"Гарячий" етап релокації пройшов. Що далі?

"Гарячий" етап релокації пройшов. Що далі?

05.08.2022
9 хв. на прочитання

Уляна Стельмашова

Коли майбутнім поколінням будуть розказувати про неймовірні історії на війні в Україні, то там обов'язково мають бути історії про релокацію бізнесу. Наприклад, про те, як підприємці демонтовували під обстрілами свої заводи, вантажили обладнання на кільканадцять вагонів і перевозили його подалі від бойових дій. А ще – про те, як в екстремальних умовах влада на усіх рівнях може максимально включитися у допомогу бізнесу.

Релокація бізнесу під час широкомасштабної війни – одна із кращих практик взаємодії влади і підприємців в історії України. Як би дивно це не звучало. В умовах, коли підприємства треба було максимально швидко вивозити з-під вогню, включилися всі – уряд, Укрзалізниця, Укрпошта, військові адміністрації, місцеві органи влади.

Найгарячіший етап релокації уже завершився. Якщо у перший час підприємці подавали по сто заявок на день, то зараз активність спала – приблизно по сто заявок на місяць. Змінилися також виклики для влади, пов'язані з переміщенням підприємств. На початках головним пріоритетом було просто вивезти усе виробництво із зони бойових дій у більш безпечні регіони – хоч куди-небудь.

Зараз назріла потреба більш продуманої державної стратегії щодо роботи переміщених бізнесів. На зміну "гарячому" етапу релокації має пройти продуманий пост-релокаційний період.

Сам по собі переїзд ще не гарантує безпроблемної діяльності. Серед основних проблем – брак виробничо-складських приміщень, до яких можна перевезти обладнання і розпочати роботу "з коліс". Також гостро стоїть житлове питання для працівників переміщених підприємств.

Таким чином, створення умов для діяльності бізнесів на конкретних місцях – це наразі виклик номер 1. Він більше стосується місцевої влади тут і зараз.  

Але на релокацію варто дивитися ще й із загальноукраїнської точки зору. Війна кардинально перекроїла економічну карту України і уже чітко вималювалися географічні диспропорції економічного ландшафту. Найбільшу кількість бізнесів "затягнули" до себе Львівська і Закарпатська області, у них навіть виникла негласна конкуренція у боротьбі за "клієнта".

Економічні диспропорції будуть призводити до соціальної диспропорції та подальшої внутрішньої міграції. Відтак виклик номер 2 пост-релокаційного періоду полягає у тому, що вже зараз держава повинна готувати стратегію повернення переміщених підприємств назад додому (звісно, після вигнання російської орди у тих регіонах, де окупанти ще присутні).  

Трохи позитивних історій

"У неділю, 27 лютого, я побачив інформацію в інтернеті, що є можливість перевести підприємство. Я залишив заявку на сайті. Мені дуже швидко відповіли, вже наступного дня почали надсилати варіанти приміщень", – розповів про свій досвід Антон Мяновський, власник компанії Gemini Espresso, одного з найбільших виробників натуральної кави та чаю. Виробничі потужності він перевіз на територію Львівської області із Броварів Київської області якраз в ті дні, коли російська армія рухалася на Київ.

Цех Gemini Espresso у Львові, фото Lviv.Media

Євген Кушнір, директор ТОВ "Варно" (пошиття одягу), яке було переміщене з Краматорська Донецької області у Турійську громаду Волинської області, розповів, як обирали нову локацію для переїзду і що головними критеріями були: можливість поселення працівників у громаді, близькість до кордону та наявність приміщення для виробництва. Конкуренцію виграла Турійська громада, перший візит до якої відбувся так тепло, що було враження "наче приїхали до родичів".

Олег Василенко разом зі своїм підприємством "Сервісний центр РМ" (сервісне обслуговування банків та бюджетних установ) переїхав до Львова із Сєвєродонецька. "Мені запропонували на вибір три області: Тернопільську, Львівську та Івано-Франківську. Я зателефонував представникам цих областей по черзі. Львівські фахівці спрацювали найшвидше: відразу запропонували варіанти та подальша комунікація з ними була максимально оперативною", - згадує він.

"Я ніколи раніше не працював з Укрзалізницею, але знаю, що це дуже структурована компанія і з ними важко дійти згоди. Особливо, якщо ти маленька фірма. Та коли ми зв’язалися з Укрзалізницею, нам сказали: "Скільки треба вагонів – завантажуйте і поїхали". Ми розібрали обладнання, найняли вантажівку за власні кошти і вивезли все до залізниці. Залізничники усе завантажили й воно поїхало до Нововолинська. У цей час державні структури працювали швидко і ретельно, як ніколи раніше", - поділився своїм досвідом Андрій Михайлов, засновник "Грін компані", що займається переробкою пластикових пляшок. Йому знадобилося 13 вагонів, аби перевезти виробничі потужності із Запоріжжя у Волинську область.

Компанія Yakaboo, книжковий склад якої під Києвом опинився у зоні бойових дій, переїхала на Буковину. До Чернівецької області перевезли майже мільйон книжок. "Нам дуже допомогла адміністрація з пошуком приміщення. Орендар не завищував ціни, а з розумінням поставився. Ми дуже приємно вражені умовами та гідною поведінкою під час війни", – розповів директор компанії Іван Богдан.

Склад Yakaboo на Буковині, фото Чернівецької ОВА

Компанія "Сем Екопак", яка виробляє для українського і європейського ринків упаковку для різноманітних товарів, до 24 лютого усі виробничі потужності мала у Дніпропетровській області. З другого тижня повномасштабної війни почали евакуацію власними силами, але це виявилося занадто важко. "Зрештою подали заявку до держпрограми "Релокація". Нам безкоштовно організували перевезення "Укрзалізницею" та "Укрпоштою". Щоб перевезти виробниче обладнання підприємства знадобилося 12 вагонів та кілька вантажних авто", - розповів гендиректор компанії Сергій Рудковський. За його словами, важливою складовою допомоги стали консультації від держорганів.

"Я в захваті від того, наскільки наші держслужбовці відреагували на ситуацію. Ми відчуваємо турботу, що, якщо чесно, дуже нестандартно", - зізнався підприємець.

Чим допомагає влада

Програму релокації бізнесу уряд запустив майже одразу після початку широкомасштабного вторгнення Росії на територію України. Процес безплатного перевезення майна регламентується Постановою уряду №305 від 17 березня 2022 року.

Подати заявку на релокацію може будь-яке підприємство за цим посиланням або через платформу цифрової взаємодії на "Prozorro. Продажі".

Бізнеси можуть переїхати до дев'яти областей: Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, Вінницької, південних територій Волинської і Рівненської. Фахівці в областях контактують з підприємством, спільно шукають варіанти для розміщення виробничих потужностей, вирішують питання оренди, підключення мереж, розселення персоналу і членів родин.

Головним перевізником виступає "Укрзалізниця". Тим часом "Укрпошта" відповідає за підвезення обладнання до залізничної станції, а також може виступати оператором, бо забезпечує оперативне проходження блокпостів, оформлює транспортні накладні та інші документи, що дозволяють компенсувати підприємству витрати на транспортування.

Також у травні уряд впровадив пільги з оренди державного майна. Це допомагає зменшити фінансове навантаження як на підприємства, що переїжджають, так і на тих, що продовжують працювати там, де й раніше.

В результаті перші пів року бізнес, що винаймає приміщення у держави через релокацію, може сплачувати по 1 грн/м². Орендарі публічного майна на тимчасово окупованих територіях можуть взагалі не сплачувати за оренду.

Військово-цивільні адміністрації в кооперації з місцевими громадами допомагають підприємствам розмістити виробництво, підключати мережі та поселити персонал у місцеві гуртожитки, школи, готелі тощо.

"Власник компанії чи її представник надає нам параметри, які потрібні для розгортання бізнесу. Це потужності електроенергії, висота стелі, площі для розміщення обладнання, під'їзди, наявні мережі. Під ці параметри ми надаємо свої пропозиції. І далі представник бізнесу вирішує переїжджати до нас чи ні", – розповів директор департаменту економічної політики Львівської обласної військової адміністрації Степан Куйбіда.

Негласна конкуренція між областями

За даними Міністерства економіки України, станом на початок серпня на нове місце переїхали 692 компанії. Загалом українські підприємці подали 1769 заявок на переміщення виробничих потужностей.

Найбільша частка компаній (24,6%) переїжджає із регіонів активних бойових дій до Львівської області.

Також бізнес переміщується до Закарпатської (16,1%), Чернівецької (11,4%), Тернопільської (7,6%), Дніпропетровської (7,4%) та Івано-Франківської (7,3%) областей.

Попри те, що релоковані підприємства сплачують податки за місцями їхньої основної реєстрації, між західними областями точиться конкуренція за право прийняти у себе бізнеси. Бо це і нові робочі місця для місцевих, і поліпшення бізнесового клімату області.

У цій негласній боротьбі керівництво західних областей вдається до нестандартних рішень. Так, наприклад, Львівська ОДА виплачує релокованим підприємствам по 100 тисяч гривень. Але є одна умова – підприємство має перереєструватися на території цієї області, тобто сплачувати податки саме на території Львівщини.

Закарпаття тим часом взяло курс на "заманювання" IT-фахівців. В обласній адміністрації пояснюють, що цей край історично орієнтовний на туризм та рекреацію, тож індустріалізація Карпатського регіону малоймовірна навіть за умов воєнного стану. Ландшафт, географічне розташування, чисельність населення, наявна інфраструктура та екологічний фактор не дають можливостей перенесення великих підприємств важкої промисловості на територію Закарпаття. А от IT-фахівцям – будь ласка, двері широко відчинені.

Уже на початку квітня офіційно був утворений Закарпатський IT-кластер. Аби максимально зацікавити айтішників у переїзді саме на Закарпаття, керівництво області подбало про те, аби працівники IT-сфери були звільнені від мобілізації до лав ЗСУ. Це призвело до критики обласної влади і бурхливих обговорень у мережі. Тим не менше, станом на кінець червня до Закарпатської області переїхали понад 100 ІТ-компаній та 30 тисяч працівників цієї галузі.

Проблеми релокації

Якщо у перші місяці широкомасштабного вторгнення в Україні спостерігався "бум" на релокацію, то вже з початку літа охочих переїжджати стає все менше. Для прикладу: у березні заявки на переїзд подали 1266 підприємств, а вже у червні – в 16 разів менше, лише 79 (дані платформи relocate.prozorro.sale, яка збирає заявки на релокацію). Малі підприємства особливо з Київської області, уже повертаються назад.

Коли релокація тільки починалася, лінія фронту постійно змінювалася, і люди досить швидко приймали рішення про перенесення бізнесу. Зараз же бізнес має змогу взяти більшу паузу і прорахувати ризики, фінансові питання та людський фактор.

Серед основних проблем, з якими стикаються підприємці під час переїзду, можна виділити такі:

1. Брак інфраструктури для релокації. Підприємці скаржаться, що дуже часто приміщення, які їм пропонують, бувають у неналежному стані і там "ледь не берізки ростуть". Здебільшого це старі приміщення, які ще треба відновлювати або облаштовувати під потреби цеху.

2. Житло для переселених працівників і їх сімей. Як правило, для поселення релокованих працівників місцева влада пропонує гуртожитки або житло з неналежними умовами для проживання.

3. Необхідність пошуку достатньої кількості кваліфікованих працівників. Релокація виробничих потужностей не завжди означає, що на нове місце переїдуть також усі попередні працівники переміщеного підприємства. Власникам бізнесів доводиться вкладати час і кошти в навчання нових людей.

4. Брак перевантажувальних і логістичних центрів, які потрібні для експорту продукції. Західні області уже зіткнулися із великим логістичним навантаженням. Для прикладу, Львівська область почала працювати з громадами, щоб зрозуміти наявність в них земельних ділянок для логістичних складів. Це може зайняти роки. Як варіант розглядають будівництво тимчасових будівельних конструкцій, які можуть декілька років виконувати функції складських приміщень.

5. Не кожен бізнес можна ефективно і повністю перевезти. Відтак при релокації порушуються виробничі ланцюжки. Великі виробництва апріорі важко перемістити, їхнє обладнання важить сотні тонн і просто не влізе у вагони без розбирання "до гвинтика".

За даними дослідницької компанії Gradus Research, станом на початок липня 12% українських підприємств переїхали повністю або частково. Кожне п'яте підприємство (20%) – у процесі часткового або повного переміщення. Ще 18% – потребують переміщення, але ще не почали релокацію.

Тобто, попри цілу низку проблем, пов'язаних із переїздом, орієнтовно 40% українського бізнесу таки переміститься до інших регіонів.

Це добре на етапі, коли першочерговим завданням є безпека ведення бізнесу.

Але у час, коли бойові дії завершаться і Збройні Сили України виженуть російських окупантів (а ми в це віримо), держава потребуватиме нової серйозної програми – зворотної релокації. Адже "західноукраїнський тигр" не винесе на своїх плечах економіку усієї втомленої від війни держави.