Ілюзорний мир на Балканах не протримався і місяця. Це може бути уроком для України

Уляна Стельмашова

Крихкий мир загрожує новими війнами. Уперше від 1999 року Сербія заговорила про введення своєї армії на територію Косова. Вдруге за останні пів року на кордоні двох країн відбуваються перестрілки та зіткнення. Сербські протестувальники напали на патруль правоохоронної місії Європейського Союзу. У конфлікт може бути втягнуте НАТО, адже з кінця 90-их саме міжнародні сили під керівництвом Північноатлантичного альянсу є відповідальними за забезпечення стабільності в Косово.

У 2013 році між Сербією та Косово була досягнута мирна угода, яку тоді називали історичною. Вона була укладена у Брюсселі за посередництва Євросоюзу та передбачала «нормалізацію відносин» між двома балканськими країнами. На деякий час вона дійсно зняла загострення. Утім, виявилася надто короткотерміновим та ситуативним рішенням, запропонованим Заходом.

Не пройшло і десяти років після укладання історичної мирної угоди, як на Балканах знову говорять про можливість війни.  

Для українців тут напрошуються прямі аналогії. У нинішній війні з Росією Україна не може погоджуватися на половинчасті ситуативні угоди, бо за кілька років вони відкриють шлях до нової війни, сутичок, протистоянь та ультиматумів з боку агресора.

Чи можуть автомобільні номери призвести до війни?

Косово проголосило незалежність у 2008 році після кривавої війни кінця 90-х. Сербія досі не визнає його як суверенну державу, однак відповідно до угоди 2013 року визнає керівну владу.

У такому крихкому мирі достатньо навіть незначного приводу, аби розгорівся новий регіональний військовий конфлікт. Так сталося влітку цього року, коли Сербія та Косово посперечалися через… автомобільні номери.

Точкою постійного кипіння є північ Косова – тобто та частина, що межує з Сербією. З 1,8 мільйона людей, які проживають у Косово, 92% є албанцями і лише 6% сербами.

Етнічні серби, живучи здебільшого у північних муніципалітетах Косова, принципово користуються сербськими документами, в тому числі автомобільними номерами.

Влада Косова ще у червні попередила, що з 1 серпня такі документи втрачають чинність, відтак місцеві серби мають переоформити їх на косовські. Власне, таке рішення було дзеркальним щодо тих вимог, які раніше Сербія ставила для Косова.

Але наприкінці липня замість того, аби змінити автомобільні номери, серби забарикадували кордон і дороги на півночі Косова. Заворушення підняли на ноги військових та спецпризначенців Сербії, Косова і міжнародних місій та змусили світ заговорити про вірогідність чергової війни у Європі у час, коли терористична Росія веде війну проти України. 

За посередництва ЄС наприкінці листопада вдалося досягти непростої угоди між двома сторонами: Косово відмовилося від планів штрафувати людей, які не поміняли номерні знаки, а Сербія погодилася припинити видавати реєстраційні номери з ініціалами міст у Косово.

Європа видихнула з полегшенням хоча би у цій темі. Утім, зовсім ненадовго. Хитка конструкція ілюзорного миру не протрималася і місяця. І ось настав початок грудня – і на півночі Косова знову дуже неспокійно. На цей раз все видається більш серйозним.

Чи можуть позачергові вибори призвести до війни?

Приклад листопадової угоди, підписаної за посередництвом ЄС, можна вважати самообманом для тих, хто звітував про її успішність. Так, угода вузько вирішила технічні моменти, пов’язані саме з автомобільними номерами. Але ж не в номерах насправді причина, вони були лише формальним приводом для розпалювання нового вогнища конфлікту. Таких приводів між державами, які не досягли принцивого миру між собою, може бути ще мільйон.

Історія з автомобільними номерами отримала своє продовження у такому вимірі, який неможливо було передбачити жодною угодою. Далі головне не загубити нитку подій, бо серби на півночі Косова довели ситуацію до такого абсурду, в якому вже важко відслідкувати логіку.

Отже, на знак протесту проти заміни номерів косовські серби влаштували демарш, оголосивши про припинення участі в органах державної влади й поліції на півночі Косова. З 5 листопада пішли у відставку глави чотирьох муніципалітетів, де мешкає переважно сербське населення.

Логічно, що президентка Косова Вйоса Османі оголосила про проведення дострокових виборів у цих муніципалітетах. Була названа дата – 18 грудня.

Партія «Сербський список», яка представляє інтереси косовських сербів і була створена за прямої участі Сербії, оголосила, що бойкотуватиме вибори.

Серби оголосили демарш також у парламенті Косова, поставивши країну перед загрозою конституційної кризи. Показовий протест включав і відставку суддів, які представляють сербську меншину у Косово.

І все це – через формальний привід автомобільних номерів.

На тлі майбутніх перевиборів косовська поліція силою зайшла у виборчі органи муніципалітетів з переважно сербським населенням. Після цього Сербія заявила про можливе введення в Косово підрозділів своїх силових структур.

10 грудня президентка Косова оголосила, що вибори голів північних муніципалітетів вирішили перенести з 18 грудня на 23 квітня 2023 року через підвищений рівень небезпеки.

Утім, і це не допомогло заспокоїти ситуацію. Один за одним почали виникати інші спонтанні приводи для загострення. Сербська меншина Косово обурилась арештом колишнього поліцейського-серба, підозрюваного в причетності до нападів на косовську поліцію.

Сотні сербів знову рушили до кордону, заблокували основні дороги, спорудивши барикади із вантажівок. Представники поліції Косова заявили, що в ніч на 11 грудня їхні позиції кілька разів обстріляли невідомі. Також, за повідомленнями, в авто місії ЄС, яка патрулює північ Косова, кинули «світлошумову гранату». 

Солдат НАТО оглядає вантажівку на блокпосту на одній із головних доріг до пункту перетину кордону з Сербією 11 грудня 2022 року

На цьому фоні президент Сербії Александр Вучич заявив про бажання ввести на північ Косова сербських військових та поліцейських. Якби таке відбулося, це був би перший вступ сербської армії в Косово з 1999 року.

Прем’єр Косова, зі свого боку, закликав до втручання миротворчих сил НАТО.

Станом на 13 грудня ситуація на кордоні залишається напруженою.

Що стримує війну?

Щоразу, коли зростає напруженість між Косово та Сербією, вирішальну роль відіграють миротворці НАТО у складі місії KFOR, які вступили в Косово у 1999 році. Їм не потрібно нічого особливо робити. Простої присутності 4000 багатонаціональних військ було достатньо, щоб запобігти будь-яким серйозним проблемам протягом більшої частини двох десятиліть.

Присутність KFOR усі ці роки була гарантією того, що Сербія не надішле жодних своїх сил у Косово. Конфлікт із військами НАТО був би вкрай нерозумним для офіційного Белграда.

Під час нинішнього загострення президент Сербії Вучич вирішив піти іншим шляхом: у четвер, 15 грудня, він планує надіслати місії НАТО офіційний запит на введення сербської армії на територію Косова.

Вучич послуговується риторикою у російському стилі – мовляв, «немає і не буде здавання інтересів сербів» у Косово.

Президент Сербії Александр Вучич є союзником російського диктатора Путіна

Прорахунки Заходу у врегулюванні конфлікту

Багаторічним арбітром між Сербією та Косово виступає західна дипломатія. Місії НАТО та Євросоюзу, хоч і стримують гострий військовий конфлікт, є безсилими у налагодженні правдивих мирних відносин між сторонами.

«Мінікризи є наслідком прорахунків політики Заходу в регіоні, зокрема Євросоюзу та деяких його лідерів», - вважає тимчасовий повірений у справах України в Боснії і Герцеговині (2018 рік) Володимир Цибульник. 

Свого часу Брюссель разом із Ангелою Меркель та Еммануелем Макроном захопилися ініціюванням різних багатосторонніх ініціатив – «Берлінський процес», «Відкриті Балкани», «Міні-Шенген» тощо, спрямованих на розвиток регіонального співробітництва. При цьому вони відсунули на периферію вирішення питання взаємного визнання Белграда і Приштини. 

«Не повною мірою враховувався той факт, що в контексті Косово-Сербія кожна проблема відразу ставала політичною – чи то буде взаємне визнання, телефонні дзвінки, перетин кордонів, визнання дипломів про освіту, автомобільні номери тощо. Така ситуація потребувала негайного втручання ЄС і США, але на першому місці опинилося зміцнення багатостороннього співробітництва в регіоні на шкоду вирішенню косово-сербського питання», - вважає дипломат.

Балкани залишаються динамітом, закладеним у Європі. Це показовий приклад для України та решти цивілізованого Заходу. Половинчасті рішення у війні з російським агресором закладуть ще більший динаміт під майбутнє континенту.