Книга: «Лорд Актон. Нариси з історії свободи, влади та демократії»
Вийшла друком збірка творів одного з найвидатніших інтелектуалів ХІХ століття лорда Актона. Упорядник, автор передмови та коментарів – керуючий партнер Центру політичного консалтингу Олег Проценко.
Лорд Актон (1834–1902) — історик і політичний мислитель, впливів якого зазнавали не лише його сучасники, а й багато наступних поколінь вчених, політичних теоретиків і діячів. До збірника увійшли його найкращі нариси, присвячені питанням свободи, влади та демократії. Кожен з них — це захоплива подорож в історію ідей та концепцій, які рухали людством, спричиняючи поступ і реакцію, успіх і трагедію, накопичення знань і безглуздих вчинків, утвердження моралі та оголення ницості людської природи, створення досконалих конституцій та злочинних режимів.
Пропонуємо вашій увазі уривок із передмови.
МІЖ ІДЕАЛОМ І ДІЙСНІСТЮ: ІСТОРІЯ СВОБОДИ ЛОРДА АКТОНА
І
ПРИСТРАСТЬ ДО СВОБОДИ
«Ми стверджуємо, що взагалі ніщо не здійснювалося без інтересу тих, хто брав участь своєю діяльністю, і оскільки ми називаємо інтерес пристрастю, бо індивідуальність, відсуваючи на задній план всі інші інтереси та цілі, які також є і можуть бути у цієї індивідуальності, цілковито віддається предмету, зосереджує на цій меті всі свої сили і потреби — то ми повинні взагалі сказати, що ніщо велике у світі не здійснювалося без пристрасті».
— Геґель, «Філософія історії» 1
1. Українському читачеві лорд Актон відомий здебільшого влучними цитатами, що зустрічаються у багатьох інших авторів різних академічних спрямувань та ідеологічних переконань. А, мабуть, найвідомішим прикладом є жорсткий присуд владі, що так само легко знаходить своє застосування сьогодні, як і більш ніж століття тому. Цей афоризм став справжньою візитною карткою мислителя 2. Це найкоротший magnum opus в історії та найпотужніший генератор політичної мудрості Західної цивілізації. «Влада має схильність розбещувати, абсолютна влада розбещує абсолютно».
Але інтелектуальна привабливість Актона не вичерпується лише цим категоричним виступом проти абсолютизації влади. У публіцистиці та науковій літературі він незмінно фігурує як автор «Історії свободи» — «найвеличнішої з ніколи не написаних книжок» 3. В одному з посмертних біографічних нарисів про Актона Джеймс Брайс надзвичайно красномовно і піднесено згадував про цей задум англійського історика: «Двадцять років тому, пізно вночі, у своїй бібліотеці в Каннах, він поділився зі мною своїми роздумами про те, як таку історію свободи можна написати і яким чином її можна зробити основною ниткою всієї історії. Він говорив лише протягом шести чи семи хвилин, але говорив натхненно, так, ніби стояв на гірській вершині десь високо у повітрі і бачив перед собою довгий звивистий шлях людського прогресу — від туманних берегів кіммерійців, що майоріли доісторичним мороком, і аж до, хоча й мінливого та мерехтливого, проте все ж таки повного сяйва сучасності. Його красномовство було чудовим, але більш величним було не воно саме, а його проникливе бачення, яке розпізнавало в усіх подіях та в усі часи гру тих сил моралі, котрі то творять, то руйнують; то формують, то перероблюють інституції. Він бачив гру тих сил моралі, що дали духу людському його безупинно мінливі форми енергії. Це було так, ніби весь пейзаж історії раптово осяяли спалахом сонячного світла. Із жодних вуст я ще ніколи не чув такої промови, як не почув більше чогось подібного і від нього» 4.
І хоча книжка залишилася незавершеною, а факти і обставини цієї життєвої історії відомі переважно вузькому колу фахівців, з-поміж багатьох філософів, істориків і політичних діячів ХІХ століття лорд Актон заслуговує найтіснішої асоціації з ідеєю свободи — найбільшим скарбом і найнезбагненнішим ідеалом людства. «Коли Актон говорить про свободу, в його голосі завжди лунає дзвін» 5. «Він любив свободу… як певний прямий і світлий об’єкт почуття» 6. «Він любив свободу пристрасно, можливо, з більшою силою, аніж будь-яка інша людина в історії. Нижчі за духом люди можуть вказувати на вагомі вади в його теорії, але велич у його поглядах на свободу залишається» 7.
Цей стійкий зв’язок утвердився не лише завдяки сотні сторінок, які Актон безпосередньо присвятив предмету свого захоплення. Він також був наслідком його життєвої позиції, що збагачувала цю історію свободи його особистими сюжетами — як тріумфальними, так і, здебільшого, трагічними. «Вчинки, як і слова, є знаками думок» 8. Ідеї, що формувалися в результаті інтелектуальних зусиль та невпинних дослідницьких пошуків, завжди були підґрунтям його вчинків. «Його життя демонструє, наскільки тісним був для нього зв’язок між знанням минулого і вдумливим напрямком поведінки у сьогоденні» 9. «Цілком слушно, — наголошував Актон, — зневажають людину, яка дотримується одного погляду в історії, а іншого в політиці, одного за кордоном, а іншого в рідній країні, одного для опозиції, а іншого для влади» 10. Як підсумувала Гертруда Гіммельфарб, драма його життя була драмою його ідей 11.
...
Замовити книгу можна за телефоном: +380 (67) 239-44-41, або електронною поштою: cpc.ukr@gmail.com. (Вартість: 500 грн).
- 1. Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии истории / Пер. А. М. Водена. СПб.: Наука, 2000. C. 76.
- 2. Без нього не обійшовся, здається, жоден поважний збірник афоризмів, його цитують не лише дослідники та політики, журналісти і письменники, а й навіть герої романів і кінострічок. Наприклад, британський комедійний серіал 2003 року про діяльність PR-агентства отримав свою назву «Абсолютна влада» не без натяку на славнозвісне висловлювання співвітчизника.
- 3. Це визначення належить англійському критикові й журналісту Ліллю М. Філліппсу (1863–1917): «Одного дня наша англійська історія буде написа¬на, базуючись на цих засадах, коли лейтмотивом і ключем до всієї історичної драми буде цей інстинкт свободи, коли військові кампанії, правління коро-лів, злети й падіння урядів будуть лише аномаліями та випадковостями, а боротьба на шляху до повної реалізації свободи — основною темою та спин¬ним нервом життя нації. … Я припускаю, що саме цю тему мала би розвивати “Історія свободи” Актона, безперечно найвеличніша з ніколи не написаних книжок». — Phillipps L. M. Europe Unbound. London: Duckworth and Co., 1916. C. 147 (прим.).
- 4. Bryce J. Studies in Contemporary Biography. C. 396–397.
- 5. Gooch G. P. History and Historians. С. 388.
- 6. Brinton C. English Political Thought. С. 211.
- 7. MacDougall H. A. The Acton — Newman Relations. С. 184–185.
- 8. Review of Schmidt-Weissenfels, «Geschichte der französischen Revolutions- Literatur» // The Rambler. New Series. November, 1859. Vol. II. Part IV. C. 107.
- 9. Brinton C. Lord Acton’s Philosophy of History. С. 85.
- 10. Study of History. C. 5.
- 11. Himmelfarb G. A Study in Conscience and Politics. С. viii.