Громадянство України як м'яч для політичного жонглювання

Громадянство України як м'яч для політичного жонглювання

21.07.2022
4 хв. на прочитання

Уляна СТЕЛЬМАШОВА

"Президент не має права позбавляти будь-кого громадянства України! Читайте статтю 25 Конституції".

"Президент має право на це! Читайте статті 17 та 19 Закону "Про громадянство України".

Відомі в Україні правники та юристи ввечері 21 липня ламали голову над законністю/незаконністю указу, яким Президент начебто припинив громадянство України для Ігоря Коломойського, Геннадія Корбана, Вадима Рабіновича та інших. Наразі достовірно не відомо, чи існує такий указ взагалі, бо в медіа потрапила лише його фотокопія, а на сайті Президента такі укази не оприлюднюють.

Історія, очевидно, буде обростати новими скандалами, обговореннями. Можливо, навіть судами. Можливо, заявами про фейковість цього указу.  

Але далеко на задньому фоні залишається найбільша проблема, яка і спричинила ці юридичні та суспільні суперечки. Проблема в тому, що таке поважне звання "громадянин України" залежить від волі лише однієї людини – Президента.

Тобто рішення приймається суб'єктивно.

А це значить, що будь-хто на посаді Глави держави може жонглювати законодавством і Конституцією так, як йому заманеться.

Найкращою ілюстрацією тут є історія з Міхеїлом Саакашвілі. Президент Петро Порошенко із власної політичної забаганки припинив громадянство України для Саакашвілі. Президент Зеленський – очевидно, теж із політичних міркувань – повернув йому цей "статус".

Що конкретно каже законодавство?

Отже, стаття 25 Конституції України каже: "Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство". Здавалось би – все чітко і коротко, які взагалі можуть бути дискусії?

Якщо виходити із Основного Закону, то Президент Володимир Зеленський дійсно не мав права позбавляти громадянства тих осіб, щодо яких він так вчинив.

Але тим часом пункт 26 статті 106 Конституції України говорить про те, що Президент України "приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні".

Уже колізія.

У тому указі, фотокопія якого оприлюднена у медіа, зазначається, що громадянство перелічених там осіб припиняється також на основі статей 17 і 19 закону "Про громадянство України".

Стаття 19 каже про те, що підставами для втрати громадянства України є:

1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Отже, якщо є документальне підтвердження того, що та чи інша особа добровільно і за встановленою процедурою набула громадянства іншої держави, то є всі підстави для втрати такою особою громадянства України.

Простіше кажучи, якщо у влади будуть документальні докази того, що Коломойський, Рабінович чи хто-небудь інший зі списку зверталися до інших держав із заявами про набуття громадянства цих держав – це знизить градус суспільної і правничої дискусії в Україні. Бажано, щоб ці факти і докази були "залізобетонні" щодо усіх 10 осіб, про яких ідеться в указі.

Чому указу немає на сайті ОП?

Фотокопія указу Президента "Про припинення громадянства України Аль-Салямата А., Васильковського І.І., Ємеріної О.О. та інших" (серед тих інших – Коломойський, Рабінович, Корбан) була оприлюднена одним із народних депутатів у мережі Facebook.  

Багато хто звернув увагу на те, що документу немає на сайті Президента України, відтак він начебто може бути несправжнім.

Перевірити це через сайт Президента дійсно буде неможливо. Річ у тім, що укази про громадянство не публікуються, адже це персональна інформація про долю особи, а не указ про призначення чи звільнення з посади. Рішення Президента доводиться персонально до відома особи, якої воно стосується, а також до відповідних правоохоронних органів, Прикордонної служби тощо.

Час змінити дискусію

Неможливість перевірити достовірність указу провокує ще більші політичні дискусії.

Проблема у тому, що чим більше таких дискусій, тим більше є відчуття, ніби почесне звання "громадянина України" виставили на політичний торг.

Виставлення статусу "громадянина України" на політичний торг знецінює сам цей статус.

Хтось буде захищати Президента – тільки тому, що має політичні симпатії до нинішнього Глави держави Володимира Зеленського. Хтось буде критикувати його – тільки тому, що має, скажімо, симпатії до Геннадія Корбана і не хоче ставити його в один ряд з Рабіновичем.

Суспільство буде гойдатися у своїх думках в залежності від політичної кон'юнктури і політичних симпатій. А на фоні буде залишатися не вирішеною основна проблема – те, що статус "громадянина України" залежать від персонального суб'єктивного політизованого рішення однієї особи.

Якщо вже "пішла така жара", то, може, варто перевести дискусію в інше русло – міняти законодавство так, щоб процес надання/позбавлення громадянства залежав не від кулуарних рішень, а став еталоном на право зватися "Громадянином України"?