На прицілі ворога: чи спробують росіяни взяти Харків?

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський запевняє, що тримає на контролі можливість наступу росіян на Харків. Якщо ворог знову рушить у цьому напрямку, каже Сирський, місто стане для росіян фатальним.

Важко сказати, чи заспокоють подібні слова харків’ян. Їхнє місто активно обстрілюють з перших днів війни. Північна Салтівка – один з районів Харкова – більше не має жодної вцілілої багатоповерхівки.

Проте нині атаки на Харків посилилися. А потрапляння у інфраструктурні об’єкти спричинило блекаути. Влада вважає евакуацію жителів поки що недоцільною – і мешканці продовжують жити в умовах дуже щільних обстрілів та частково відсутньої електроенергії.  

При цьому над ними дамоклевим мечем нависає ще й захоплення Харкова росіянами, яке дехто з оглядачів припускає. А з досвіду Бучі та інших міст Київщини, дворіччя деокупації яких ми відзначали нещодавно, українці знають точно: немає нічого гіршого, ніж коли на нашу землю заходять російські кати.

Та чи можливий такий сценарій у принципі? «Центр політичного консалтингу» розбирався у даному питанні.

Ситуація загострюється

27 березня російська армія вперше вдарила по Харкову модифікованою авіабомбою УМПБ Д-30. Голова Харківської ОДА Олег Синєгубов зазначив, що це «щось середнє між ракетою і КАБом» – такі бомби можуть долітати до будь-якого району міста. А за словами мера Ігоря Терехова, окупанти переважно обстрілюють Харків з Бєлгорода та області, застосовуючи найчастіше ракети С-300.

«Ці снаряди за 40 секунд долітають до Харкова. Зараз росіяни почали частіше застосовувати «Шахеди». Раніше такого не було. Є влучання в житлові будинки, нафтобазу. Щось наше ППО може збити. Але, на жаль, безпілотники ще долітають», – казав Терехов. І додав: за період повномасштабної війни російська армія зруйнувала практично всю комунальну і приватну енергетичну інфраструктуру Харкова. При цьому щодня з'являються нові руйнування.

А відтак у Харкові є проблеми з електроенергією. Тамтешні енергетики змушені повернутися до застосування графіків погодинних відключень світла. Як пояснили в Міненерго, це пов'язано з ненадійністю системи передавання електроенергії після масштабних ударів, недостатністю локальної генерації внаслідок руйнування електростанцій та зростання споживання.

При цьому, однак, мер зазначає, що «поки ані ми, ані військові не бачимо приводів для евакуації з Харкова. Це частина російських ІПСО, щоб залякати і змусити нервувати містян». Терехов називає своє місто «форпостом», і це – не пафос. Від того, чи вистоїть Харків, наразі справді багато залежить. Особливо на тлі повідомлень про те, що керівництво Росії буцімто готове завершити «СВО» після захоплення Харкова.

Місто-мільйонник, котре навіть було столицею України, буцімто влаштує росіян як воєнний трофей. Зрозуміло, що це натомість аж ніяк не влаштує нас. Та чи зможемо ми цьому протидіяти?

Правоохоронці на місці влучання. Харків, 27 березня 2024 року

Від «Більда» до «Медузи»: хто пише про захоплення Харкова?

Військовий аналітик Bild Юліан Рьопке з посиланням на дані, буцімто отримані ним з джерел в розвідці, пише, що Росія має намір вести війну до 2026 року і захопити ще як мінімум три українські міста – Харків, Дніпро та Запоріжжя. А перед тим – до кінця 2024 року – встановити повний контроль над Донецькою і Луганською областями та вийти на річку Оскіл у Харківській області.

Рьопке додає, що російська влада розраховує на зменшення підтримки України Заходом. Вона збирається імітувати мирні переговори, аби ввести світову спільноту в оману щодо своїх справжніх намірів. Насправді ж – і ось тут дані аналітика Bild розходяться з інформацією «Медузи» – Кремль не планує жодного перемир'я і розробляє новий середньостроковий план війни в Україні. Проте «Медуза» стверджує інше.

Не маючи підстав довіряти росмедіа – навіть тим, які вважаються опозиційними – зацитуймо для повноти картини і це джерело. Отже, за словами «Медузи», Путін готовий «потроху припиняти «СВО», але для імітації перемоги йому конче потрібен Харків. Так, мовляв, говорять інсайдери в оточенні російського диктатора.

Останнього буцімто надихнув «провал українського контрнаступу», і той «повірив у власні сили». Але водночас сформував для себе і більш «приземлені» цілі. Тобто про «Київ за три дні» Путін вже не мріє. А ось взяття Харкова він нібито вважає цілком реалістичною метою. Тим паче, що для припинення регулярного обстрілу Бєлгородської області йому потрібна «санітарна зона» навколо неї, іншими словами – окупований Харків.  

За словами джерел «Медузи» серед «російських еліт», кремлівці переконані, що армії РФ до снаги взяти Харків, а ось подальше просування вглиб України «важке». Проте й один Харків на даному етапі їх цілком влаштує.

Втім, рішення іти на місто Путін ще не ухвалив – з цим погоджуються співрозмовники «Медузи». Та щойно цього, з його точки зору, потребуватиме ситуація – він пожене своїх вояк на забій. Отож, за твердженням росЗМІ, все наразі залежить від Путіна. Та чи відповідає це дійсності?

Північна Салтівка – повністю зруйнований район Харкова. Попри все, далеко не всі мешканці залишили місто, а влада наразі не говорить про евакуацію громадян

Що каже українська влада та військові аналітики

Нещодавно президент України Володимир Зеленський заявив в інтерв'ю CBS News, що наступ росіян очікують приблизно в кінці травня або в червні. Про літо кажуть і журналісти британського видання The Economist – вони песимістично заявляють про те, що цього разу новий великий наступ Росії стримати буде важче, аніж на початку повномасштабного вторгнення.

В цілому західні експерти припускають, що масштабну операцію Росія розпочне відразу по тому, як погодні, логістичні та кадрові умови стануть для неї сприятливими. Наприклад, генерал-майор австралійської армії у відставці Мік Раян каже, що окупаційні війська дійсно можуть піти на новий штурм України, проте їм потрібно опрацювати деякі стратегічні чинники.

А серед них: проведення ще однієї мобілізації, нарощення кількості боєприпасів та бронетехніки, послаблення мережі ППО України тощо. Підготовка до наступу поки що дається взнаки у тому, що Росія розпочала кампанію з дискредитації ЗСУ – про це каже керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко.

«Вони намагаються навіювати, що ЗСУ не те, що не здатні дійти до кордонів 1991 року, а й навіть втримати те, що є», – зазначає він.

Водночас – якщо говорити про Харківщину – то згадуваний вище Олег Синєгубов констатує: зараз на півночі області не зафіксовано значної концентрації російських військ для того, щоб можна було відкрити «другий фронт».

Щоправда, за його ж словами, в районі Куп'янська РФ сконцентрувала військове формування чисельністю близько 100 тисяч солдатів. Але, уточнює Синєгубов, така кількість ворожих військ зберігається на цій ділянці фронту вже понад десять місяців.

«З цих 100 тисяч безпосередньо воюють приблизно тисяч 40. Інші – це логістика, сили забезпечення, шпиталі... Там наші воїни стримують майже щоденний натиск, коли проводяться штурмові атаки по Куп’янському напрямку, по двох селах – а це Синьківка та Табаївка. Відбуваються атаки й на Лиманському напрямку, який розташований трохи нижче», – пояснив Синєгубов.

Приблизно те саме каже і колишній головнокомандувач збройних сил США в Європі Бен Годжес. Росіяни дійсно не мають зараз відповідної мобільної групи, яка була б спроможною рухатися в напрямку великих міст. Годжес вважає, що окупанти позбавлені тієї необхідної логістики, за допомогою якої могли б рухатися підготовлені бронетанкові з'єднання.

До війни Харків був дуже красивим. А потім прийшли «асвабадітєлі»…

Росіяни, можливо, спробують оточити Харків і взяти його в кільце, але успіх цієї операції залишається під питанням, заявляє майор Нацгвардії у відставці Олексій Гетьман. Для того, щоб запобігти такому розвитку подій, зараз і будуються відповідні фортифікації, каже спікер.

Але, додає він, «окупанти в лоб Харків бити не будуть, вони чудово розуміють, що загрузнуть. Вони під Авдіївкою майже на пів року загрузли, коли почали масштабно наступати.  Харків – це ще більш укріплене місто», – говорить Гетьман.

Про те, що на сьогодні не створене угрупування у напрямку Харкова, яке б свідчило, що ворог перегрупувався та готується до основного удару, говорить і військовий аналітик Олександр Мусієнко. Але ситуація перебуває у динаміці та може змінюватись, додає він.

Водночас Мусієнко зауважує, що для руху на Харків росіянам спочатку необхідно захопити село Синьківка, яке «вони не можуть пройти з червня чи липня 2023 року. Харків – це велике місто. Там є оборонні позиції, наші війська. Тому на сьогодні я не бачу таких передумов. Поки фронт тримається, ситуація нормальна попри те, що вона дуже складна та тривають запеклі бої», – переконаний він.

Натомість є ризик того, що бачачи відсутність перспектив для захоплення Харкова, росіяни можуть інтенсифікувати завдання ударів по місту, особливо ракетами С-300, попереджає Мусієнко.

А боєць ЗСУ та політолог Тарас Березовець акцентує на вкидах російської пропаганди, яка робить все можливе, «щоб зламати наш дух і супротив харків’ян та українських Сил оборони». Березовець аналізує російські наративи й відзначає, що вони побудовані на обіцянках захопити Харків «цивілізовано». Мовляв, цього все одно не уникнути, тож краще здатись «по-хорошому», і тоді місто вціліє.  

Від таких навіювань краще триматися подалі. Які б випробування не чекали на нас у майбутньому, вірити ворогу – це останнє, що слід робити навіть у вкрай складній ситуації. Тож не падаймо духом і стоїмо далі – власне, нічого іншого нам просто не залишається.