Generation Пу

Це історія не про «хороших рускіх», а про те, як наявність «за порєбріком» більш-менш притомних одиниць відтіняє глибину мороку, у який занурюється сусідня недодержава.

19-річну студентку Олесю Кривцову з Архангельська, звинувачену (через пости у соцмережах) в «дискредитації» російської армії та «виправданні тероризму», внесли до списку терористів та екстремістів. Її прізвище з'явилося у даних Росфінмоніторингу. Потрапляння до цього переліку тягне за собою блокування всіх банківських рахунків та інші фінансові обмеження.

Олеся Кривцова

26 грудня у квартиру Кривцової увірвалися співробітники поліції з обшуком. Під час обшуку один із силовиків стояв над Кривцовою з кувалдою. Їй пояснили, що це привіт від «ЧВК Вагнера», те саме було сказано її чоловікові. (Кувалдою, як ми пам’ятаємо, нібито вбили одного з найманців «ЧВК Вагнера», «зека» Євгена Нужина – принаймні відео його «страти» гуляло мережею у листопаді).

Після обшуків та інших слідчих дій відбувся суд, де обирали міру запобіжного заходу. Слідство дуже просило відправити студентку до ізолятору, бо вона, мовляв, замишляє втечу. Але все обійшлося домашнім арештом. Сидячи під арештом, Кривцова не має права користуватися інтернетом, відправляти чи отримувати електронну пошту.

Далі будуть суд та вирок. За статтями обвинувачення Кривцовій «світить» 10 років позбавлення волі. Звісно, це – максимум. Можливо, буде мінімум, але яке саме покарання їй присудять, спрогнозувати складно. Всього цього могло і не статися, адже пацифізм Кривцової був обмеженим – вона ділилася своїми міркуваннями у закритому чаті, з приятелями.

Іще раз: її дописи призначалися для «своїх» або для тих, кого вона вважала «своїми». Для однодумців та людей, вартих довіри. До таких Кривцова відносила своїх однокурсників, оскільки чат був студентським. Ці самі однокурсники і донесли на неї – в українському сегменті Фейсбуку їхні коментарі з’явилися тільки зараз, підкидаючи нашим користувачам доволі цікаво чтиво.

Якщо вірити російським паблікам, то на фото – частина тих людей, які доносили на Кривцову. В береті – Роман Гусейн, студент

«Загалом під статтю потрапляє. Може, розкрутити цю справу?», – запитує один із учасників розмови.

«Під адміністративну хіба що. Та й не розкрутити. Просто передати поліції», – відповідає йому інший.

«Я командиру написав. У нього друзі в органах, зараз запитає», – кидає репліку ще один.

Далі починається обговорення філософського питання, що вважати доносом, а що – пильністю та громадянською позицією.

«Донос і «стукати» я особисто розрізняю. «Стукнути» – це з власного мотиву. Донос – це повідомлення», – ділиться міркування один зі студентів.

«Донос – обов'язок патріота. А ще краще – висвітлення у медіа. Цькування все зробить краще, ніж МВС», – зауважує інший.

«Я дізнався, що цим феси (співробітники ФСБ) займаються. Як буде час, напишу їм», – обіцяє ще один активіст.

У цих чудових молодих людей, як бачимо, все під контролем. Є друзі в «органах», є контакти в ФСБ. Є також приспана (або й не народжена) совість, на якій, як на червоному знамені, золотом вишита заколисуюча сентенція: «Донос – обов’язок патріота».

Ще один донощик – Тимур Булатов. Цей суб’єкт живе у Петербурзі і до студентського середовища Архангельська відношення не має. Але претендує на свою частину лаврів – мовляв, саме він подав «своєчасний сигнал до МВС»

Донос – це всього лише повідомлення, інформування, засторога. Це не те саме, що «стукіт» на ближнього свого, а важлива і почесна місія. Цькування також йде на благо «родіни», це не якийсь там західний булінг, це виховні заходи превентивного характеру.

Розбирати вокабуляр архангельських студентів в орвеллівському дусі можна й далі. Але не хочеться, бо огидно. Зрештою, не важливо, що вони там пишуть, як не важливо і те, що буде з Кривцовою. Так, це справді неважливо.

Ми пам’ятаємо, як у Книзі Буття Авраам довго чіплявся до Господа із питанням про те, заради кількох праведників Той помилує Содом. І Господь сказав, що помилує заради п’ятдесяти, потім – заради сорока, тридцяти, двадцяти, десяти. Після цифри «десять» Він втомився і перестав відповідати своєму візаві. Ми ж не станемо уподібнюватися ані пророку, ані Богу його та вишукувати в Росії «праведників», а тим паче – думати про те, що задля таких, як Кривцова, слід «простити» сусідів. Ні, ми цього не робитимемо.

Цей Содом (або, якщо хочете – цей Карфаген) має бути зруйнований. Як наскрізь прогнила конструкція, котру не зможуть врятувати жодні праведники (навіть якщо припустити, що вони там ще є).

Однокурсники Кривцової, які із задоволенням доносили на неї, це покоління, народжене вже при Путіні. Те, котре нічого, крім Путіна, не бачило. Нічого, крім Путіна, не чуло. Нічого, крім Путіна, не має в своїх головах – а в головах їхніх Путін дзвенить як язик великого і порожнього дзвону.

Можливо, їхні батьки ще пам’ятають Сахарова, Новодворську, Політковську. А, можливо, й ні. Та в кожному разі мова про їхніх дітей, а діти у них вийшли в результаті не парування, а випаровування останніх людських якостей. Діти-дистиляти. Діти-деграданти.

З цими особинами нам і доведеться жити «через паркан». Хоча краще б, звісно, позичити у Маска трохи космольотів та відправити весь цей непотріб на Марс – на червону планету, яку Маск так прагнув колонізувати. Та біда в тому, що «червону планету» вони вже облаштували у себе – з доносами, «органами» та цькуваннями – і нікуди з Землі не збираються.

Шкода, звісно. Бо без тупикової гілки цивілізації – гомо советикусів – Землі значно легше би дихалось.