І Румунія – туди ж? Комусь «засвербіла» Буковина…

До недоброзичливих заяв, які на всіх рівнях лунають з боку Угорщини (щоправда, останнім часом їхня тональність почала змінюватися), українці вже звикли. Тим неприємніше було дізнатися, що, виявляється, громадяни іще однієї країни можуть мати до нас територіальні претензії. Мова йде про Румунію. Тамтешнім ультраправим теж закортіло відгризти шматок України, доки наша держава ослаблена та знекровлена дволітньою «великою» війною з Росією. Не надто дружній крок, чи не так? Втім, розберемося в усьому без зайвих емоцій…

Почнемо з Угорщини. 27 січня свій з’їзд проводила ультраправа угорська партія «Наша вітчизна», яка має фракцію у парламенті. Її лідер Ласло Тороцкаї заявив, що якщо «державність України припинить своє існування внаслідок війни», їхня політична сила претендуватиме на приналежність Закарпаття до Угорщини. Водночас він закликав якнайшвидше розпочати перемовини про мир і припинити війну, що відповідає традиційній риториці уряду Віктора Орбана.

Для Тороцкаї це не перший випад проти України. У листопаді 2022 року він опублікував у соцмережі фотографію зустрічі польського та угорського прикордонників на пункті перетину в Карпатах у 1939 році. Це сталось після розчленування Чехословаччини, коли Угорщина знищила Карпатську Україну і встановила контроль над Закарпаттям. Тороцкаї побажав тоді якнайшвидшого відновлення спільного польсько-угорського кордону. Речник МЗС України Олег Ніколенко назвав ту заяву Тороцкаї неприйнятною і закликав Будапешт засудити висловлювання угорського депутата.

Нова заява Тороцкаї з’явилася напередодні візиту до Ужгороду міністра закордонних справ Петера Сіярто. В Ужгороді 29 січня відбулись перемовини Сіярто з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою та керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком, які були покликані розв’язати суперечки у відносинах двох країн, зокрема, щодо прав угорської національної меншини. За підсумками сторони домовилися створити спецкомісію під егідою МЗС, аби представити протягом 10 днів конкретні пропозиції щодо вирішення спірних питань.

Перемовини проходили на тлі спроб переконати Угорщину не блокувати пакет допомоги ЄС для України обсягом у 50 млрд євро. А те, що заява Тороцкаї про Закарпаття і необхідність досягнення миру якнайшвидше, з’явилася напередодні візиту Сіярто, може і не бути випадковістю. Бо партія Тороцкаї традиційно займає ще більш праві позиції, ніж правляча ФІДЕС Віктора Орбана, і може собі дозволити риторику, яку партія влади зазвичай не використовує. І водночас в деяких питаннях «Наша вітчизна» є ситуативним союзником ФІДЕС, адже підтримує антиміграційну та євроскептичну політику.

Слід зауважити, що настрої щодо повернення деяких територій, втрачених Угорщиною внаслідок Тріанонського договору 1920 року, існували завжди. І стосувалися вони не тільки Закарпаття, але й територій, які належать зараз Румунії та Словаччині. Угорські політики можуть казати про «Тріанонську травму» угорської нації, проте лише ультраправі ставлять питання про повернення певних територій. Це для них шанс зібрати більше голосів націоналістичних виборців на виборах – а в Угорщині у червні відбудуться вибори до Європарламенту.

Приблизно така ж виборча мотивація домінує і у заяві лідера румунської ультраправої партії «Альянс об’єднання румунів», сенатора Клаудіу Терзіу, який 28 січня закликав до «реінтеграції» румунської держави в її «природних кордонах». «Північну Буковину не можна забувати! Південну Бессарабію не можна забувати! Земля Герца, Закарпаття, все, що було і є румунським народом, має повернутися в межі тієї ж держави!» – сказав він під час виступу в Яссах, повідомляє румунське видання Аntena3.

При цьому Румунія під час війни стала одним з найважливіших партнерів України у забезпеченні логістики як постачання озброєнь, так і постачання українських експортних товарів на світовий ринок. На відміну від Угорщини, відносини України з Румунією, уряд якої зараз спільно формують соціал-демократи та праві ліберали, можна оцінювати як чудові.

Проте 2024 рік – це рік президентських і парламентських виборів в Румунії. А ще відбудуться вибори до Європарламенту. Найсильнішими є центристські та праві партії, які виступають за співпрацю з Україною. Водночас ультраправі політичні партії намагаються отримати якомога більшу підтримку і тому використовують риторику про відродження Великої Румунії – щонайменше в кордонах королівства Румунія у 1918-1940 роках. А воно, нагадаймо, включало території нинішньої Молдови, Чернівецької області, Буджаку (південної частини Одеської області) та острів Зміїний.

Для румунської політики використання риторики щодо відновлення Великої Румунії не є чимось новим. У 1996-2008-х роках значний вплив мала партія «Велика Румунія» на чолі з Корнеліу Вадимом Тудором, яка обіцяла повернути втрачені внаслідок Другої світової війни Молдову, Буковину і Буджак. Розквіт цієї партії прийшовся на найбільш тяжкий в економічному плані період історії посткомуністичної Румунії.

У 2000 році Тудор отримав 33% голосів у другому турі президентських виборах в Румунії. Проте владу йому здобути так і не вдалося, а зі вступом Румунії в ЄС у 2007 році вплив цієї політсили зовсім зійшов нанівець. Теми корупції, економіки, масової міграції молоді відтіснили на задній план ідеї ультранаціоналістів. Лише у 2020 році в розпал коронавірусної кризи ультраправий «Альянс за об’єднання румун», який знову почав використовувати риторику про відновлення Великої Румунії, потрапив до парламенту, а потім розколовся.

І зараз за прихильників ультраправих борються дві партії – «Альянс за об’єднання румун» (AUR) та партія SOS на чолі з Діаною Шошоаке, яка вимагала в України віддати території Буковини та Буджаку. Проти неї в Україні діють санкції. Згідно з останнім опитуванням, за AUR готові проголосувати 18% румунів, за SOS – 6%. Тобто кожен четвертий румун готовий проголосувати за політиків, які пропонують відродження Великої Румунії.

Тим часом популярність ідеї об’єднання в союз з Молдовою серед румунів є набагато більшою. У січні 2022 року 74% опитаних румунів підтримали цю ідею, 21% були проти, згідно з опитуванням Inscop. Проте в самій Молдові цю ідею підтримує лише приблизно третина населення.

Загалом же у зростанні популярності ультраправих в період економічних криз, спровокованих пандемією коронавірусу та війною Росії проти України, немає нічого дивного. Навіть у більш благополучні часи в багатьох європейських країнах існувала частина населення, яка вважала, що програла або принаймні нічого не виграла від процесів глобалізації, вступу в ЄС тощо. І зараз ця незадоволена частина населення зросла.

Хоча ідеї, які вони пропагують, насправді можуть стати ударом по безпеці цих країн. Адже територіальна дезінтеграція України виведе на кордони Румунії та Угорщини російську армію. І тоді ці країни опиняться на першому плані протистояння з Росією або муситимуть підкоритися її політичному впливу, як вже було за часів холодної війни. Та й території, про які мріють угорські та румунські ультраправі, будуть також захопленими російською армією, чиї можливості є набагато більшими за можливості армій Угорщини та Румунії.

Самі по собі територіальні претензії до України підривають приналежність цих держав до ЄС та НАТО, які визнають цілісність української території, послаблюють ці альянси і роблять менш ймовірним реалізацію системи колективної безпеки у випаду вже загроз суверенітету чи цілісності Румунії та Угорщини. Прикро, що дехто з європейських політиків забувають про засадничі принципи союзів, до яких входять їхні країни.