Not available, або чи заблокують в Україні Телеграм?

Свого часу в української влади не здригнулася рука заборонити дві російські соцмережі – «Однокласники» та «ВКонтактє». Багато кому це видавалося неприйнятним (навіть попри повномасштабне вторгнення), та зрештою час минув і публіка змирилася. Хтось, щоправда, почав обходити блокування, а хтось просто «переріс» обидві платформи. Так само, як всі переросли «Живий Журнал» (ще одне російське дітище) та чат ICQ.

Але зараз цей досвід ніяк не вдається повторити по відношенню до платформи Telegram – про необхідність її блокування говорять давно і наполегливо. Мотивація все та ж – це російський продукт, який може працювати проти України. Проте навіть органи влади (не кажучи вже про рядових користувачів) давно і щільно «підсіли» на Телеграм. Прощатися зі своїми акаунтами каналам-«мільйонникам» ну зовсім не хочеться. Але, можливо, доведеться. 

Бо справа тут не тільки в Росії. Справа – ще й у Європі. Ми взяли на себе певні зобов’язання перед Євросоюзом і мусимо їх виконати. До чого тут Телеграм, який на теренах ЄС взагалі не користується популярністю? Про все це читайте далі у аналітиці «Центру політичного консалтингу».

Тут потрібне РНБО

У комітеті Верховної Ради зі свободи слова не виключають, що Телеграм може бути заблокований. Як пояснив голова комітету Ярослав Юрчишин, існує припущення, що через месенджер відбувається витік інформації про користувачів до секретних служб РФ. Якщо це підтвердиться, Телеграм може бути заблокованим. Але є «але».

«Для блокування Телеграма треба мати чітку аргументацію – рішення РНБО щодо санкцій, наприклад. А для цього має статись якась серйозна критична ситуація з витоком інформації. Дуже не хотілось би, щоб це сталось, тому нам треба зробити вибір», – сказав Юрчишин.

Він побоюється, що «якийсь контроль над Telegram з боку Росії є, і ми не маємо гарантії, що вся інформація про окремих людей там під захистом і не видається секретним службам РФ».

«Чи ми маємо 100% гарантію, що Дуров – власник Телеграму? За його словами, так. Але немає інформації про те, що Дуров відмовився від російського паспорта. Він  є громадянином ОАЕ, але це не передбачає відмови від російського громадянства», – додає Юрчишин.

У пошуках паспорту Дурова, або статус «все складно»

Павло Дуров, якого згадує Юрчишин, особа, в принципі, відома. Так, це він є творцем та власником Телеграму. Раніше Дуров був ще й власником «ВКонтактє», аж доки у 2013 році не посварився з ФСБ.

Російський програміст Павло Дуров – «автор» Телеграма

«Федерали» вимагали від соцмережі «ВКонтактє» особисті дані організаторів груп Євромайдану. Та оскільки юрисдикція Росії не поширювалася на українських користувачів мережі, силовики спіймали облизня. Дуров же вирішив, що йому краще відмовитися не лише від своєї частки у цій компанії, але й від проживання у Росії.

Відтак з 2014-го, як справедливо зазначає Юрчишин, Дуров живе у Об’єднаних Арабських Еміратах. Втім, з травня 2017 року його місцем перебування буцімто стала Фінляндія. А у 2018 році поширилася інформація про те, що Павло Дуров став британським підданим – він це, однак, спростовував.

Натомість у 2021-му в офіційному урядовому віснику Франції в переліку натуралізованих осіб з’явилося й прізвище Дурова. Виходить, що засновник Телеграму отримав французьке громадянство. Також достеменно відомо про те, що він має паспорт держави Сент-Кітс і Невіс, яка розташована на Карибських островах. Цей документ дозволяє йому пересуватися Євросоюзом і Великобританією без віз.

Звісно, весь цей вал інформації численні паспорти Дурова не перекреслює того, що він міг зберегти громадянство Росії. Або – що іще важливіше – зв’язки з Росією та готовність обстоювати її інтереси.

Але, зрештою, і це неважливо для ймовірного блокування Телеграма. За словами Юрчишина, заборона Телеграму може відбуватися у кілька етапів. Спочатку – фіксація проблеми (тобто загрози безпеці України), потім – рішення РНБО, потім – указ президента та введення його у дію. І – вуаля! – Телеграм заблоковано.

У Верховній Раді вже зараз зареєстровано законопроєкт №11115, яким пропонується відрегулювати діяльність платформ спільного доступу до інформації, зокрема, і месенджера Телеграм. От тільки справа тут не лише в тому, що ця платформа може бути пов’язана з державою-агресором.

Непрозорий? На вихід!

Ініціювали документ нардепи від різних фракцій, зокрема, Микола Княжицький, Ростислав Павленко, Михайло Бондар, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Ірина Фріз та Софія Федина від «Європейської солідарності», Микита Потураєв та Людмила Марченко від «Слуги народу», Ярослав Юрчишин і Наталія Піпа від «Голосу», а також Ірина Костанкевич від депутатської групи «За майбутнє».

Картка законопроєкту

У пояснювальній записці йдеться про те, що запропонований документ має доповнити чинний закон «Про медіа». Адже через певні його недоліки держава позбавлена можливості ефективно реагувати на низку проблем в інформаційній сфері. А ці самі проблеми «створюють очевидні загрози національній безпеці». Відтак новий законопроєкт і покликаний надати державним органам «відповідний інструментарій».

А тепер до конкретики: проєкт пропонує вимагати від онлайн-платформ, аби ті розкривали структуру своєї власності та джерела фінансування. А ще законопроєкт пропонує не допускати діяльність в Україні суб'єктів у сфері медіа, які належать або фінансуються резидентами держави-агресора.

І якщо неможливо здійснити перевірку соцмережі (нема її представництва, відсутні витребувані документи, нема комунікації з провайдером), то це є підставою, щоби визнати структуру власності такого провайдера непрозорою, говорить законопроєкт.

При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, а також надавачі фінансових послуг не мають права використовувати непрозорі соцмережі. Також не допускається встановлення зазначених платформ і пов'язаних із ними сервісів на пристрої, який задіюють для службових цілей – відповідно до практики деяких країн Євросоюзу.

Наразі законопроєкт № 11115 направлено на розгляд парламентського профільного комітету. Якою буде його доля – покаже час.

У кожному разі, українцям доведеться пояснювати, за що у них відбирають їх улюблений Телеграм. Бо месенджер таки справді став улюбленим: якщо у 2021 році лише 21% українців користувалися ним для читання новин, то після 24 лютого 2022-го ця цифра зросла до понад 60%, і у 2023 році кількість читачів наблизилася до 72%.

Повномасштабне вторгнення Росії зробило Телеграм-канали мегапопулярними – і в першу чергу ті з них, які коротко та оперативно подають інформацію про обстріли, ракетну небезпеку або інші воєнні дії. І це те, чого точно не зрозуміли би у Європі, до якої прагне Україна.

«Ніколаєвській Ваньок» – ТГ-канал про обстріли – має 2,3 млн підписників

«Мережа для бідних» і надто мала платформа для ЄС

Бо Україна має перенести у своє національне законодавство України норми, що забезпечать синхронне з ЄС регулювання великих онлайн-платформ. І зробити це ми мусимо до офіційного набуття членства в Євросоюзі. Саме тому іще минулого року міністерство цифрової трансформації почало готувати свій власний законопроєкт на дану тему.

Акт, яким у ЄС регулюють стосунки держави та онлайн-платформ, називається Digital Services Act. Відповідно до нього встановлюється низка зобов’язань, що мусять взяти на себе онлайн-платформи. Такі зобов’язання стосуються переважно прозорості: можливості видалення контенту, алгоритмів, реагування на скарги тощо.

Для того, щоб запустити подібну схему, Україна має призначити координатора цифрових послуг на національному рівні. Це може бути Нацрада з питань телебачення та радіомовлення або НКЕК (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку).

Але проблема не лише у тимчасовій відсутності регулятора. Зрештою, це внутрішнє питання України, яке ми розв’яжемо. Проблема – у бажанні або небажанні онлайн-платформ співпрацювати з таким регулятором. І це у першу чергу торкається саме Телеграму.

Бо, як зазначає голова комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, «якщо мережа не йде на контакт із регулятором, то єдиний можливий шлях боротьби зі шкідливим контентом – це блокування мережі в цілому. Телеграм якраз і належить до тих соціальних мереж, які вкрай неохоче співпрацюють із регуляторами. Але в цілому за контент несе відповідальність сама мережа, і санкції, у разі неможливості встановити справжнє джерело розповсюдження шкідливого контенту, мають бути застосовані саме проти неї».

При цьому у Європі Телеграм непопулярний – там його вважають мережею «для бідних». Ним користується приблизно 5% населення європейців. Свою негативну роль у Європі Телеграм проявив під час епідемії ковіду: саме там розплодилися антиваксери та конспірологи.

У Європі (передусім – західній) Телеграм не відносять до великих онлайн-платформ, проте Росія активно використовує його же тільки може – для поширення власних наративів

Європейські правила торкаються передусім «дуже великих» мереж, так званих VLOP (very large online platforms). У квітні минулого року Єврокомісія затвердила перелік цих VLOP. До нього входить Facebook, Instagram, LinkedIn, Tik Tok, Twitter, Amazon, AliExpress, Booking.com тощо. Телеграма серед них немає. Бо він має у Євросоюзі менше 45 мільйонів активних користувачів на місяць, що і є тим самим порогом для визначення великих – у розумінні ЄС – платформ.

Українська специфіка та надії на те, що «само минеться»

Проте у нас, як вже було сказано, Телеграм посідає мало чи не чільне місце серед надавачів інформації. Експерти відзначають значний вплив дезінформації та вкиди російської пропаганди, які відбуваються саме через Телеграм. Окремою проблемою є анонімність переважної більшості Телеграм-каналів і неможливість докопатися до того, хто насправді стоїть за тим чи іншим ресурсом. 

Та чи вдасться державі нав’язати Телеграму свої правила гри? Якщо виходити з того, що платформою керують з Росії, то слід визнати: в України не має жодних можливостей впливу на контролю на цю мережу. А відтак вихід один: блокувати усі канали гамузом, не розбираючи, котрий з них шкідливий, а котрий – корисний або нейтральний.

Новини українці черпають передусім з Телеграму

Але для цього треба розв’язати відразу декілька питань. По-перше, переконати суспільство, що знищення Телеграму відбувається задля його ж користі та безпеки (а це буде непросто).

По-друге, придумати, що робити зі всією комунікаційною інфраструктурою каналів СБУ, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Міноборони, які мають зараз десятки і навіть сотні тисяч підписників. По-третє, з’ясувати, чи матиме заборона Телеграму сенс і якими можуть бути технічні засоби для того, аби обійти блокування?

Нарешті, по-четверте, не завадило б відразу запропонувати Телеграму альтернативу – приміром, запустити аналогічну українську мережу. І тоді можна сподіватися на те, що популярність Телеграму згасне, як згасла популярність інших мереж чи платформ.

Поки відповідей на перераховані вище питання нема, владі України не позаздриш. З одного боку, вона відчуватиме на собі невдоволення громадян, якщо «замах» на Телеграм все-таки станеться. А якщо не станеться – невдоволення партнерів по Євросоюзу, перед якими наша держава не виконала свої зобов’язання. На такому шпагаті, натягнутому Телеграмом, Україна й залишатиметься якийсь час.

А далі – хтозна! – або українці перестануть цікавитися ТГ, або з’явиться альтернативний продукт, або завершиться війна і потреба у сповіщеннях про повітряну тривогу відпаде так само, як відпала потреба у «антиковідних» масках та інших засобах безпеки.

Оцей останній варіант є, звісно, найбільш необхідним для України. На нього й сподіваймося.