Цифровізація в умовах воєнного стану. Як Україна перемагає у найбільш технологічній війні в історії

Сергій ХАРІН

Сьогодні цифровізація стала не просто розумним словом із нальотом неологізму, а повноцінним процесом в житті кожного з нас, покращуючи нашу буденність та сприяючи розвитку людства. Проте з настанням воєнного часу роль цифровізації суттєво трансформувалась – це необхідний інструмент, який допомагає вигравати війну.

Як цифровізація допомагає у боротьбі з російськими окупантами, чому цю війну можна по праву назвати найбільш технологічною в історії та які перспективи розвитку цифрової держави в нинішніх умовах?

Про це – у нашому матеріалі.

Політика, за яку не соромно

Цифровізацію України можна вважати одним із головних успіхів нинішньої влади. Взяття курсу на розбудову цифрової держави стало одним із козирів, який додавав Володимиру Зеленському відповідні політичні дивіденди у вигляді електоральної підтримки українців.

Зокрема, дану тезу підтверджують і соціологічні дослідження. Опитування групи «Рейтинг», присвячене двом рокам головування Зеленського, засвідчило, що програму «Держава в смартфоні» схвалюють 40% українців.

Також наприкінці 2021 року, вже за даними Українського інституту майбутнього, серед головних досягнень влади за рік українці відзначили розвиток цифрових послуг, оцінивши даний напрям більш схвально, аніж традиційні напрями діяльності – такі, як  боротьба з корупцією чи зміцнення обороноздатності країни.

Подібне електоральне схвалення базується на дійсно вражаючих результатах міністерства цифрової трансформації. Як зазначав очільник міністерства Михайло Федоров, застосунком «Дія» вже користуються понад 17 мільйонів українців, а унікальний цифровий підпис мають близько 8 мільйонів співгромадян.

Загалом протягом останніх декількох років ми непомітно для себе почали користуватися усіма благами цифровізації, метою якої є максимальне спрощення процесу надання послуг. Відтепер ми сплачуємо податки в один клік, отримуємо банківські картки без відвідування банку, маємо цифрові паспорти та документи.

Переведення у «цифру» всіх можливих персональних документів дало можливість українцям не перейматися втратою паперового паспорта, ідентифікаційного коду, свідоцтва про народження дитини та інших документів, які завжди ми зберігали у файликах під сімома замками.

Тепер для ідентифікації українським громадянам потрібен лише працюючий смартфон.

Втілення подібних амбітних планів стало результатом та одночасно прикладом для міжнародної спільноти. Минулого року Україна стала першою країною в світі, яка прирівняла цифровий паспорт до паперового, а набутий досвід вже готовий був перейняти Євросоюз.

У 2023 році Україна мала стати другою країною, яка збиралася провести перепис населення спільно з Apple, а Верховна Рада у лютому розпочала процес ухвалення низки законопроектів щодо цифровізації.

У міністерстві цифрової трансформації планували перевести 100% державних послуг в онлайн, а також паралельно розробляли рішення щодо подолання цифрового розриву, пристосувавши до нових технологій можливості людей пенсійного віку.

Все це з кожним нововведенням полегшувало повсякденне життя, а під час повномасштабної війни стало невідʼємною частиною мільйонів українців.

Той, хто володіє інформацією – виграє війну

Віроломний повномасштабний напад росіян завчасно був приречений на поразку у всіх можливих царинах, особливо це стосувалося саме технологічної сфери. Вперше в історії бойові дії відбуваються на території країни, яка має одне з найбільш щільних мобільних та інтернет покриттів, а саму війну можна по праву вважати найбільш технологічною.

Для порівняння: під час бомбування росіянами території Сирії лише 30% місцевих жителів мали доступ до інтернету, на момент повернення талібів до влади в Афганістані інтернет мали усього 18% населення. В Україні на момент вторгнення 75% населення були забезпечені інтернетом. Це 29 показник у світі.

Якщо у 2013 році лише 9% українців мали смартфони, то 2018 року ця цифра зросла до 45%, у 2019 – до 55%, а наприкінці 2021 року смартфони вже мали рекордні 72%.

Процес цифровізації країни як ніколи вчасно набув потужних темпів перед початком великої війни проти російських загарбників. Популярні державні застосунки були оперативно переведені на військові рейки, що дало можливість не лише вчасно дізнаватися про повітряні тривоги, а і повідомляти про переміщення ворога, знати про найближчі укриття, отримувати надважливі виплати постраждалим від бойових дій та оформлювати довідки внутрішньо переміщених осіб.

Всі інші раніше створені платформи та функції були також легко мобілізовані та адаптовані під реалії війни, а постійно зростаюча аудиторія «цифрових» українців не тільки використовує створене державою, але й продукує багато рішень самостійно – від чат-ботів у Telegram до онлайн-платформ збору пожертв, гуманітарної допомоги та виявлення противника.

Чого вартує лише історія 15-річного хлопчика, який за допомогою іграшкового дрона з камерою виявив колону окупантів у Київській області та передав координати до ЗСУ, після чого ворог був розбитий.

За словами Михайла Федорова, наразі близько 300 тисяч людей увійшли у так званий добровольчий кіберлегіон, у задачі якого входять як розпізнавання вбитих росіян завдяки інформаційному сліду та штучному інтелекту, так і захист від кібератак – за три місяці їх було 430.

Потужну підтримку також надали і міжнародні партнери. Зокрема, Microsoft ще за декілька днів до війни, а згодом і у перші дні російського наступу, допомагав Україні у захисті від кібератак на державні установи. Не був осторонь сам епатажний геній сучасного світу Ілон Маск, який надав Україні понад десять тисяч станцій Starlink, що роздають супутниковий інтернет та використовуються для підтримки та відновлення критичної інфраструктури.

Серйозно втрутилися у процес висвітлення бойових дій і соціальні мережі. Якщо порівнювати з 2014 роком, коли Росія анексувала Крим та розпочала загарбницькі дії на Донбасі, загальна кількість користувачів зросла більш, ніж у двічі – з 2 до 4.5 млрд активних відвідувачів.

Збільшення кількості користувачів у соціальних мережах та зміна алгоритмів відображення постів, коли перевага надається актуальному та «вірусному» контенту, допомогли максимально медіазувати війну в Україні, тим самим мобілізуючи зусилля світової спільноти задля допомоги нам.

Лише уявіть: понад 80 тисяч людей у прямому ефірі спостерігали бій на найбільшій атомній електростанції Європи – на Запорізькій АЕС. Близько другої ночі російські загарбники штурмували та нещадно обстрілювали станцію, загрожуючи світові найбільшою техногенною катастрофою. Співробітники станції у цей час вивели на YouTube запис з камер у режимі «наживо», щоб продемонструвати масштаби загрози не просто на словах. Побачене не залишило сумнівів у користувачів зі всього світу у тому, хто є добром, а хто – злом.

Яскравим прикладом неспростовних доказів та допомоги нашим бійцям стали супутникові знімки Maxar Technologies. Зокрема, знімки над Бучею допомогли довести беззаперечну пряму вину росіян до звірств у передмісті Києва та активізувати санкційний тиск на агресора, а інші знімки допомогли виявити та знешкодити 64-кілометрову колону російської техніки, яка направлялася до Києва наприкінці лютого.

Таких прикладів за ці довгі три місяці можна перераховувати сотнями, якщо не тисячами, і головне в цьому те, що вони наявні у фото та відеоформаті і стануть вагомими аргументами у міжнародних трибуналах.

Росіяни не були готові до ведення бойових дій в умовах, коли кожен злочин буде фіксуватися сотнями камер мобільних телефонів, камерами відеоспостереження та супутниками, а інформація між українцями передаватиметься набагато швидше, аніж вони пересуватимуться на техніці.

Навіть у «братній» до окупантів Білорусі були злиті відео з камер поштового відділення, у якому росіяни відправляли награбоване з України. Згодом були встановленні усі причетні особи. Все це вселяє у «заблукалих» росіян відчуття постійної тривоги та створює впевненість, що за ними постійно слідкують.

Цифровізація допомогла мобілізувати велику кількість людей без бойового досвіду, допомога яких суттєво покращила позиції військових. Все через те, що діяльність у соціальних мережах (інформація про пересування ворога, координування цілей по ворогу, пошук та впізнання загиблих окупантів) не потребує спеціальних навичок ведення бойових дій, а відбувається завдяки звичним каналам комунікації.

В цій ситуації сприяння держави, яка ще до війни взяла курс на цифровізацію, є максимально вдалим і допомагає пересічному українцю відчувати себе потрібним на цій великій війні, навіть якщо він задіяний лише у передачі інформації.

Цифровізація в умовах війни – шлях до посилення звʼязку між державою та людиною

Чи можна сказати, що росіяни, які так методично лякали майстерністю ведення гібридної війни, її програють? На даному етапі так, адже битва за розум як українця, так і європейця залишається за нами в тому числі завдяки цифровізації, яка  говорить мовою фактів, а не пропаганди.

Проте важливим елементом роботи наразі є напрацювання нової стратегії розвитку цифровізації України в умовах війни, де ключовим моментом буде ефективне протистояння російській загрозі. Має бути продовжена та вдосконалена політика своєчасного інформування населення та надання дистанційних послуг завдяки наявним державним платформам та ресурсам.

Паралельно з цим необхідно продовжувати вже наявні процеси цифровізації, які були узгоджені та запущені ще до повномасштабної війни. Також необхідним є розвиток державних сервісів та платформ, котрий повинен нести подвійне навантаження, із адаптуванням до реалій воєнного стану в Україні.

Суттєві кроки в цьому напрямі робляться – майже 200 тисяч українців вже подали заявку на відшкодування пошкодженого майна, 505 тисяч оформили довідку переселенця, на безпечних територіях запрацювали три нові «Дія.Центри», а мільярди гривень було виплачено через державну програму єПідтримка.

Михайло Федоров у своєму баченню майбутнього України приділяє увагу безпечному кіберпростору, зауважуючи, що вже зараз треба думати про безпечне цифрове майбутнє.

«Останні кілька місяців показали нам, як фейки та пропаганда можуть розпалювати великі війни. І разом з цим – як кібертехнології впливають на розвиток подій», – розповів він.

Ще до війни Україна вела послідовну роботу щодо «мʼякої» діджиталізації ОРДЛО та окупованого Криму. Жителі окупованих регіонів могли дистанційно отримати свідоцтво про народження дитини, оформити довідку переселенця, а для дітей навіть були створені спеціалізовані ігри із протимінної безпеки.

Все це поступово розмивало кордони між вільними та окупованими регіонами України. Цифровізація зближувала людей з державою та демонструвала ті переваги нашої країни, якими окупанти не мали можливості похизуватися. Тож цей процес має бути продовжений тут і зараз. Еволюція людських знань та можливостей сьогодення має значно більшу силу, аніж зброя, пропаганда та примус.