Нафта горіла, палала…

Коментуючи атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні заводи (НПЗ), вітчизняні експерти говорять про те, що з ладу вдалося вивести понад 10% потужностей РФ. Натомість видання Bloomberg пише про 12%, а деякі російські пабліки – про 14%. В цілому у 2024 році відбулися 15 атак БПЛА на 13 нафтопереробних заводів у 9 регіонах РФ. Багато це чи мало? Як підпали та підриви НПЗ відбиваються на економіці Росії та її військовій спроможності? Розбиратимемося в цьому разом.

Куди прилітало останнім часом?

В РФ налічується приблизно 32 великих нафтопереробних заводи та близько 80 дрібних різного рівня потужності. Наприклад, Рязанський НПЗ може переробляти 17 мільйонів тонн нафти на рік. Та найбільш потужним у Росії є Омський завод – він переробляє 22 мільйони тонн нафти щорічно.

До Омську, на жаль, надто далеко. Від кордону України до цього міста – понад 3 тисячі км, а жоден дрон поки не літає на таку відстань (хіба його запускатимуть з території Росії).

Натомість ближчі НПЗ вже познайомилися з українськими безпілотники. Вони завітали, зокрема, на заводи в Рязані, Нижегородській та Ленінградській областях. Об’єкти були обрані не лише через їхню доступність. Всі вони входять до п’ятірки найбільших підприємств російської нафтопереробки.

Рязанський «Роснефть» атакували три безпілотники, та так вдало, що вивели з ладу 70% потужностей цього заводу. НПЗ забезпечує майже 6% від усієї російської нафтопереробки та переробляє близько 12,7 млн тонн продукту на рік.

Більше – приблизно 15,8 млн тонн нафти на рік – переробляє завод у Кстово, що у Нижегородській області. До нього теж добралися дрони і зупинили щонайменше половину його виробничих потужностей.

Добре горить…

Ще більш «жирна» ціль знаходилася у Кірішах, у Ленінградській області. Назва підприємства – російською – «Киришинефтеоргсинтез». Воно є другим за обсягами російським НПЗ. Переробляє близько 17,7 млн тонн нафти на рік або 6,4% від загальної кількості. Цікаво, що якщо до Рязані летіти було 450 км, то дві інші мішені – у Нижегородській та Ленінградській областях – знаходилися за 800 км від кордону України.

У Силах оборони повідомили, що атаку на НПЗ організувало Головне управління розвідки (ГУР) Міноборони.

Окрім більш далеких цілей, «прилітало» також і по Новошахтинському завод нафтопродуктів, що на Ростовщині.  Це зовсім близько від нас – у 150 км від Луганської області. Цікаво, що перше безпілотники вдарили по НПЗ ще у червні 2022 року. З того часу українські сили атакували ще Ільський, Афінській і Туапсинський заводи у Краснодарському краї, а також НПЗ у Ярославлі та Волгограді.

Чим атакували?

Відповідь на це питання, власне, належить до військових таємниць. Ми можемо лише висувати припущення, виходячи з відкритих даних, які були оприлюднені раніше. Наприклад, коли були здійснені перші атаки на Москву, йшлося про те, що їхнє «авторство» належить вітчизняним дронам «Бобер». Вони начебто здатні долати відстань до 1000 км. Тож, можливо, «Бобри» провідували й нафтопереробні заводи.

Альтернативна версія, яка будується на повідомленнях росіян, стверджує, що в атаці на Рязанський завод нібито брав участь далекобійний дрон-камікадзе «Лютий». Раніше його помічали під час ударів по авіазаводу в Таганрозі та металургійному комбінату в Липецьку. Про цю розробку мало що відомо. Якщо «Бобер» називають аналогом «шахеда», то «Лютий» нагадує «байкартар» – принаймні, зовні.

В кожному разі, з далекобійними БПЛА виникає одна проблема: чим на довшу відстань летить дрон, тим більше він потребує палива. А чим більше він потребує палива, тим менше у нього бойова частина і, відповідно, руйнівна сила. Крім того, безпілотники, здатні вражати за тисячу і більше км, є значними за розміром, а отже, їх простіше помітити та знешкодити.

Макет дрона «Лютий»

А відтак деякі експерти вважають, що замість виробництва таких дронів Україна мала б зосередитися на ракетобудуванні, бо ракети середньої дальності будуть краще убезпечені від збиття ворожими ППО, та й коштуватимуть вони – при масовому виробництві – менше.

Що нам дають удари по російським НПЗ?

У Росії з 1 березня заборонили експорт бензину, хоча це, швидше за все, ніяк не пов’язано з роботою українських БПЛА. Країна-бензоколонка не здатна забезпечити споживачів достатньою кількістю палива. Парадокс? Ні. Нафта є експорторієнтованою галуззю російської економіки, яка повністю або майже повністю ігнорує потреби внутрішнього ринку. Останній регулюють «вручну», встановлюючи ціни та контролюючи «подачу» бензину та дизелю на експорт. На початку весняного сезону в Росії виникають типові проблеми з бензином, і так було ще до війни.

Водночас пошкодження НПЗ – це завжди багатомільйонні збитки для підприємств. Наразі такі збитки можна оцінити в суму, що наближається до 100 млн доларів, говорять експерти. До того ж, росіяни найближчим часом не зможуть відновити роботу атакованих НПЗ у повному обсязі, оскільки пошкоджене обладнання не виготовляється в РФ і його необхідно закуповувати та ввозити через треті країни, щоб обійти санкції. Повне відновлення виробництва може, таким чином, тривати декілька місяців.

Але це не єдиний наслідок. Удари по російській переробці спричинили зростання світових цін на нафту. Як зазначає Reuters, надвечір 14 березня ф'ючерси на марку Brent вперше з листопада перевищили позначку 85 доларів за барель. Таким чином ринок реагує на «зростаючі геополітичні загрози» у зв'язку з атаками українських дронів.

Також, звісно, удари по НПЗ певною мірою скорочують доходи російського бюджету, зокрема й тієї частки, яку Росія витрачає на війну. Атаки можуть призвести і до скорочення потужностей з виробництва палива для танків. Але поки що не йдеться про критичні або навіть значимі втрати, здатні зупинити бойові дії чи переломити хід війни. Коментатори кажуть, що навіть руйнація більшої частини НПЗ у європейській частині РФ не залишить її армію без палива, тобто збитки для логістики тут незначні.

В Росії спостерігається дефіцит бензину, але так у них відбувається завжди

Та чи може спрацювати ефект іншого роду – пов'язаний із перекиданням дивізіонів ППО з фронту для прикриття підприємств нафтопереробки? Зрештою, проти Росії грають розміри країни, адже цю велику «бензоколонку» складно прикрити ППО скрізь, де це необхідно. На жаль, експерти вважають, що «оголення» Росією її фронту є малоймовірною подією.

Висновки

Таким чином, поки що атаки на російські НПЗ мають радше терапевтичний ефект для самих українців. Спрацьовують як помста за наші минулорічні блекаути. Хоча не можна сказати, що ми атакуємо їхні НПЗ лише у відповідь на замах на нашу енергетику. Будь-яка шкода російській економіці = наша користь.

І все ж таки експерти радять зважати на ефект від таких атак. І якщо він менший за витрачені на них кошти, варто перепрямувати удари на інше. Так, австрійський військовий аналітик Том Купер сумнівається у цінності ударів по нафтопереробних заводах у той час, коли російська авіація запускає по Силах оборони сотню плануючих бомб на день. Атаки на НПЗ показують, що у нас є засоби для ударів по авіабазах навколо України, на яких розміщено Су-24, Су-30, Су-34 та Су-35, написав він в одному з оглядів.

А українські аналітики зазначають, що якщо вже наносити удари по НПЗ, то цілити важливо по установках первинної переробки нафтової сировини. Це важче, аніж зруйнувати резервуар з бензином чи нафтою, але більш ефективно, бо й відновити таку установку складніше.

Але добре вже те, що наші сили добираються до нафтопереробних заводів Росії. Два роки тому ми не могли про таке навіть мріяти. Рік тому подібний сценарій теж видавався малоймовірним. А тепер український дрон б’є по російській нафті, наводячи паніку на росіян з прилеглих територій. Тож прийде і час для ворожих літаків, хоча їх ми так само знищуємо вже.