Монстр визрівав з дитинства: як жорстокість батька вплинула на Путіна

Якщо абстрагуватися від жахіть російсько-української війни, то поведінка диктатора та воєнного злочинця Володимира Путіна є унікальним випадком для досліджень психологів. Якої важкої психологічної травми мала зазнати людина, аби ненавидіти весь світ та йти проти нього війною, вбиваючи безневинних людей? З точки зору психології ненависть до світу та людства може бути сформована від того, що у дитини були надто болючі відносини з батьком. В інформації про дитинство Путіна є чимало свідчень про те, що його постійно жорстоко били. До слова, за даними британського історика Лоренса Ріса, батьки двох найбільших тиранів ХХ століття – Гітлера і Сталіна – були п’яницями і теж часто били своїх синів.

У випадку з Путіним достеменно навіть не відомо, хто був його істинним батьком. Знана у Європі журналістка, в минулому багаторічна кореспондентка польських ЗМІ у Москві та на Кавказі, номінантка на Нобелівську премію миру 2005 року Христина Курчаб-Редліх нарахувала чотири родини, в яких у 1950-1960-их довелося проживати нинішньому російському правителю. 

У 2016 році Христина Курчаб-Редліх презентувала у Варшаві книгу «Вова. Володя. Владімір. Таємниці Росії Путіна», в якій розповіла про невідомі факти із життя російського президента.

За її даними, Путін – позашлюбна дитина і ніколи не знав свого біологічного батька, а з власною матір'ю жив лише короткий час перед школою та у 1-2 класі.

Офіційні джерела датою народження Путіна називають 7 жовтня 1952 року, місце народження — Ленінград. Курчаб-Редліх стверджує, що це не відповідає дійсності. Насправді Володимир Путін нібито старший на два роки, ніж про це говорить його офіційна біографія, і народився 7 жовтня 1950 року.

Його мати, будучи вагітною, дізналася, що біологічний батько майбутньої дитини – Платон Привалов – вже має сім’ю. Тато його не визнав, а мати покинула на бабусю та дідуся, які мешкали у невеликому селі Терьохіно у Пермському краї. Віра лишила на них новонароджену дитину, а сама вирушила на практику до Ташкента.

В Узбекистані жінка познайомилася із грузином Георгієм Осепашвілі. Вони дуже швидко одружилися та поселилися у селі Метехі в Грузії. Через рік вона попросила свою матір, щоб та привезла їй в Метехі сина. Позашлюбного сина Георгій не сприймав. Авторка книги стверджує, що Путін піддавався фізичному насильству з боку вітчима.

"Цей батько його просто жахливо бив. Він випивав і лупив палицею і рукою до такої міри, що сусіди, яких розпитували журналісти, потім розповідали про те, до якої міри Вова був там занедбаний, бідний. Деякі йому допомагали. Але ви не можете собі уявити, що таке позашлюбний син на Кавказі – і для матері, і для дитини", – розповіла Курчаб-Редліх в одному з інтерв’ю.

За іронією долі, Метехі розміщене за 30 км від міста Горі, звідки родом Йосип Джугашвілі (Сталін).

Наступні «тато» й «мама» маленького Путіна (принаймні, тато точно) були у столиці Грузинської РСР. «Осепашвілі до такої міри хотів його позбутися, що навіть його сестра вивезла дитину в Тбілісі до якогось бездітного полковника», - стверджує авторка книги.

Пізніше мати Путіна вирішила перевести його назад до своїх батьків в Терьохіно і після цього більше не повернулася до сина.

Віра Путіна. За твердженням Христини Курчаб-Редліх, саме ця жінка є справжньою матір’ю Володимира Путіна. Фото зроблене у 2019 році у селі Метехі, Грузія.

Далі долю Володимира Путіна вирішили бабуся з дідусем. У них були бездітні літні родичі в Ленінграді, у них перед тим померли два сини, а жінка дуже хотіла дитину. «І так бідний Вова, коли йому було 10 років, знову, як пакет, був перекинутий до Ленінграда», - говорить дослідниця біографії російського президента.

Саме ці люди – Володимир Спиридонович і Марія Іванівна Путіни – вважаються офіційними батьками Володимира Путіна.

«Цей другий, вже офіційний, батько сильно його бив і ременем, і рукою. Його знайомі з жахливого тодішнього двору згадують», - каже Курчаб-Редліх.

Дитячі комплекси Володимира Путіна нині бачить увесь світ, але найгірше – що від цього гинуть десятки тисяч людей.

Психотерапевт Швейцарської Федерації психологів (FSP), експерт у галузі судової психології, доктор психологічних наук Філіп Жаффе, коментуючи ще у 2014 році російсько-український конфлікт і протистояння РФ із Заходом, пов'язав це з подіями з дитинства Путіна.

«Мені здається, що він дуже чутливий до психологічних травм, до принижень, знову ж, очевидно, що це в нього було в дитинстві. Усі ці емоційні відчуття проходять через нього, через його особисту історію і через історію Росії», - сказав експерт.

«Будь-які нападки, будь-яка критика Росії сприймається як щось особисте, і я думаю, що Володимир Путін відчуває, що він повинен відреагувати силою, як мачо, щоб захиститися. Усе це з дитинства», - зазначав швейцарський психолог вісім років тому.

Доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник українського Інституту соціальної та політичної психології Вадим Васютинський дотримується подібної думки.

Діти, які зазнають жорстокості, нафантазовують собі інший світ, у якому не їх карають, а карають вони, у якому вони всесильні і роблять світ таким, яким хочуть. Нелегке дитинство Путіна вочевидь спричинилося до патологічного формування його особистості та поведінки. Згодом ця патологія загартувалася в ленінградських підворіттях, де основним середовищем, за його власними словами, була місцева шпана і де панувало право сильнішого. Сильним він не був, а тому завзято продовжував уявляти себе саме таким – усемогутнім.

Найімовірніше особистість і поведінку Путіна можна окреслити терміном соціопатія, вважає Васютинський. Її суть становить брак рис, що відповідають за соціальну та моральну сферу, таких як співчуття, симпатія, емпатія, порозуміння, привітність, поблажливість тощо. Такі особи не мають почуття провини і докорів сумління, вони вкрай егоїстичні, інші люди для них – лише засіб досягнення власних цілей.

«У Путіна ці риси поєднуються з глибокою ідентифікацією, психологічним єднанням з ідеєю «великої Росії». Можна гадати, що після важкого дитинства у підлітково-юнацькому віці він обрав такий спосіб торування подальшого життєвого шляху», - розмірковує професор.

Найбільш уразлива, нестерпна для Путіна ситуація – публічне приниження (навіть лише в його уяві) його самого або Росії (адже це одне й те саме).

На питання про те, чи можна якось змінити думку таких людей або у чомусь їх переконати, доктор психологічних наук дає відповідь – ні.

«Соціопатія – не хвороба, а патологія особистості. Це не лікується. Навіть цілковитий крах паранояльних ілюзій (згадаймо Гітлера) не переконає соціопата, що він жив неправильно. Навпаки, неправильним був навколишній світ», - каже Васютинський.

P.S. Цей текст жодним чином не був написаний для того, аби темою важкого дитинства викликати хоч найменше співчуття до воєнного злочинця Володимира Путіна. Текст є спробою осмислення причин: які життєві події мають статися у людини, аби вона була здатна заради власних амбіцій вбивати десятки тисяч людей і шантажувати апокаліпсисом усю планету?

Очевидно, що монстр визрівав із дитинства.

Висновки психологів також дозволяють зрозуміти: ілюзій про те, що із монстром можна домовитися, бути не повинно. Він зрозуміє лише силу.