Міжнародні організації під час війни. Частина IV. Немирний атом і МАГАТЕ

Міжнародна агенція з атомної енергії (МАГАТЕ) була започаткована у 1957-му. Безперечно, вона замислювалась як частина безпекової конструкції поствоєнного світу кінця 1940-х – початку 1950-х років. Те, що цей світ тріщить по швах, стало очевидним тоді, коли «клуб» ядерних держав почав розростатися. А однією з місій МАГАТЕ якраз і було стримування тих країн, які ще не встигли отримати власну ядерну зброю. Втім, перед МАГАТЕ стояли й інші завдання. Про те, наскільки агенція з ними впоралася, – далі у нашому матеріалі.

Наталія ЛЕБІДЬ

Що із «ядеркою»?

Усім відомо, що першою країною, яка здійснила контрольований вибух ядерної бомби, була Америка. Щоб пришвидшити капітуляцію Японії, Сполучені Штати на початку серпня 1945 року скинули ядерні заряди на Хіросіму та Нагасакі. Потреби в цьому не було: вже у липні Японія втратила будь-яку здатність до ведення бойових дій. Після трагедії цих двох міст, яка забрала життя – в тому числі внаслідок променевої хвороби – близько 250 тисяч осіб, був підписаний акт про капітуляцію Японії. Сталося це 2 вересня на борту лінкора ВМС США «Міссурі». Хоча офіційною датою завершення Другої Світової війни вважається 28 квітня 1952 року. В цей день був укладений Сан-Франциський мирний договір, який СРСР так і не підписав.

МАГАТЕ була створена задля контролю над ядерною зброєю та допомогою країнам світу із розвитком атомної енергетики

Сам Радянський Союз своє перше випробування «ядерки» провів через чотири роки, у серпні 1949-го. На Семипалатинському полігоні військові підірвали бомбу потужністю у 22 кілотонни.

Трохи пізніше, у 1950-х роках минулого століття, до «клубу» приєдналась Великобританія. У 1960-х – Франція та Китай, у 1970-х – Індія, а на порозі міленіуму, у 1998 році – Пакистан. Останньою країною, яка почала розробляти власну ядерну зброю, стала КНДР. У 2005 році там заявили про створення першої бомби, а вже через рік провели її підземне випробування. Цікаво, що до ядерних держав часто зараховують Ізраїль, але в країні цього не підтверджують.

Де у той час, коли світ «наїжачувався» ядерними снарядами, була МАГАТЕ, запитаєте ви? Це слушне питання, але, на жаль, риторичне.

У 1968 році 102 країни світу – під патронатом МАГАТЕ – підписали договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Згідно із ним, на агенцію покладена перевірка виконання зобов'язань його учасників. Контрольні функції МАГАТЕ, як вже було сказано, мають за мету не допустити в країнах, які ще не володіють ядерною зброєю, переключення ядерних матеріалів з мирного застосування на створення ядерної зброї.

Але така перевірка може відбуватися тільки на основі угоди з державою, в якій проходитиме інспекція. Тобто це – справа добровільна. Перевіряти себе інспекторам з МАГАТЕ дозволяють США, Велика Британія, Франція, Китай та Росія. Остання, власне, ніколи й не приховувала, що має достобіса ядерної зброї. Навпаки, це – предмет окремого хизування та інструмент шантажу, який здійснює путінський уряд.

Росія ганьбить себе часто і охоче (на фото – іграшка, видана за новітню військову розробку), але ядерні боєголовки в неї справді є. Причому їх багато

Слід зазначити, що Москва на сьогодні володіє найбільшою кількістю ядерної зброї. І хоча усі обчислення такого арсеналу є приблизними, за даними Федерації американських вчених, у Росії є 5977 ядерних боєголовок, тобто пристроїв, які викликають ядерний вибух. Щоправда, у це число входить близько 1500 тих, які знято з експлуатації та які підлягають демонтажу. З решти приблизно 4500 більшість вважається стратегічною ядерною зброєю – це балістичні ракети або ракети, які можна націлювати на великі відстані.

А тепер, увага, ще одне риторичне питання: що зробила МАГАТЕ, коли 2 березня 2022 року Путін наказав привести ядерні сили Росії в стан особливого бойового чергування?

Власне, нічого. Можливо, приєдналася до всесвітнього великого і глибоко занепокоєння, а, можливо, взагалі ніяк не відреагувала. До честі світу слід додати, що хоча такий демарш Кремля і був витлумачений як попередження іншим країнам не посилювати свою підтримку України, підтримка скасована не була. Навпаки: з березня вона тільки зросла у рази і просигналізувала Путіну, що він із ядерним шантажем може йти слідом за «русским военным кораблем».

Але 2 березня повномасштабне вторгнення російської армії тільки починалося. Щоправда, у перший же його день, 24 лютого 2022-го, ворог захопив Чорнобильську атомну електростанцію.

ЧАЕС: прибуття МАГАТЕ через два місяці після захоплення

Зовсім забутий нині франківський гурт «Бункер Йо» мав колись у своєму репертуарі запальну пісеньку: «Най жиє, най жиє, най жиє КПРС на Чорнобильській, Волинській та на Рівненській АЕС». Зі скороченим варіантом цього приспіву – «Хай живе КПРС на Чорнобильській АЕС» у 1988 році кияни виходили на перші у радянській Україні антикомуністичні мітинги. Тоді минуло лише два роки з моменту страшної Чорнобильської катастрофи 1986-го і чотири роки – з моменту аварії 1982-го, яка також супроводжувалася викидом радіації, про що, втім, стало відомо лише після розпаду СРСР.

Гендиректор МАГАТЕ Маріано Ґроссі відвідав Південноукраїнську АЕС, але не зважився поїхати до Чорнобиля. Березень 2022 року

Усі ці роки соціум вимагав зупинити Чорнобильську АЕС, але повна її зупинка відбулася лише у 2000-му. Тодішній президент України Леонід Кучма обставив подію доволі урочисто: 15 грудня 2000-го за його наказом в прямому ефірі телемосту «Чорнобильська АЕС – Палац «Україна» поворотом ключа аварійного захисту третій енергоблок ЧАЕС було зупинено назавжди, і станція припинила генерацію електроенергії.

Але що відбувалося у часовому проміжку від 2000-го до 2022-го? Всі ці роки станція працювала над безпечним зберіганням відпрацьованого палива, а для цього їй було необхідне зовнішнє живлення. Та коли 24 лютого, близько 19:20, надійшла інформація про захоплення ЧАЕС російською регулярною армією, подача живлення припинилася.

11 березня з’явились розвіддані про підготовку теракту на електростанції російськими військами. Кілька разів зовнішнє живлення відновлювали працівники «Укренерго», але окупанти знову його обривали. Раніше, а саме 25 лютого, Україна поінформувала Міжнародне агентство з атомної енергії про фактичну втрату контролю над ядерними і радіаційними об’єктами у зоні відчуження та зростання радіаційного фону. В МАГАТЕ тільки розводили руками, не намагаючись натиснути на Росію чи, принаймні, пояснити державі-терористу всю безперспективність такої поведінки.

ЧАЕС після деокупації – в кольорах державного прапору  

Наприкінці березня російські війська вдалося викурити з ЧАЕС. Тоді ж помер лідер гурту «Бункер Йо» Левко Бондар. Його смерть ніби підвела риску під усіма випробуваннями ЧАЕС. Чорнобильська атомна електростанція була у безпеці – але не завдяки МАГАТЕ, а завдяки ЗСУ.

А 16 квітня працівники ЧАЕС відновили електроживлення сховища відпрацьованого ядерного палива. 20 квітня МАГАТЕ відновила прямий зв'язок з ЧАЕС. 26 квітня агенція заявила, що рівень радіації на ЧАЕС – після перебування там росіян – «аномальний». 1 червня МАГАТЕ прибула на станцію із другою (після деокупації) моніторинговою місією – подивитися, що там і як, «помацати» ядерні відходи та оцінити їхній стан. Принагідно тоді ж, у перший день літа, в МАГАТЕ заявили, що стан справ на іншій – Запорізькій АЕС – в агенції також викликає стурбованість.

Ще б пак, адже Запорізька АЕС також була захоплена росіянами. І залишається захопленою ними по цей день.

ЗАЕС: чому мовчимо, чого чекаємо?

І тут саме час згадати про другу (після нерозповсюдження ядерної зброї) місію МАГАТЕ. Агенція покликана сприяти світовому співробітництву у атомній сфері та наглядати за мирним використанням ядерних технологій. Чи впоралась вона із такою місією у контексті російсько-української війни, в контексті ЧАЕС та ЗАЕС? Іще до повномасштабного вторгнення інспектори МАГАТЕ скаржилися, що бойовики «ДНР»/«ЛНР» не допускають їх до перевірки стану ядерних матеріалів на кількох об’єктах. І цей ляпас представники впливової міжнародної організації також прийняли із повним християнським смиренням. Ще й підставили у 2022-му ліву щоку.

«Терористи захопили дві АЕС, а МАГАТЕ мовчить, як води в рота набрали. Де його представники на цій станції? Вони б мали вже прибути сюди, безпосередньо контролювати все, що відбувається на цих станціях», – обурювався секретар РНБО Олексій Данилов в березні 2022 року

Безперечно, в МАГАТЕ справді занепокоєні тим, що Росія погрожує підірвати Запорізьку АЕС, куди росіяни неконтрольовано завозять зброю, боєприпаси, а також, не виключено, що й вибухівку. Про занепокоєння говоримо без сарказму, а от про бездіяльність агенції – із засудженням. А тим часом у міжнародному ядерному законодавстві є положення про те, що таке ядерний тероризм і як світ має реагувати на його прояви. Жодне із цих положень ані МАГАТЕ, ані українська влада не поставили за вимогу до світової спільноти щодо припинення окупації спочатку ЧАЕС, а тепер і ЗАЕС.

А між тим МАГАТЕ сама повинна було б вимагати проведення термінового засідання або Ради директорів агенції, або ж Генасамблеї. Де на порядку денному стояло би єдине питання ‒ ймовірне наближення найсерйознішої ядерної катастрофи за всю історію використання ядерної енергетики. Активніше реагувати мали б також США, Велика Британія та Франція ‒ країни, які створювали МАГАТЕ. Всі вони повинні не просто провести дебати чи попередити Росію, а вимагати, аби вона терміново припинила військові дії на території ЗАЕС та звільнила її.

Але у світі на подібну загрозу поки що реагують занадто мляво. Тим часом у МАГАТЕ зазначають, що обстріл росіянами сухого сховища відпрацьованого ядерного палива на Запорізькій атомній електростанції завдав певної шкоди, але радіація на нормальному рівні. Про це 9 серпня заявив генеральний директор агенції Маріано Ґроссі – цього чиновника, якщо чесно, знаємо мало. Зате добре знаємо про те, що Запорізька АЕС – це найбільша в Україні, найбільша в Європі та шоста за потужністю у світі атомна електростанція. У міністерстві захисту довкілля кажуть, що вибух на ЗАЕС за наслідками буде на порядок (тобто у десять разів) страшнішим, аніж аварія у Чорнобилі.

ООН береться гарантувати безпеку інспекторів МАГАТЕ на Запорізькій АЕС, але вважає, що згоду на їхній приїзд має дати не лише Україна, а й Росія також

Як пояснює один з інженерів ЗАЕС журналістам Бі-Бі-Сі, «атомна електростанція не може працювати в нікуди. Вона повинна віддавати електроенергію. Якщо раптом всі споживачі зникають, станція «захлинається», енергоблоки аварійно відключаються, і починається так званий «блекаут». Це означає, що жоден енергоблок не видає потужність назовні. Може здатися, що це нічого страшного, але є одне «але». Енергоблоку потрібна електрика, щоб працювали насоси, які охолоджують ядерне паливо у реакторі чи у басейні витримки. Це дуже довгий процес».

Росіяни ж нині ламають високовольтні лінії, які зв'язують ЗАЕС з енергосистемою України, і охолодження не відбувається. А якщо «не відводити тепло від ядерного палива, воно перегрівається. Коли паливо перегрівається, то воно розширюється, як і будь-який матеріал при нагріванні. ТВЕЛи (тепловидільні елементи, що є частиною ядерного реактору – Авт.), в яких воно розміщене, тріскаються. У воду та атмосферу виходять досить багато радіоактивних газів». І все це зрештою загрожує «страшною ядерною катастрофою», говорить на умовах анонімності співрозмовник мас-медіа.

Такою є ситуація із Запорізькою АЕС на сьогодні. Ситуацію цю не береться ані виправити, ані скоригувати МАГАТЕ. До активних дій агенцію намагається підштовхнути ООН, заявляючи (вустами свого речника Стефана Дюжарріка), що має «безпекову спроможність, аби підтримати візит інспекторів МАГАТЕ на Запорізьку атомну електростанцію». Але – тут таки уточнюють в ООН – «згоду на це має надати не тільки Україна, а й Росія, яка захопила ЗАЕС».

Що ж, очікувати, коли Росія дасть згоду на візит МАГАТЕ до ЗАЕС або ж коли вона взагалі перестане скоювати військові злочини, можна довго. Хотілось би додати – «довго і нудно», але нудно світові, який сидить на ядерній пороховій діжці, точно не буде. Хіба що він (світ) все-таки надає по руках тим, хто підносить до цієї діжки запалений сірник.