[node:title]

Міжнародні організації під час війни. Частина ІІ. Червоний Хрест

04.08.2022
14 хв. на прочитання

Відразу домовимося, що ми чітко розрізнятимемо Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) та Товариство Червоного Хреста України (ТЧХУ). Це споріднені за місією та покликанням, але організаційно відмінні структури. До речі, віднедавна віцепрезидентом українського Червоного Хреста є урядовець та депутат попередніх років Павло Розенко. В інтерв’ю виданню «Новинарня» він дипломатично зауважує, що хотілось би, аби робота МКЧХ була більш ефективною. Про те, чому досі вона такою не є і що не так з міжнародним Червоним Хрестом – у нашому матеріалі далі.

Наталія ЛЕБІДЬ

Жахливі звірства росіян – відео катувань українського полоненого та масове вбивство полонених в Оленівці 29 липня – вчергове сколихнуло світ. Навіть ООН, про яку Центр політичного консалтингу писав минулого разу, не випустила черговий реліз про «глибоку стурбованість», а зазначила, що «приголомшена» нечуваним злочином. Проте український соціум чекав на реакцію ще однієї міжнародної структури. Їй, так би мовити, сам Бог (і статут) велів опікуватися стражденними – їхнім життям та здоров’ям. Про яку структуру мова? – запитаєте ви. Звичайно, про Червоний Хрест.

Оленівка. «Це не наш мандат» – МКЧХ

Вранці 29 липня російські медіа повідомили про обстріл колонії на Донеччині, де утримувалися українські полонені. Пропагандисти стверджували, що є щонайменше 53 загиблих. Пізніше Генштаб України спростував звинувачення РФ щодо того, нібито удар завдали ЗСУ. За інформацією Генштабу, росіяни намагалися приховати катування і вбивства полонених. Крім того, СБУ перехопила телефонні розмови, в яких окупанти підтверджують, що саме російські війська винні у вибуху в колонії окупованої Оленівки.

Хвиля загального обурення чи не першою винесла на поверхню гнівну заяву посольства Великої Британії. Підключився і Євросоюз, котрий вустами голови дипломатії ЄС Жозепа Борреля заявив про «жахливі звірства» росіян. Водночас розчарував координатор зі стратегічних комунікацій в Раді національної безпеки при Білому домі Джон Кірбі, який зазначив, що у його розпорядженні є недостатньо даних, аби робити висновки про трагедію в Оленівці.

Так виглядає колонія в Оленівці, яку підірвали росіяни, щоб приховати сліди своїх злочинів

Тим часом в Україні звернулися до міжнародних інституцій – аби почути й їхній голос. У спільній відозві, яку підписали Служба безпеки України, Збройні Сили, Головне управління розвідки міністерства оборони та Уповноважений Верховної Ради з прав людини, є пряме звернення до ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста з проханням дати оцінку останнім подіям. Річ у тім, що евакуація військових з «Азовсталі» (які згодом стали полоненими) у травні відбувалася саме за посередництва ООН та МКЧХ.

Усі гарантії, які надали ці дві організації, були «цинічно порушені», говориться в заяві українських силовиків та військових. А відтак від гарантів вимагають розслідування та прибуття на місце злочину. Пізніше Червоний Хрест дійсно запросив доступ в Оленівку, а, точніше, задекларував намір туди потрапити. Проте мати намір – ще не означає реалізувати ту чи іншу ідею. А про те, з якими настроями відбули б до Оленівки представники МКЧХ, говорить їхній коментар. Цитуємо дослівно:

«Ми знаємо про цю трагедію в колонії. Ми бачили фотографії. Але наших представників на той момент там не було, а також не було незалежних представників, від яких ми б могли отримати інформацію. Ми попросили відповідні структури, щоб ми змогли туди потрапити якомога швидше», – сказав фахівець зі зв'язків з громадськістю та медіа МКЧХ Олександр Власенко.

Прохання МКЧХ, тим не менш, не було почуте. На момент підготовки цього матеріалу представники Червоного Хреста не отримали дозвіл на відвідини Оленівки. В заяві, яку з цього приводу зробити в МКЧХ та яку цитує агентство Reuters, йдеться про те, що Червоний Хрест співчуває рідним жертв, виступає за всебічне розслідування трагедії, проте не бачить, чим як він може стати тут у пригоді. А це, як видається, суперечить попередньому наміру цієї організації прибути в Оленівку та в усьому розібратися на місці.

«Сім'ї повинні отримувати термінові новини та відповіді про те, що сталося з їхніми близькими. Сторони повинні зробити все від них залежне, у тому числі шляхом неупереджених розслідувань, щоб допомогти визначити факти, що стоять за нападом, і внести ясність у це питання. Однак це не роль або мандат МКЧХ щодо проведення публічних розслідувань ймовірних воєнних злочинів», – зазначають в МКЧХ.

Нижче Центр політичного консалтингу згадує й інші «кейси» міжнародного Червоного Хреста, які також можуть свідчити про – словами Розенка – недостатню ефективність МКЧХ.

Маріуполь. Далі без нас

15 березня 2022 року. Представники МКЧХ на приватних авто покидають Маріуполь – у місті на той момент залишалися ще 350 тисяч мешканців. А вже 23-24 березня президент цієї організації Петер Маурер їде до Москви, аби потиснути руку та обмінятися компліментами з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим та іншими російськими чиновниками. 25 березня стає відомо про намір Червоного Хреста відкрити представництво в російському Ростові. Ряд українських експертів та аналітиків сприйняв таку новину як пособництво МКЧХ у насильницькій депортації українців в Росію.

Друзі назавжди: президент Міжнародного комітету Червоного хреста Петер Маурер та міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров

Цікавий факт: народна депутатка України Роксолана Підласа згадує, як «за кілька місяців перед війною Червоний Хрест (саме міжнародна філія) обривав телефони народним депутатам, оскільки хотів внести зміни до українського законодавства, щоб отримувати в оренду комунальні та державні приміщення на пільгових умовах (тобто безкоштовно або майже безкоштовно), а не через аукціон за гроші».

Але «коли на початку війни наші депутати дзвонили в Червоний Хрест, щоб організувати евакуацію чи хоча би отримати дозвіл на використання прапора Червоного хреста в евакуаційній колоні, Червоний хрест зробив вигляд, що вони – предмети інтер’єру, і це не до них питання, вони нічим допомогти не можуть», – зазначає Підласа.

«Всраті благодійники», – без дипломатичних еківоків резюмує нардепка.

У самому ж Міжнародному комітеті ганебну втечу 30 представників організації з Маріуполя виправдовують «відсутністю оперативних можливостей». «Наша делегація надалі не може працювати в Маріуполі. У місті для цього вже не було оперативних можливостей… Наразі ми не можемо надати жодної громадської допомоги», – пояснив Петер Маурер.

З Маріуполя, де зруйновано 90% будівель, представники МКЧХ тікали на власних авто

Маріупольський ресурс 0629.com.ua розповів, як одному з мешканців міста вдалося дістатися аж до женевського офісу МКЧХ. Цей мешканець діяв як приватна персона, але за погодженням з Офісом президента України. З Женеви його направили до Будапешта, де він зустрівся з керівником місії в Україні.

«Маріуполець каже, що не добирав висловів, коли описував ситуацію в Маріуполі. Ось основні тези тієї зустрічі. 1.Червоний Хрест сам не організує гуманітарні коридори. Необхідна третя сторона, посередник. Червоний Хрест ніколи не буде цією стороною. Ніколи. 2. На питання, а хто може бути такою нейтральною стороною, відповідь: Анкара, Ізраїль тощо. Посередника необхідно шукати і домовлятися. 3. Повітряна чи морська евакуація людей – навіть не розглядаються. У Червоного Хреста немає такої компетенції. 4. Залиште контакти. Ми приймемо рішення і вас повідомимо», – описує 0629.com.ua безрезультатні переговори з уповноваженими особами МКЧХ.

Київщина без допомоги

Червоний хрест умив руки не тільки в Маріуполі. Під відкритим зверненням до президента організації Петера Маурера стоїть, зокрема, підпис Віталія Власюка, члена Військової адміністрації Київської області. Ось що він зазначає: «Військова адміністрація Київської області на початку березня надіслала до МКЧХ листа з проханням надати різні способи допомоги. Не було відповідей. Також ми намагалися встановити особистий контакт, але отримали не більше, ніж «ви повинні зрозуміти…». Усією евакуацію, яка зараз проводиться в Київській області, займалася переважно українська сторона (Український Червоний Хрест, українські державні чиновники та волонтери)».

«Ми також засмучені слабкістю заяв МКЧХ. Минулого тижня в Києві (мова йде про березень цього року – Авт.) президент МКЧХ використав фразу «конфлікт в Україні». Не війна. Не російське вторгнення. Просто «конфлікт», – обурюється Власюк.

Петер Маурер й справді називає російсько-українську війну винятково «конфліктом» – у відповідності до принципів нейтральності, на яких базує свою роботу МКЧХ.

Навесні евакуацією з Київщини опікувався Український Червоний Хрест, а не міжнародний офіс

Ще одна посадова особа, яка представляє київський регіон, народний депутат Дмитро Гурін теж не приховує свого обурення позицією МКЧХ.

«Червоний хрест International Committee of the Red Cross на території України – колаборанти. Вони витрачають зібрані кошти на себе, а не на статутні задачі. Вони зробили близько до нуля для відкриття гуманітарних коридорів», – говорить він.

«Засновник Червоного Хреста Анрі Дюнан згорів би від сорому від того, що відбувається. Червоному Хресту має бути заборонено працювати в Україні щонайменше до кінця війни, а від імені держави Україна оголошено рекомендацію передавати пожертви іншим гуманітарним організаціям. Президент Червоного Хреста Петер Маурер має піти у відставку», – переконаний Гурін.

Оцінку діям МКЧХ принагідно дав і президент України Володимир Зеленський. Він зазначав, що ця організація забороняє використовувати свою емблему на українських автомобілях, які виконують гуманітарну місію. Хоча застосування цієї емблеми чітко визначене міжнародним гуманітарним правом.

Під час збройних конфліктів її можуть використовувати медичні працівники та відповідні лікарські заклади, зокрема, й військові медики та медичний військовий транспорт. А ще – представники Червоного Хреста, коли емблемою позначають їхній транспорт, приміщення або гуманітарну допомогу, яку вони надають.

Уклін Лаврову та курс на Ростов

Заборона Україні на використання емблеми МКЧХ тьмяніє на тлі наступних дій організації, про які йшлося вище, – теплої зустрічі Маурера та Лаврова і планів щодо відкриття офісу у російському Ростові. На цьому етапі від Міжнародного Комітету Червоного Хреста почало рішуче відмежуватися Товариство Червоного Хреста України.

«Нас легко плутають із Міжнародним комітетом Червоного Хреста, адже емблема спільна. А от задачі, можливості та мотивація різні. Кажучи коротко, ми не домовляємося про гуманітарні коридори й не відкриваємо представництва, зате лежимо обличчям в землю під час обстрілів разом із людьми, яких супроводжуємо при евакуації. Надаємо людям психологічну і домедичну допомогу в найгарячіших точках. І все це не за гроші», – зазначив Тарас Логгінов, командир загону швидкого реагування Національного комітету Українського Червоного Хреста.

Тим часом віцепрезидент Української Асоціації міжнародного права Тимур Короткий пояснює, що сам по собі візит керівника Червоного Хреста до Москви не суперечить діяльності МКЧХ, проте візуалізація цього візиту не йде на користь репутації цієї структури. «Зустріч у Москві було обставлено з почестями. В інформаційному полі створювалася картинка, яка пом’якшує образ Росії як держави, що звинувачується у серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права», – підкреслив Короткий.

Головне питання, яке підіймалося під час перемовин Маурера та Лаврова, стосувалося відкриття офісу МКЧХ у Ростові. «Я хотів би заручитися вашою підтримкою у тому, що стосується зміцнення логістичної структури в Росії, щоб покращувати нашу роботу на Донбасі та інших частинах України, які перебувають під контролем російських збройних сил. Для цього ми надіслали запит на відкриття відповідного офісу в Ростові-на-Дону, – сказав Маурер, якого процитувало російське урядове інформагентство ТАСС.

Перед візитом до Москви Маурер побував у Києві, але потім поїхав до Москви просити Лаврова про відкриття офісу МКЧХ у Ростові-на-Дону

Реагуючи на таку «ініціативу» Маурера, радник міністра МВС Вадим Денисенко висловив впевненість у тому, що МКЧХ відкрито працює на державу-окупанта. «Зустріч Маурера з Лавровим у Москві і заяви про те, що вони збираються відкривати свій центр в Ростовській області, лише переконує мене в тому, що МКЧХ перестав виконувати свої функції. Тому, на жаль, ми маємо розуміти, що керівництво цієї організації де-факто самоусунулося і практично працює на росіян», – сказав Денисенко.

Радник глави МВС мав на увазі те, що відкриття офісу МКЧХ у Ростові-на-Дону означає аж ніяк не звичайне розширення локальних представництв міжнародної організації. Тут йдеться про інше – про легітимізацію «гуманітарних коридорів», якими українських громадян примусово депортують до РФ. Голова комітету Верховної Ради з питань здоров'я нації Михайло Радуцький назвав такі операції «викраденням населення», також категорично проти цього виступив парламентський комітет з питань прав людини.

Проте з’ясувалося, що депортація українського населення до Росії почалася ще до широкомасштабного наступу РФ.

МКЧХ: примусової депортації не було

Міжнародний Комітет Червоного Хреста опублікував на своєму сайті звіт, з якого випливало, що, починаючи з 18 лютого 2022 року (увага на дату!), до Росії почалося вивезення цивільних осіб, в основному жінок, дітей та пенсіонерів. Щоправда, зараз сторінка, на яку вело відповідне посилання, вже не активна. Але коли звіт був ще доступним, в ньому йшлося про те, що депортація відбувалася з територій «Донецької та Луганської народних республік», які, таким чином, МКЧХ прямо визнав та легітимізував.

Щоправда, чи відіграв якусь роль у викраденні українських громадян Червоний Хрест, неясно. Хоча в самому Міжнародному комітеті Червоного Хреста допомогу РФ у цьому злочині заперечують.

МКЧХ спростовує причетність до насильницької депортації українців

«Щодо МКЧХ поширюється неправдива інформація, на яку нам слід обов’язково відповісти, оскільки вона може дуже негативно вплинути на людей, що потерпають від конфлікту в Україні. Ця неправдива інформація також піддає ризику персонал Червоного Хреста та волонтерів на місцях, і може також поставити під загрозу наш доступ до людей, яким терміново потрібна допомога», – йдеться у повідомленні МКЧХ. В організації зазначають, що «МКЧХ ніколи не допомагає організації чи здійсненню примусової евакуації».

Проте довіра до слів чи дій МКЧХ в Україні вже давно підірвана. Наша держава «буде вимагати від МКЧХ, щоб людей повертали в Україну. Вони повинні їм допомогти і зробити коридор для повернення в Україну. Інакше будуть учасником злочину», – зазначила віцепрем'єр-міністерка, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.

Є, втім, одне дуже важливе уточнення від Павла Розенка. У згаданому вище інтерв’ю він зазначає, що представництво МКЧХ у Ростові так і не було відкрите. Ба навіть більше: тепер такому відкриттю чинить супротив сама Росія. Бо все-таки наявність на території РФ «офісу» міжнародного Червоного Хреста могла пролити світло на кількість депортованих українських громадян. І це як мінімум. 

«Я думаю, що недарма Росія досі не дозволяє відкривати там представництво МКЧХ. Бо так, ми прагнемо не допустити депортації українців до РФ. Але якщо взяти до уваги, що Україна хоче знати, скільки реально Росія вже депортувала українців на територію РФ, щоб ми мали доступ до цих людей, або хоча б мали їх списки, – можливо, представництво МКЧХ у Ростові було б більш ефективне для такого захисту інтересів українців, ніж місія в Запоріжжі чи Дніпрі», – вважає Розенко.

Український Червоний Хрест: місія можлива

А між тим утримання Червоного хреста міжнародного формату – справа недешева. Більша частина фінансування МКЧХ походить від урядів країн, що ратифікували Женевські конвенції, але активно «донатять» також національні товариства Червоного Хреста та індивідуальні благодійники.

Навесні Петер Маурер в інтерв’ю сайту «Сегодня» заявив, що допомога Україні – це найбільша (за обсягом вкладених коштів) гуманітарна операція МКЧХ. «75 млн на рік десь був приблизно наш бюджет на Україну. Ми збільшили, попросили у наших донорів ще 150 млн. У результаті наш бюджет на Україну зараз 250 млн швейцарських франків. Тобто донори дуже щедрі у всьому, що стосується ситуації в Україні. Нам це дозволить розширити нашу діяльність», – сказав Петер Маурер, не уточнивши, як саме він бачить це «розширення».

Українці отримують значний обсяг гуманітарної допомоги з-за кордону, самі активно допомагають біженцям

На своїй сторінці в мережі Facebook МКЧХ друкує звіти про гуманітарну діяльність в Україні. Там, зокрема, йдеться про 500 тонн товарів медичного призначення, а також про товари першої необхідності – таких, як пальне, генератори, предмети гігієни, матраци та харчові продукти.

Проте такі надходження стосуються регіонів України, де активні бойові дії не ведуться взагалі або ведуться точково – у вигляді потрапляння російських ракет по промисловій та житловій інфраструктурі (Київ, Дніпро, Полтава). Натомість про допомогу у найбільш гарячих точках України в МКЧХ мовчать.

Бюджет же українського Червоного Хреста у 2022 році є рекордно великим, каже Павло Розенко. «Лише за останні місяці нам вдалося залучити понад 2 млрд грн недержавних коштів. Це і допомога, яку нам надають міжнародні структури Червоного Хреста. Це і кошти від національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця з різних країн. Це й допомога від українського бізнесу, іноземного бізнесу, це й добровільні пожертви», – говорить він.

Збільшилася і кількість волонтерів, які працюють з Товариством Червоного Хреста України. Якщо раніше їх було 3-3,5 тисячі, то нині число добровільних помічників ТЧХУ зросло до восьми тисяч. Це їхніми зусиллями в регіони, постраждалі від війни, доставляються гуманітарні вантажі, надається медична та психологічна допомога.

Крім евакуації населення у безпечні райони, ТЧХУ бере на себе ще одну місію. «Ми взяли на себе функцію – допомагаємо владі, допомагаємо державному бюджету. Українське Товариство Червоного Хреста виплачує певну допомогу вимушеним переселенцям – 2500 грн. Це програма, яка фінансується спільними зусиллями: від Міжнародного комітету ЧХ – 1,5 млрд грн, від ТЧХ України – близько 0,5 млрд грн», – розповідає Павло Розенко.

А підводячи підсумки неоднозначної діяльності колег з міжнародного Червоного Хреста, він зазначає, що у своїх діях вони часто керуються приписами, створеними для міжнародних організацій такого роду – приписами, котрі вже давно морально застаріли.

«Я думаю, настав час, коли весь світ повинен більш жорство переглянути основоположні конвенції. І провайдером цих змін має бути саме Україна. Саме українська влада, українська сторона, українська зовнішня політика. Адже ми бачимо, як документи не працюють. Зокрема, те, що стосується доступу МКЧХ до військовополонених. І за невиконання цих норм ніякого покарання фактично немає. Бо такого немає в міжнародних угодах», – наголошує він.