Як бачимо, нічого з вище зазначеного не може бути застосовано як привід для позбавлення мандатів депутатів від ОПЗЖ. Усі вони живі та здорові, не позбавлені громадянства, не засуджені, не визнані недієздатними тощо. Та якщо і цих контраргументів замало, нагадаємо читачам, про що йдеться у заявах фракцій «Слуга народу» та «Батьківщина», які публічно пояснюють свою позицію.

Як бачать громадяни подальшу долю депутатів від ОПЗЖ. Інфографіка від руху «Чесно»

Тільки за законом

«Фракція політичної партії «Слуга Народу» послідовно виступає за притягнення до юридичної та політичної відповідальності усіх проросійських політиків, які причетні до розпалювання війни, розповсюдження ворожої пропаганди, колабораціонізму та підтримки держави-агресора», – так починається заява «Слуг».

Далі у відозві йдеться про те, що всі процеси, тим не менш, мають відбуватися «у суворій відповідності до законів та Конституції України. І це те, що відрізняє нас від зла і беззаконня, з яким ми боремося на фронті. Навіть у час жорстоких боїв і терористичних атак на мирні міста, Україна залишається правовою державою і діє відповідно до взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань. Тому ми виступаємо за те, що покарання проросійських сил за вчинені злочини повинне мати серйозне юридичне підґрунтя, яке не викликатиме сумнівів ні в українських, ні в міжнародних судах».

«Ми підтримуємо і будемо підтримувати усі законні та конституційні методи позбавлення залишків політичного впливу усіх представників проросійських сил. Але ми не готові підтримувати волюнтаристські та юридично нікчемні ініціативи, які лише підігрують проросійським силам, залишаючи їм шанс на юридичне оскарження і політичну реабілітацію в майбутньому», – сказано у заяві пропрезидентської фракції.

Приблизно у такому ж стилі та із використанням таких же аргументів складену і прокламацію Юлії Тимошенко. «Партія «Батьківщина» була й залишається головним опонентом проросійської «Партії регіонів» , яка потім сховалася за назвою ОПЗЖ (…) «Батьківщина» виступає за позбавлення мандатів народних депутатів від ОПЗЖ  у будь-який конституційний спосіб (…) Фракція «Батьківщина» підтримає будь-який конституційний законопроєкт, покликаний відновити справедливість та реалізувати запит суспільства на очищення влади від колаборантів», – сказано у ній.

Інший підхід до проблеми продемонстрував народний депутат Володимир В’ятрович, котрий на своєму Фейсбуці сформулював сім власних «тому що», які є відповіддю на питання, чому він відмовився поставити підпис під зверненням до Стефанчука. Серед цих «тому що» є вже згадувана теза про порушення Конституції України, але, окрім неї, звучать й інші слова.

Зокрема, В’ятрович вважає ініціативу Дунди не лише спробою «імітувати усунення від ухвалення важливих рішень тих, хто працював проти України, але й дискредитувати саму ідею такого усунення». До того ж, додає він, «збір підписів ініціював представник партії «Слуга народу», яка зараз більшість потрібних їй рішень в парламенті ухвалює саме завдяки підтримці ОПЗЖ».

Сім «тому що» від Володимира В’ятровича

Вигідний тандем та альтернативні вирішення проблеми ОПЗЖ

Про те, що фракції «Слуга народу» вигідна співпраця із уламками ОПЗЖ, говорять давно. Це, мовляв, і є ті причини політичного характеру, через які президентська політсила блокує вигнання з Ради проросійських депутатів.

Інтернет-видання hromadske, посилаючись на свої джерела у «Слузі народу», пише про те, що існує певна  домовленість: депутати від колишньої ОПЗЖ голосують за розпорядженнями керівництва «Слуг». Натомість ті не дають зелене світло законопроєктам, які впливають на життєдіяльність колишніх членів уже забороненої партії.

«Арахамія отримав «кишенькову» фракцію, яка голосуватиме за його командою і щодо питань, які не зважаться підтримати інші колеги», – пояснив один із депутатів фракції «Слуга народу» у коментарі hromadske.

Але про які саме законопроєкти, здатні вплинути на «життєдіяльність» членів колишньої ОПЗЖ, йде мова?

Наприклад, про законопроєкт №7476, який не можуть розглянути вже пів року, хоча він був створений на виконання указу президента й рішення РНБО. У ньому пропонують позбавити повноважень депутатів місцевих рад від заборонених партій. На додачу до крісел у парламенті, колишня ОПЗЖ зараз має майже 3,5 тисячі своїх депутатів у місцевих радах.

Крім законопроєкту №7476, є й альтернативний спосіб розв’язання цієї колізії: не позбавити депутатів від ОПЗЖ мандатів, але фактично усунути їх від роботи у Верховній Раді.

«Мова йде про законопроект №7424 Тараса Батенка, що позбавляє права брати участь у пленарних засіданнях Ради депутатів, на політичні партії яких накладено санкції РНБО, – пише журналістка Тетяна Ніколаєнко. – Ініціативою пропонується внести зміни лише до регламенту ВРУ, адже 81 стаття Конституції передбачає виключний перелік обставин, згідно з якими можна припинити повноваження народного депутата».

Скрін новини про те, як ладять між собою у парламенті «слуги народу» та ексчлени ОПЗЖ

До регламенту Верховної Ради зміни й справді можна вносити хоч зараз. А от до Конституції України – ні, доки діє воєнний стан. Та навіть без воєнного стану перекроювання Основного закону – справа не проста. Втім, на те, щоб осилити таке завдання, ніхто наразі і не претендує.

Опозиційні до президента та його фракції депутати продовжують стверджувати, що історію з позбавленням мандату представників колишньої ОПЗЖ затягують та компрометують зумисно. А їхні опоненти кажуть, що це не так, і апелюють до Конституції та законів України. Самі ж винуватці цього чергового розбрату продовжують спокійно перебувати у парламенті.

Та в кожному разі так триватиме недовго. Війна обов’язково завершиться, а вибори обов’язково почнуться. І тоді у Верховній Раді не залишиться жодного проросійського елементу – слідом за комуністами, яких вдалося позбутися раніше, підуть і медведчукісти.

Перефразуючи відоме прислів’я про неквапливі божі млини, скажімо так: колеса історії обертаються повільно, але їдуть вони у правильному напрямку.

Доведено Україною та її сучасною історією.