Кому роботу? Серед цікавих міжнародних вакансій є й крісло генсека НАТО
Мандат чинного генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга спливає 1 жовтня 2024 року. Цю посаду він обіймає ціле десятиліття – з 2014 року. У 2022-му Столтенберга вмовили залишитися на посаді та подовжили повноваження, оскільки не змогли знайти рівноцінну заміну. Але тепер він точно залишає своє крісло. Офіційно оголосити ім'я нового генсека мають на саміті НАТО у липні. До цього кандидатуру повинні затвердити усі країни-учасниці Північноатлантичного альянсу.
Донедавна найбільш ймовірним лідером НАТО вважали прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте, але днями у нього з’явився несподіваний конкурент. Президент Румунії Клаус Йоганніс оголосив у березні, що має намір балотуватися на пост очільника Північноатлантичного альянсу. Того ж вечора він оприлюднив своє бачення майбутнього НАТО. Альянс, за його словами, має змінитися та адаптуватися до нових умов.
«Наша» людина в Альянсі
Прикметно, що про свій намір Клаус Йоганніс публічно повідомив у день 25-ої річниці першого розширення НАТО у Східній Європі. Рішення поборотися за пост глави Альянсу румунський президент пояснює глибоким розумінням нинішніх політичних викликів. Зазначимо, що у грудні 2024 року спливає другий президентський термін Клауса Йоганніса. Претендувати на пост очільника Румунії він більше не зможе, а відтак у Йоганніса з’явилися інші плани.
«Румунія є опорою стабільності та безпеки в регіоні, і настав час взяти на себе ще більшу відповідальність у євроатлантичному керівництві», — заявив він. У статті, опублікованій в Politico, Йоганніс зазначає, що НАТО доводиться протистояти великому спектру загроз та викликів. Прямою загрозою для Альянсу він називає Росію.
Для забезпечення колективної оборони усіх союзників Йоганніс пропонує зміцнювати стримування та оборону й адаптувати структуру НАТО до важких умов. Він пропонує підвищити оперативну сумісність та швидко створити міцну оборонно-промислову базу в масштабах усього об'єднання. У своїй статті Клаус Йоганніс підкреслює також необхідність перемоги України над російською агресією.
«Сьогодні немає нічого важливішого, ніж забезпечити перемогу України в її екзистенційній боротьбі, і ми можемо зробити це, надаючи всю необхідну підтримку, хоч би скільки часу на це не знадобилося», — вважає румунський лідер. Він також називає «моральним, політичним та стратегічним зобов'язанням забезпечити неухильне просування України» на шляху до членства в Альянс та ЄС. Що ж, такий кандидат нам підходить.
Але якими є шанси Йонанніса очолити НАТО? Для відповіді на це питання оглянемо й інші вакансії міжнародного «ринку праці».
2024 рік – рік виборів
Окрім крісла очільника НАТО, у поточному році звільняються посади президента Єврокомісії та Європейської ради, які зараз обіймають Урсула фон дер Ляєн і Шарль Мішель відповідно. Йде у відставку і Жозеп Боррель – верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки – цю посаду він обіймав упродовж останніх п’яти років.
Два саміти ЄС, які вже заплановані на 17 і 27 червня, за участі 27 глав держав і урядів вирішать проблему розподілу цих трьох посад під час закритих переговорів. Обираючи, глави держав враховуватимуть необхідний баланс між статтю, політичною приналежністю кандидата та регіоном, з якого він походить.
Слід зазначити, що президента Єврокомісії зазвичай обирають від політичної групи, яка дістає найбільшу підтримку на виборах, що відбудуться у Європарламенті 6-9 червня. На останніх чотирьох виборах це була правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП), і опитування показують, що її шанси на перемогу є високими і цьогоріч.
Що ж стосується генерального секретаря НАТО, то ця позиція офіційно відокремлена від трьох інших вакансій в ЄС. Але враховуючи, що 23 із 27 країн-членів ЄС належать до Альянсу і що генеральний секретар НАТО має бути європейцем, за кандидатами полюватимуть у тому самому середовищі.
Джерела в НАТО кажуть, що бажано, аби рішення було ухвалене в квітні, задовго до липневого вашингтонського саміту Альянсу, і – що важливо – задовго до того, як процес стане «надто заплутаним» у власному графіку набору кадрів ЄС.
Лише кілька тижнів тому Німеччина, Франція, Британія та США (відомі під загальною назвою «четвірка»), а також ще 17 інших країн, переважно на Заході, об’єдналися довкола прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте, який невдовзі йде у відставку. У Брюсселі він вважається претендентом із великим досвідом, якого також позитивно сприймають у Вашингтоні за здатність спілкуватися із колишнім президентом США Дональдом Трампом.
Але тут усі карти раптом плутає Клаус Йоганніс, котрий також заявляє про свої амбіції і котрий є, як пишуть медіа, «східною людиною».
Схід проти Заходу
Термін «східний» в даному разі охоплює країни колишнього радянського блоку та колишньої Югославії, які приєдналися до ЄС (і НАТО) за останні 25 років: Болгарію, Хорватію, Чехію, Естонію, Угорщину, Латвію, Литву, Польщу, Румунію, Словаччину та Словенію (і, додатково для НАТО, Албанію, Чорногорію та Північну Македонію).
Жоден генсекретар НАТО ніколи не був представником жодної з цих країн. У 2019 році, коли ЄС востаннє вибирав трьох керівників своїх інституцій, східний фланг був також повністю проігнорований. Тож єдиним «східняком», який коли-небудь посідав високе крісло у Брюсселі, був нинішній прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, котрий працював президентом Європейської ради з 2014-го по 2019 рік.
Нині ж одна з чотирьох вакансій, які пропонуються у 2024 році, має таки дістатися «східняку». І це один з аргументів на користь Йоганніса та проти Марка Рютте.
Щодо останнього, то в історії НАТО вже були три нідерландські генеральні секретарі НАТО. Крім того, Рютте, який підтримує Україну після повномасштабного вторгнення Росії, вважається водночас надто «м’яким» у ставленні до Москви. Його підтримка газопроводу «Північний потік-2» російського «Газпрому» є яскравим тому прикладом.
Зауважимо, що при виборі генсека НАТО потрібна одностайність – усі 32 країни-члени мають бути за одне. Угорщина вже дала зрозуміти, що вона проти Рютте, особливо після незліченних суперечок між Амстердамом та Будапештом щодо угорського верховенства права. Свої проблеми з Рютте мала і Туреччина – вони пов’язані зі спробами Анкари кілька років тому провести політичні мітинги в Нідерландах, в результаті чого перебування там певної кількості турецьких офіційних осіб було заборонене.
І все-таки Рютте?
Але у Йоганніса є проблема – обійти вище згадану «четвірку» буде складно. Тож офіційні особи НАТО погоджуються з тим, що переможе, швидше за все, Марк Рютте.
Крім того, в деяких колах були збентежені планом Йоганніса з 10 пунктів, представленим у цитованій публікації Politico. У Брюсселі припускають, що насправді Йоганніс не прагне отримати роль в НАТО, а скоріше виставляє себе на «вітрину», претендуючи на одну з трьох посад в ЄС.
Клаус Йоганніс належить до ЄНП, як й інші політики, котрі прагнуть отримати роботу в структурах ЄС. Серед останніх у ролі пошукачів виступають прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович; болгарський директор-розпорядник МВФ Крісталіна Георгієва; міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський; його литовський і латвійський колеги Габріеліус Ландсбергіс і Кріш'яніс Карінс відповідно.
Всі вони можуть претендувати на роль президента Єврокомісії, хоча Урсула фон дер Ляєн має шанси бути переобраною на цій посаді. Її цінують за непохитну підтримку Києва, водночас зазначаючи, що вона керує Єврокомісією залізною рукою, не дозволяючи діяти іншим своїм колегам.
Відтак, ймовірно, настав час для консенсусного кандидата. І це може бути Йоганніс або хтось інший зі східної частини Європи. Якщо румунському лідеру не дістанеться НАТО, удача, можливо, посміхнеться йому у боротьбі за три інші вакантні крісла. Тоді Альянс найімовірніше очолить Марк Рютте, як і прогнозувалося раніше.