Ленд-ліз Шредінгера: він є чи нема?
Наталія Лебідь
«Спасіба дєду за пабєду» – використовуючи пропагандистське гасло росіян, українці дякували навесні президенту США Джо Байдену за обіцяний Україні ленд-ліз. Нехай вже пробачить американський лідер подібний ейджизм… А він точно пробачить, бо «дід» і сам не позбавлений почуття гумору. Байден підписав закон про ленд-ліз 9 травня, тож тролінг Росії вийшов відмінним. Через майже п’ять місяців – 1 жовтня 2022-го – документ вступив в силу. Нині на календарі грудень, і питання «так а де ж ленд-ліз?», мабуть, видається закономірним. Декому спадає на думку, що ніякого ленд-лізу ще немає і він тільки гряде, але це не так. Ленд-ліз уже в Україні (строго кажучи, він почав надходити нам задовго до 1 жовтня), але виглядає процес допомоги Україні трохи не так, як це уявляла більшість.
Історичний момент – Байден підписує ленд-ліз
Не за класикою
Ленд-ліз – це точно не доставка Glovo, де кур’єру варто надиктувати список бажаного, і ось він вже мчить до нас, везучи в своєму жовтому наплічнику танки Abrams, літаки F16, ракети ATACMS та інше військове добро. Згадаймо хоча б шкільний курс англійської та перекладемо це поняття правильно: lend – випозичати, давати у борг, а lease – здавати в оренду.
Оренда та борги – де тут про можливість отримати щось безкоштовно?
«Класичний» ленд-ліз, застосований в часи Другої світової, коли союзники Сполучених Штатів дійсно позичали або купували в Америки зброю, означав для них довге (ба навіть дуже довго) вгрузання у серйозні борги.
Для розуміння ситуації: Британія повністю розрахувалася зі своїми фінансовими зобов’язаннями (а йшлося про 5,5 млрд доларів) лише у 2006-му. Франція обміняла свій борг на ряд торгівельних поступок. Китай і досі має виплатити Сполученим Штатам 187 млн дол., проте схоже на те, що робити він цього не збирається. Щодо СРСР, чи то пак Росії, яка взяла на себе виплату зовнішніх зобов’язань, то на сьогодні Москва погасила лише частину боргу, загальна сума якого становила 10,8 млрд дол.
Чи хотів би хтось, аби подібна перспектива (тобто необхідність довго й тяжко сплачувати борги) постала перед Україною? Адже нам ще піднімати з руїн державу та відновлювати економіку після війни. До речі, цілком ймовірно, що з часом нам таки доведеться платити за зброю, але поки що про це не йдеться.
Ще раз: нам не надають ленд-ліз, який треба повертати фізично або грошима. Принаймні, станом на зараз. Зафіксуємо цей часовий момент, бо надалі ми до нього ще повернемося.
А поки що підсумуємо: ленд-ліз – це не кредит і не потік зброї, який тече до нас в необмеженій кількості, варто лише Зеленському або Залужному клацнути пальцями. Це лише документ, який знімає з президента США необхідність узгоджувати кожен крок у питанні передачі Україні або іншим країнам Східної Європи військового обладнання, необхідного для захисту від російської агресії.
Ленд-ліз – це відмінусована бюрократія та розв’язані руки президента США (так було, до речі, і в часи Рузвельта та Другої світової). Але це не безрозмірний чек для України, куди ми можемо додавати все нові та нові позиції.
Що робить і чого не робить для нас Америка?
Візьмемо, наприклад, ракети ATACMS. США не передають нам їх не тому, що не працює закон про ленд-ліз, а тому, що вони не хочуть цього робити. ATACMS – це далекобійні балістичні ракети, які можуть вражати об’єкти армії РФ у віддалених місцях запуску. В США не схвалили рішення про їх надання, а щоб оцінити ймовірність того, що Америка «передумає», треба бути посвяченими у тонкощі перемовин, які ведуться за зачиненими дверима та в конференційній обстановці.
Але станом на зараз нам сказано «ні». І це стосується також ряду інших позицій – танків, винищувачів, систем протиракетної оборони.
Колишній посол США в Росії Александр Вершбоу вважає, що позицію Америки щодо цих ракет слід переглянути якомога швидше. І тоді, в разі позитивного рішення, «можливості РФ використовувати території, близькі до лінії розмежування, в тому числі Крим, для ударів по інфраструктурі без побоювань отримати відповідь» будуть значно звужені, говорить Вершбоу.
Американська зброя давно і потужно працює в Україні. На фото – реактивна система залпового вогню
Аналогічним чином можна розглянути й інші види озброєнь, які не надають нашій державі, згадавши всі їхні плюси та переваги на полі бою. А також вказавши на причини, що заважають поставкам таких озброєнь в Україну. Але це не є темою цієї статті. Ми повертаємося до ленд-лізу, ще раз наголосивши на тому, що ця програма не розблоковує для України можливостей, які не доступні зараз. Бо надання того чи іншого озброєння залежить винятково від політичних рішень в США.
Тим не менш, ми вже звикли до повідомлень у масмедіа про те, що в США ухвалили рішення про передачу Україні чергового оборонного пакету. До речі, один з перших таких пакетів надійшов ще у березні – на суму 800 млн. Але тоді у президента США ще не було карт-бланшу – про ленд-ліз на тому етапі не йшлося. Від березня до травня минули два місяці запеклих боїв, два місяці української стійкості та два місяці страшних злочинів, скоєних російськими людоїдами. Так ми прийшли до ленд-лізу, тобто до виняткової можливості Байдена виділяти нам нові фінансові транші.
Та чи є безкінечним цей грошовий потік? Ні.
Навесні йшлося про те, що допомога Україні в межах ленд-лізу сягне 40 млрд. доларів. Однак зараз вже говориться, що сума може зрости мало чи не вдвічі і упродовж 2022-2023 років, на які розрахована дія ленд-лізу, скласти сукупно 70 млрд. доларів. Багато це чи мало? Питання не таке наївне, як може видатися на перший погляд. Бо навіть 70 млрд. нинішніх американських доларів становлять лише половину від тих 10,8 млрд. зразка 1940-х років, які США надали Радянському Союзу. В теперішніх цінах, певна річ.
Але і це треба цінувати та відчувати вдячність до наших партнерів. Тим паче, що ситуація ще може змінитися на гірше.
Що може змінитись
Коли ленд-ліз тільки почав входити у нашу повсякденність, оглядачі говорили про те, що платити за надане нам озброєння Україні таки доведеться. Щоправда, з рядом преференцій. «Наскільки я розумію, передбачаються доволі м’які та ліберальні форми фінансування. Тобто можливості співфінансування: Україна та США разом. Вони передбачають видання позик на надзвичайно комфортних пільгових умовах. Також передбачають зручні умови лізингу – довгострокової оренди з правом викупу. І ми матимемо зброю для використання, яка у подальшому може стати нашою», – говорив військовий експерт Олександр Мусієнко.
Проте станом на сьогодні відповідні перемовини між Україною та США не відбуваються, і ніякий лізинг не обговорюється. Тобто наші союзники не претендують на повернення того, що вони надали. А все, що надається, оплачується винятково американськими платниками податків, не забуваймо про це. Україна, яка наразі залежить від підтримки союзників, не має нічого платити за те, що отримує.
І, судячи з усього, навіть невикористані HIMARS’и Україна після перемоги зможе залишити собі. Принаймні, про інший варіант не йдеться.
Щоправда, деякі аналітики не виключають того, що перемовини про борги Сполучені Штати можуть ініціювати вже після війни. Та чи можливо таке насправді? На це питання не існує відповіді, оскільки ситуація є безпрецедентною і не надто нагадує вступ США у Другу світову війну.
США допомагали СРСР у Другій світовій, проте рахунок згодом виставили. Як буде з Україною – невідомо, та поки що про гроші нам не нагадують
Теоретично в будь-який час США можуть вирішити, що більше не мають можливості безплатно допомагати Україні. І тоді доплюсовування допомоги до згадуваних вище 40 мільярдів вже не буде. Або ж – що теж не виключено – про наші зобов’язання нам нагадають пізніше. Тут багато що залежатиме від результатів президентських виборів, які пройдуть в США у 2024 році.
Як ми знаємо, один з політиків, котрий заявив про намір балотуватися – а саме експрезидент США Дональд Трамп – уже зараз закликає до припинення допомоги України. І хоч його персональні шанси на перемогу мізерні, суть не в цьому. Умовні «трампісти» цілком спроможні підняти згодом питання про стягнення з України боргів.
Але поки що цього не сталося. Поки що тривають зустрічі у форматі Рамштайн – цьому логістичному та керівному хабі союзників, де визначають потреби України. Зараз нам допомагають десятки країн Заходу, і завдяки ним Україна має колективний, світовий ленд-ліз, причому – повторимо це вкотре – безкоштовний.
Та якщо станеться так, що потік нинішньої допомоги зміліє, Україні доведеться просити про ленд-ліз класичного зразка: брати в борг чи в оренду військове спорядження та зброю і повертати їх – грошима або невикористаною технікою. Хотілось би, звісно, аби цей момент не настав. І навіть не тому, що наша економіка просто не «потягне» подібне додаткове навантаження. А тому, що Україна переможе і на наших теренах запанує мир.
Тоді й потреба в чужій зброї відпаде сама собою. А свою ми мусимо виробляти самі, аби більше ніколи не опинятися в ситуації 24 лютого 2022 року.