Книга: «Лорд Актон. Нариси з історії свободи, влади та демократії»

Книга: «Лорд Актон. Нариси з історії свободи, влади та демократії»

03.06.2020
5 хв. на прочитання

Вийшла друком збірка творів одного з найвидатніших інтелектуалів ХІХ століття лорда Актона. Упорядник, автор передмови та коментарів – керуючий партнер Центру політичного консалтингу Олег Проценко.  

Лорд Актон (1834–1902) — історик і політичний мислитель, впливів якого зазнавали не лише його сучасники, а й багато наступних поколінь вчених, політичних теоретиків і діячів. До збірника увійшли його найкращі нариси, присвячені питанням свободи, влади та демократії. Кожен з них — це захоплива подорож в історію ідей та концепцій, які рухали людством, спричиняючи поступ і реакцію, успіх і трагедію, накопичення знань і безглуздих вчинків, утвердження моралі та оголення ницості людської природи, створення досконалих конституцій та злочинних режимів.

Пропонуємо вашій увазі уривок із передмови.

 

МІЖ ІДЕАЛОМ І ДІЙСНІСТЮ: ІСТОРІЯ СВОБОДИ ЛОРДА АКТОНА

І

ПРИСТРАСТЬ ДО СВОБОДИ

«Ми стверджуємо, що взагалі ніщо не здійснювалося без інтересу тих, хто брав участь своєю діяльністю, і оскільки ми називаємо інтерес пристрастю, бо індивідуальність, відсуваючи на задній план всі інші інтереси та цілі, які також є і можуть бути у цієї індивідуальності, цілковито віддається предмету, зосереджує на цій меті всі свої сили і потреби — то ми повинні взагалі сказати, що ніщо велике у світі не здійснювалося без пристрасті».

— Геґель, «Філософія історії» 1

1. Українському читачеві лорд Актон відомий здебільшого влучними цитатами, що зустрічаються у багатьох інших авторів різних академічних спрямувань та ідеологічних переконань. А, мабуть, найвідомішим прикладом є жорсткий присуд владі, що так само легко знаходить своє застосування сьогодні, як і більш ніж століття тому. Цей афоризм став справжньою візитною карткою мислителя 2. Це найкоротший magnum opus в історії та найпотужніший генератор політичної мудрості Західної цивілізації. «Влада має схильність розбещувати, абсолютна влада розбещує абсолютно».

Але інтелектуальна привабливість Актона не вичерпується лише цим категоричним виступом проти абсолютизації влади. У публіцистиці та науковій літературі він незмінно фігурує як автор «Історії свободи» — «найвеличнішої з ніколи не написаних книжок» 3. В одному з посмертних біографічних нарисів про Актона Джеймс Брайс надзвичайно красномов­но і піднесено згадував про цей задум англійського історика: «Двадцять років тому, пізно вночі, у своїй бібліотеці в Кан­нах, він поділився зі мною своїми роздумами про те, як таку історію свободи можна написати і яким чином її можна зро­бити основною ниткою всієї історії. Він говорив лише протя­гом шести чи семи хвилин, але говорив натхненно, так, ніби стояв на гірській вершині десь високо у повітрі і бачив перед собою довгий звивистий шлях людського прогресу — від ту­манних берегів кіммерійців, що майоріли доісторичним мо­роком, і аж до, хоча й мінливого та мерехтливого, проте все ж таки повного сяйва сучасності. Його красномовство було чудовим, але більш величним було не воно саме, а його про­никливе бачення, яке розпізнавало в усіх подіях та в усі часи гру тих сил моралі, котрі то творять, то руйнують; то форму­ють, то перероблюють інституції. Він бачив гру тих сил мора­лі, що дали духу людському його безупинно мінливі форми енергії. Це було так, ніби весь пейзаж історії раптово осяяли спалахом сонячного світла. Із жодних вуст я ще ніколи не чув такої промови, як не почув більше чогось подібного і від нього» 4.

І хоча книжка залишилася незавершеною, а факти і обста­вини цієї життєвої історії відомі переважно вузькому колу фахівців, з-поміж багатьох філософів, істориків і політичних діячів ХІХ століття лорд Актон заслуговує найтіснішої асоціації з ідеєю свободи — найбільшим скарбом і найнезбагненнішим ідеалом людства. «Коли Актон говорить про свободу, в його голосі завжди лунає дзвін» 5. «Він любив свободу… як пев­ний прямий і світлий об’єкт почуття» 6. «Він любив свободу пристрасно, можливо, з більшою силою, аніж будь-яка інша людина в історії. Нижчі за духом люди можуть вказувати на вагомі вади в його теорії, але велич у його поглядах на свобо­ду залишається» 7.

Цей стійкий зв’язок утвердився не лише завдяки сотні сто­рінок, які Актон безпосередньо присвятив предмету свого захоплення. Він також був наслідком його життєвої позиції, що збагачувала цю історію свободи його особистими сюже­тами — як тріумфальними, так і, здебільшого, трагічними. «Вчинки, як і слова, є знаками думок» 8. Ідеї, що формува­лися в результаті інтелектуальних зусиль та невпинних до­слідницьких пошуків, завжди були підґрунтям його вчинків. «Його життя демонструє, наскільки тісним був для нього зв’язок між знанням минулого і вдумливим напрямком по­ведінки у сьогоденні» 9. «Цілком слушно, — наголошував Ак­тон, — зневажають людину, яка дотримується одного погля­ду в історії, а іншого в політиці, одного за кордоном, а іншого в рідній країні, одного для опозиції, а іншого для влади» 10. Як підсумувала Гертруда Гіммельфарб, драма його життя була драмою його ідей 11.

...

Замовити книгу можна за телефоном: +380 (67) 239-44-41, або електронною поштою: cpc.ukr@gmail.com. (Вартість: 500 грн).

  • 1. Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии истории / Пер. А. М. Водена. СПб.: Наука, 2000. C. 76.
  • 2. Без нього не обійшовся, здається, жоден поважний збірник афоризмів, його цитують не лише дослідники та політики, журналісти і письменники, а й навіть герої романів і кінострічок. Наприклад, британський комедійний серіал 2003 року про діяльність PR-агентства отримав свою назву «Абсолютна влада» не без натяку на славнозвісне висловлювання співвітчизника.
  • 3. Це визначення належить англійському критикові й журналісту Ліллю М. Філліппсу (1863–1917): «Одного дня наша англійська історія буде написа¬на, базуючись на цих засадах, коли лейтмотивом і ключем до всієї історичної драми буде цей інстинкт свободи, коли військові кампанії, правління коро-лів, злети й падіння урядів будуть лише аномаліями та випадковостями, а боротьба на шляху до повної реалізації свободи — основною темою та спин¬ним нервом життя нації. … Я припускаю, що саме цю тему мала би розвивати “Історія свободи” Актона, безперечно найвеличніша з ніколи не написаних книжок». — Phillipps L. M. Europe Unbound. London: Duckworth and Co., 1916. C. 147 (прим.).
  • 4. Bryce J. Studies in Contemporary Biography. C. 396–397.
  • 5. Gooch G. P. History and Historians. С. 388.
  • 6. Brinton C. English Political Thought. С. 211.
  • 7. MacDougall H. A. The Acton — Newman Relations. С. 184–185.
  • 8. Review of Schmidt-Weissenfels, «Geschichte der französischen Revolutions- Literatur» // The Rambler. New Series. November, 1859. Vol. II. Part IV. C. 107.
  • 9. Brinton C. Lord Acton’s Philosophy of History. С. 85.
  • 10. Study of History. C. 5.
  • 11. Himmelfarb G. A Study in Conscience and Politics. С. viii.