Лобізм у законі: коли немає потреби приховувати, в чиїх інтересах ти дієш

Європейська комісія рекомендувала державам Євросоюзу почати переговори про вступ до ЄС з Україною, нагадавши, однак, офіційному Києву про потребу втілити у життя ряд реформ.

Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, оголошуючи цю новину вчора на брифінгу в Брюсселі, зазначила, що Україна виконала понад 90% рекомендацій, висунутих ЄК.

«Головний прогрес був досягнутий у конституційній реформі, реформі у сфері правосуддя, у відборі до Вищої ради правосуддя, у антикорупційних процесах, боротьбі з відмиванням грошей, були важливі заходи для обмеження впливу олігархів на громадське життя, є новий закон про медіа, прогрес щодо національних меншин. Реформи, що залишились, виконуються, і це добре», – сказала вона.

Але серед невиконаних завдань залишається, зокрема, закон про лобізм, котрий представляє собою частину антиолігархічного плану.

Про те, що це за закон, розповідає Центр політичного консалтингу.

Лобізм вперше був унормований у США, де лобістська діяльність з 1946 регулюється федеральним законом. У низці країн світу діяльність лобістів легалізована, й вони відіграють значну роль у формуванні політики. Водночас не можна однозначно стверджувати, що лобіювання отримало правове регулювання в усіх країнах.

Залежно від рівня регулювання лобістської діяльності іноземні держави умовно можна поділити на чотири групи. Для першої групи держав характерне існування законодавчого регулювання лобізму (наприклад, США, Канада, Японія).

У другій групі країн існують закони, що регулюють лише певні аспекти лобістської діяльності (наприклад, Кодекс етики лобістів у Франції чи положення «Про реєстрацію союзів та їх представників у Бундестазі» в Німеччині).

До третьої групи відносять країни, в яких немає відповідного правового регулювання, але тривають активні дискусії чи обговорюються проєкти законодавчих актів (наприклад, активно обговорюється ця проблема в Італії, Швеції, Польщі, Казахстані та ряді інших держав).

У четвертій групі країн, до якої можна віднести й Україну, регулювання лобістської діяльності не привертає належної уваги суспільства та політиків.

Україна має ухвалити закон про лобізм, бо такою є вимога Європейської комісії. Прийняття цього документу відкриває для нашої держави шлях у Євросоюз.

Крім того, це оздоровить українське суспільство – перенесення лобізму у публічну площину зніме багато дражливих питань щодо того, хто стоїть за просуванням тих чи інших ідей та рішень.

Власне, можна сказати, що закон про лобізм вже заанонсований чинним законодавством.

Річ у тім, що 20 вересня набув чинності закон «Про правотворчу діяльність», і хоча основний масив норм закону вводиться в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, однак деякі положення дають старт процесам вже зараз.

Так, з 20 вересня 2023 розпочинається відлік 6 місяців для внесення Кабміном законопроєкту щодо лобізму та лобістської діяльності. Відповідна імперативна норма передбачена прикінцевими положеннями нового закону.

Таким чином, уряд має до 20 березня 2024 року внести до Ради законопроєкт щодо лобізму та лобістської діяльності.

Зазначимо, що унормувати поняття лобізму насправді намагалися ще задовго до того, як Україна заявила про бажання стати членом ЄС.

У період 1999-2003 років було підготовлено чотири проєкти законів, три з яких були внесені до Верховної Ради: «Про лобіювання в Україні», «Про правовий статус груп, об’єднаних спільними інтересами (лобістських груп) у Верховній Раді України», «Про діяльність лобістів у Верховній Раді України» та «Про регулювання лобістської діяльності в органах державної влади».

Проте жодна з ініціатив не була підтримана парламентом.

Пройшло два десятиліття, і у 2020-му Верховна Рада знову зареєструвала чотири законопроєкти на одну й ту саме тему: №3059 «Про державну реєстрацію суб'єктів лобіювання та здійснення лобіювання в Україні», №3059-1 «Про лобізм», №3059-2 «Про правове та прозоре регулювання діяльності з лобіювання», №3059-3 «Про лобістську діяльність». І знову жоден з цих документів не пройшов горнило ВР.

Нині парламент має здійснити чергову спробу та ухвалити закон, бо інакше євроінтеграція України може бути поставлена на паузу.

Громадські активісти висувають три контраргументи відносно того, чому закон про лобізм Україні не потрібний.

Перший контраргумент: після ухвалення закону стане неможливо захищати інтереси громадян шляхом проведення комунікацій з органами влади. Бо така адвокаційна діяльність та публічні консультації будуть прирівняні до лобістської діяльності.

Другий контраргумент: розвиток громадянського суспільства застопориться саме через неможливість громадян брати участь у публічній політиці через ймовірне звинувачення їх у лобізмі.

Нарешті, третій контраргумент – це те, що законопроєкт не сприятиме розв’язанню головної проблеми – корупційної, адже через закон про лобізм влада тільки посилить тиск на громадський сектор і у такий спосіб просто заткне йому рота.

Між тим ідея легалізувати лобізм зовсім не є поганою. Законодавче врегулювання лобізму забезпечить над ним державний та громадський контроль – і це те, що мало би сподобатися активістам. Бо допоки цього не зроблено, лобізм буде тісно переплітатися із корупцією.

«Легалізація лобізму», як сказано у пояснювальній записці до одного із законопроєктів, допоможе виявити інтереси, що стоять за тим чи іншим проєктом закону чи рішенням, визначити, хто його лобіює та хто стоїть за лобістами, відкрити справжніх авторів державних рішень, виявити ступінь залежності/незалежності представників влади; надасть громадянам більше інформації про їх діяльність».

В країнах, де це питання унормоване, спільними рисами лобізму виступають такі моменти: реєстрація особи, яка бажає надавати лобістські послуги, за певною процедурою; наявність відкритого реєстру лобістів; звітування лобістів про свою діяльність перед владними структурами та громадськістю; встановлення окремих обмежень під час здійснення такої діяльності; обов’язок дотримуватися встановлених правил поведінки тощо.

Через те, що на законодавчому рівні лобізм в Україні не закріплений, складається враження, що йому немає місця в політичній площині, але це не так – лобізм у різних проявах активно використовується. Певною мірою така латентність всіх влаштовує, оскільки немає обов’язкових правил гри, а відтак можна діяти на власний розсуд, доволі часто обираючи корупційні способи досягнення бажаного результату.

Ухвалення закону може покласти край такій ситуації.