Ім’я їм – легіон. Як Зеленський та Путін виявилися нагородженими однією відзнакою

Наталія Лебідь

8 лютого, під час візиту президента Володимира Зеленського в Париж, українського лідера удостоїли найвищої нагороди Франції. Орден Почесного легіону йому вручив особисто французький президент Еммануель Макрон.

Довідкова література підказує, що орден має давню і славну історію. Що він був започаткований у 1802 році Наполеоном і має девіз «Честь та Вітчизна». Що нагороджують цією відзнакою за видатні військові або цивільні заслуги.

Та ж сама довідкова література наводить і список нагороджених орденом, після ознайомлення з яким читач починає відчувати легке здивування. І навіть сумніватися у нескомпрометованості (назвемо це так!) даної нагороди.

Адже серед кавалерів ордену зазначений очільник держави-терориста Володимир Путін. Але що робить воєнний злочинець серед інших нагороджених і чи можливо позбавити його цієї високої честі? В цьому й розбирався Центр політичного консалтингу.   

Коли, як і навіщо нагородили Путіна

Орден Почесного легіону Путіну вручив у 2006 році тодішній президент Французької республіки, нині вже покійний Жак Ширак. Ширак був знаним русофілом, і нагородження ним Путіна цілком гармонійно лягає в канву його особистих схильностей – здебільшого, самонавіяних.

Відомо, що у мемуарах Ширак приділяє чимало уваги своєму вчителю російської мови Володимиру Белановичу, який, за словами експрезидента, «відкрив йому російську душу». Шкода, звісно, що Ширак не дожив до найостанніших злочинів «російської душі», скоєних в Україні, адже за трансформацією його уподобань було б цікаво спостерігати.

Втім, не факт, що така трансформація мала б місце – згадаймо, що колишній прем’єр Італії Сільвіо Берлусконі і по цей день залишається палким прихильником Росії та Путіна. Тож невідомо, чи викинув би Жак Ширак свій переклад французькою «Євгенія Онєгіна», яким він так пишався. А разом з перекладом – і всі свої переконання, які він плекав упродовж політичного життя.

Саме ці переконання змушували Ширака по черзі закохуватися у кожного російського лідера. Так, у 1987 році, коли Ширак в статусі прем'єр-міністра приїжджав до Москви, він зазначав в інтерв'ю французьким журналістам, що вражений «спонтанним і живим розумом», а також «твердістю переконань» Михайла Горбачова.

Через десять років Ширак в інтерв'ю російському телеканалу ОРТ хвалив Бориса Єльцина. «Для всього світу він, без сумніву, є людиною, яка хоче провести реформи, необхідні для того, щоб Росія набула своєї колишньої могутності і слави, а крім того, і це головне, він – людина світу», – зазначав Ширак у вересні 1997 року.

Момент нагородження Володимира Зеленського орденом Почесного легіону

А ще через десять років французькі журналісти називали Жака Ширака «другом Пушкіна та Путіна». «Ширак, поет з путінським акцентом» – під таким заголовком була опублікована 13 червня 2008 року замітка в лівій газеті Libération. Цей досить уїдливий текст вийшов наступного дня після того, як Ширак отримав від тодішнього президента РФ Медведєва Державну премію Росії за 2007 рік у галузі гуманітарної діяльності.

«Для Ширака Москва є «стратегічним партнером», необхідним у його концепції «мультиполярного світу». Тому він одразу постарався встановити прямий контакт із Володимиром Путіним», – писав у 2007 році французький політолог, фахівець із Росії Тома Гомар.

Загравання Ширака з Путіним вилилося, зокрема, у нагородження останнього орденом Почесного легіону. До слова: згадуваний вище Єльцин також мав такий орден. Тільки його він отримав з рук Франсуа Міттерана – президента, чиє правління передувало приходу до влади Жака Ширака. Французька русофія має, таким чином, довге коріння. Обрубати його цілком під силу нинішньому французькому лідеру Еммануелю Макрону. Якщо він, звісно, цього захоче.  

Що представляє собою орден Почесного легіону і що думають про нього французи

Слід зазначити, що частина французького соціуму ставиться до ордену не без певного скептицизму. Принаймні, саме так – тобто зі скептицизмом та значною долею іронії – була написана стаття, присвячена історії цієї нагороди та опублікована у 2017 році у газеті Le Monde.

«Орден Почесного легіону вручався з метою «умаслювання» високопоставлених іноземців із самого початку, від 1802 року, коли цю нагороду вигадав Наполеон Бонапарт», – йдеться у матеріалі видання.

«Славна традиція» не перервалася і після 1962 року, коли президент Шарль де Голль наказав створити Кодекс ордена Почесного легіону, в якому було б докладно описано правила та принципи вручення нагороди. До Кодексу потім неодноразово вносилися зміни, що, проте, не змінило ситуацію принципово, пише Le Monde. Досі критерії вручення дуже розпливчасті, а повні списки нагороджених зберігаються у суворому секреті.

Але відомо, що до «реформи» нагороду отримував Беніто Муссоліні (через два роки після створення фашистської партії), а потім румунський генсек Ніколає Чаушеску, центральноафриканський імператор Бокасса, туніський президент Бен Алі, а також, ймовірно (за непідтвердженою інформацією), «братський вождь та лідер лівійської революції» Муаммар Каддафі.

Один з найбільших світових негідників отримав нагороду з рук свого друга та великого русофіла Жака Ширака

Все це французькі журналісти пригадали не просто так, а з нагоди візиту Путіна до Парижу, який відбувся у 2017-му. Le Monde закцентувала на тому, що невдовзі після отримання президентом РФ ордена Почесного легіону відбулося вбивство відомої російської опозиціонерки та журналістки Анни Політковської. В цьому контексті медійники закликали Макрона переглянути ставлення як до замовника цього злочину, якому Макрон мав тиснути руку, так і до концепції нагородження орденом Почесного легіону.

Підштовхуючи Макрона до рішучих кроків, Le Monde зазначила, що з 2010 року у Франції існує прецедент, який дозволяє виключати іноземців зі списку нагороджених. Прецедент відомий під назвою «Нор'єга».

Це ім’я носив колишній панамський диктатор, позбавлений влади у результаті військової операції США у 1989 році. За два роки перед тим французький президент Міттеран зробив генерала Норьєгу командором ордена Почесного легіону. Але у 1999 році французький суд заочно засудив генерала до 10 років за відмивання грошей, отриманих у результаті наркотрафіку. А ще через одинадцять років Сполучені Штати екстрадували колишнього панамського диктатора до Парижа, де було влаштовано судовий процес уже в присутності обвинуваченого – процес, який підтвердив попередній вирок.

А оскільки французька влада «вважала немислимою» ситуацію, за якої Нор'єга, який сидить на лаві підсудних за таким тяжким звинуваченням, може під час суду надіти на груди вищу французьку нагороду, то його цієї нагороди позбавили.

Як вчинить Макрон по відношенню до Путіна

Зазначимо, що Еммануель Макрон скористався «прецедентом Нор’єги», коли позбавив почесного титулу голлівудського магната Гарві Вайнштейна після обвинувачень його у сексуальних домаганнях і зґвалтуванні.

Були в історії ордену й випадки, коли нагороджені самі повертали отриману відзнаку. Приміром, у 2001 році той таки Жак Ширак нагородив орденом Почесного легіону президента Сирії Башара аль-Асада, незабаром після його приходу до влади після смерті його батька Хафеза аль-Асада. Нагороду повернули у 2018 році, коли Сирія заявила, що аль-Асад не буде носити орден «раба» Сполучених Штатів.

Але Путін – не Асад і не поверне орден, навіть попри те, що вважає європейські країни своїм безсумнівним ворогом – через їхню підтримку України у російсько-українській війні. Як сказав його речник Пєсков, питання ордену не є пріоритетним для Путіна.

Відтак м’яч – на полі Макрона, благо, що той вже знає, що із ним робити.

Незадовго до нагородження Зеленського Франція вручила орден Почесного легіону Ліні Костенко

Утім, Макрон з рішенням не квапиться: він сказав, що чекатиме «слушного моменту». Про це він заявив після того, як нагородив почесною відзнакою президента України Володимира Зеленського. Макрон назвав питання про орден Путіна «символічним, але важливим». Що це означає у перекладі з французької, відомо лише самому спікеру.

Макрон, щоправда, додав, що необхідно обрати слушний час для ухвалення рішення щодо Путіна.

І поки французький лідер чекає на потрібний момент, ми нагадаємо, що Почесний легіон – це не просто нагорода, а орденська організація. Іншими словами, Путін і Зеленський тепер обоє є членами цього елітного ордену.

На думку депутата попередніх скликань Андрія Шкіля, який нині живе у Франції, президент Зеленський як член «клубу» нагороджених міг би й сам підняти питання про позбавлення Путіна ордена Почесного легіону. І хоча остаточне рішення залишається на президентом Франції, така ініціатива могла би виявитися результативною, особливо в тому випадку, якщо до неї долучаться й інші кавалери ордену.

Але проблема в тому, що для Зеленського – це не також не пріоритетне питання. Для глави нашої держави важливіше перемогти Путіна на полі бою, а клопіт з його орденами, мабуть, варто залишити тим, хто їх роздавав. Бо, зрештою, це – їхня зона відповідальності.