Харківські угоди з РФ і досі чинні в Україні. Чому?

Уляна Стельмашова

Чи денонсує Україна зрадницькі Харківські угоди з Російською Федерацією? 21 квітня минає тринадцять років з того дня, як 2010 року президент України Віктор Янукович, обіймаючи і тиснучи руки тимчасово виконуючому роль президента РФ Дмитру Медведєву, підписав угоду, що продовжила базування Чорноморського флоту РФ у Криму до 2042 року.

Янукович тоді продав Україну за 100-доларову знижку на газ, яку по факту ми навіть і не отримали.

Парадокс зараз у тому, що РФ в односторонньому порядку денонсувала цю угоду. А от на сайті Верховної Ради України вона досі значиться як чинна. Тобто по факту Україна визнає законним право РФ розміщувати Чорноморський флот у Криму до 2042 року.

Українська влада і досі не виробила та не озвучила чіткої позиції щодо денонсації Харківських угод.

Що це – зрада чи хитрий план?

Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту  Російської Федерації на території України» і досі чинний. Джерело: сайт Верховної Ради України. 

 

Януковичу вистачило два місяці, щоб здати Україну

Росія ще за Єльцина не хотіла виводити свої війська з українського Криму. У 1997 році була підписана Міжурядова угода про статус та умови перебування ЧФ РФ в Україні, якою сторони погодили перебування російського флоту у Криму до 2017 року, тобто на 20-річний термін.

Час дуже швидко йшов, і в 2010 році Росія уже мала б думати про те, як поступово згортати свій флот в АРК. Тим більше, що за президентства Віктора Ющенка українська влада, яка взяла курс на євроатлантичну інтеграцію, періодично натякала, що росіянам пора виводити свої кораблі.

У квітні 2010 року вже два місяці президентом був проросійський Віктор Янукович. За ці два місяці він реалізував одне з найгірших рішень незалежної України – легко погодився на умови Росії продовжити термін перебування Чорноморського флоту РФ у Криму ще на 25 років, тобто з 2017 до 2042 року з автоматичним продовженням на 5 років, якщо будь-яка сторона не висловить заперечення.

Угода була підписана українським президентом у Харкові 21 квітня.

Офіційний державний зрадник Віктор Янукович та виконуючий роль президента РФ Дмитро Медведєв на підписанні «Харківських угод». 21 квітня 2010 рік, Харків.

За страшною іронією долі, нині ті кораблі, дозвіл на подальше розміщення яких Янукович дав Медведєву, запускають ракети на територію України. А одним із міст, яке найбільше страждає від обстрілів росіян, став Харків.

Знижка на газ, якої не було

Навесні 2010-го Янукович, якого через дев’ять років офіційно визнають державним зрадником, розповідав про харківські домовленості як про історичну перемогу та нормалізацію взаємин з Росією. Адже, мовляв, «Нафтогаз» отримав знижку цілих 100 доларів за тисячу кубометрів газу, а Україна – гроші за оренду бази Чорноморського флоту РФ.

Відповідно до тексту угоди, Україна дійсно мала отримати 100-доларову знижку, якщо ціна газу не перевищуватиме 333 долари за тисячу кубометрів, або 30-відсоткову, якщо ціна впаде нижче. Хоча по суті це була навіть не стільки знижка, скільки незначне збільшення орендної плати за перебування ЧФ РФ у Севастополі.

Також РФ зобов’язувалась платити Україні 100 мільйонів доларів на рік як орендну плату, починаючи з 2017 року. Ні копійки з цих грошей Україна не отримала, бо, використавши той же Чорноморський флот, Росія анексувала Крим у 2014 році, після чого в односторонньому порядку денонсувала Харківські угоди.  

А щодо обіцяної Україні знижки на газ, то по факту її теж не було. Через два роки після підписання це визнав тодішній прем’єр Микола Азаров. «Насправді ніякого зниження не було, це була орендна плата за перебування Чорноморського флоту... Але це була передишка», – заявив Азаров, якого зараз теж звинувачують у державній зраді.

Ще задовго до річниці Харківських угод українці з подивом дізналися, що європейські країни купують газ за нижчими цінами, ніж Україна. Середньозважена європейська ціна становила 305 доларів за тисячу кубометрів. Україна упродовж трьох останніх кварталів 2010 року платила 344 долари. Де-факто – 244 долари, а решту 100 доларів Київ зараховував як майбутню плату за базу Чорноморського флоту РФ.

«Взамін дешевого газу, який економічно дискредитує країну, який відкидає нас від конкурентних можливостей, який залишає неконкурентну економіку в тому забутті, в якому вона є, – на другу шальку терезів ставлять найсвятіше для кожної нації – суверенітет та незалежність. Мені такий обмін не зрозумілий... Соломою треба палити, але бути незалежними», - казав тоді третій президент України Віктор Ющенко.

Янукович і Азаров від імені України продали Росії український Крим, в результаті чого Україна не побачила ні грошей, ні Криму, ні дешевого газу.

До слова, так і напрошуються аналогії із вартістю ракет, якими Росія атакує Україну. Тож для порівняння:

• знижка на газ, за яку Янукович віддав Росії частину території суверенної України, - 100 доларів
• орендна плата, за яку Янукович, віддав Росії частину території суверенної України, - 100 мільйонів доларів на рік
• вартість ракет та безпілотників, які росіяни випустили по Україні лише за один день 10 жовтня 2022 року, сягає 700 мільйонів доларів.

То чому Україна не денонсує ганебні Харківські угоди?

Через 13 років після підписання Харківських угод, дев’ять років анексії Криму та на другому році широкомасштабного вторгнення РФ український політикум не виробив чіткої та однозначної позиції щодо того, що робити з цими угодами.

Однозначних відповідей немає ні від президента, ні від РНБО, ні тим більше від парламенту, у стінах якого відбувалася ратифікація цієї міждержавної угоди.

27 квітня 2010 року Харківські угоди ратифікували у Верховній Раді. Тодішня влада не мала необхідної кількості голосів депутатів і купила 16 опозиціонерів, які віддали представникам Партії регіонів свої картки. Опозиція намагалася не допустити фальсифікації голосування, у Раді виникла запекла бійка. «Гасите этих казлов!», - кричали регіонали. Одним з тих, хто найбільше постраждав, був нардеп від НУНС Олесь Доній: його тримали п’ятеро регіоналів, а шостий бив згори. Два місяці нардеп провів у лікарні з важким струсом мозку.   

Усе, що зараз звучить на тему денонсації, більше схоже на інформаційний шум та здмухування пилу з цієї справи у ті моменти, коли треба продемонструвати бурхливу державницьку діяльність.

Противники денонсації сходяться на думці, що на підставі Харківських угод Україна може вимагати від РФ сотні мільйонів доларів за порушення умов договору – за оренду портів та безлічі приміщень у Криму, особливо у Севастополі, а також гроші за знижку на газ.

«Наші аргументи такі: угода фіксує тимчасовий характер базування ЧФ, залишає чинним зобов'язання Росії не мати в його складі ядерної зброї, встановлює загальну чисельність особового складу, кораблів, озброєнь і визначає місця тимчасової дислокації, зобов’язує військові формування флоту поважати суверенітет та законодавство України. Порушення положень угоди надає нам додаткові аргументи при можливому розгляді в міжнародних судах питань притягнення Росії до відповідальності та компенсації збитків за окупацію Криму», - пояснював у 2021 році речник МЗС України Олег Ніколенко у коментарі Укрінформу.

Міністерство юстиції з 2014 року також говорило про те, що Україні не варто денонсовувати Харківські угоди.

Проблема у тому, що різні відомства говорять по-різному. Той же Олексій Резніков, який зараз очолює Міністерство оборони, а у 2021 році був міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, озвучував позицію, яка була протилежною до позицій вище вказаних міністерств.

«Україні важливо демонструвати свою послідовну позицію щодо деокупації Криму та Севастополя. Денонсація Харківських угод – це символічний політичний сигнал. Він допоможе привести ситуацію у відповідність до здорового глузду. Бо є нонсенс: Севастополь і Крим окуповані Росією, а якщо відкрити базу законодавства, то побачимо, що Харківські угоди донині відображаються як чинні. Водночас у Конституції України вже кілька років записано, що не може бути на нашій території іноземних військових баз. До того ж ми скасували договір “Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією”, укладений у 1997 році», – пояснював Резніков у коментарі LB.ua.

У свою гру грають і народні депутати. У квітні 2021 року два депутати – Олег Дунда і Олександр Аліксійчук – внесли у ВР законопроєкт «Про денонсацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України».

«Ці угоди так і не спромоглись денонсувати, навіть єдину державницьку позицію не сформували. Саме державницьку, а не бухгалтерський підхід, який демонструють Мінфін та і МЗС. Дискусії «денонсувати чи не денонсувати» перетворились вже в театр абсурду та нагадують шекспірівський вислів «бути чи не бути», - пояснював Дунда.

Утім, ніякого руху законопроєкт не отримав, а ряд депутатів взагалі обурювалися, що його автори не порадилися ані з профільним комітетом, ані з МЗС перед тим, як вносити його в Раду.

Новий рух з Харківськими угодами почався нещодавно, тобто весною 2023 року. 31 березня 49 народних депутатів надіслали подання до Конституційного суду, у якому просять визнати Харківські угоди неконституційними. У тексті подання йдеться про те, що угода порушує статтю 17 Конституції України, яка не допускає розташування іноземних військових баз на території України.

У квітні Конституційний Суд України відкрив провадження у справі щодо конституційності Угоди.

Але… ще один парадокс. Суддя-доповідач у справі – Сергій Головатий.

Сергій Головатий у 2010 році був народним депутатом від Партії регіонів і… голосував за Харківські угоди.