Чому у Росії не закінчуються ракети?

Наталія Лебідь

Про те, що у Росії ось-ось закінчаться запаси високоточної зброї, почали говорити ледь не на третій тиждень повномасштабного вторгнення. Від середини і до кінця весни ця тема звучала постійно, а вже влітку почала відверто дратувати. Хоча висловлювалися з цього приводу не лише «диванні експерти», а люди, здавалося, цілком поінформовані. Серед високопосадовців, які пророкували Росії дефіцит ракет, не було, щоправда, генерала Залужного – головнокомандувач ЗСУ ніколи не давав оцінок арсеналу ворога і не казав, що він вичерпуються.

А далі настала осінь, і Росія почала застосовувати нову тактику: наносити прицільні удари по енергетичній інфраструктурі України. Сидячи в темряві, без води і тепла, українці збагнули: ракет у Москви іще – достобіса. Офіційні спікери почали втішати співвітчизників, кажучи, що запасів зброї у РФ все ж таки небагато: максимум на декілька масованих атак.

Так, зокрема, секретар РНБО Олексій Данілов в інтерв’ю «Українській правді» заявляв, що російські війська мають запас ракет на три-чотири удари. Після цього, за його словами, в них будуть вичерпані усі запаси.

«Якщо рахувати на великі атаки, які у нас уже відбулися, то у них залишилося максимум на дві-три, може, на чотири нашкребуть. Але тоді вони повністю залишаться без ракет, що є неприпустимо, адже у них можуть з’явитися зовсім інші виклики і вони мають хоч якийсь запас залишити. Щоб ви розуміли, ту межу, яку по нормативах вони б мали втримувати, вони її вже пройшли і пройшли доволі давно», – сказав Данілов.

Хай там як, а повітряна тривога над містами і селами нашої держави продовжує звучати. Чи означає це непоінформованість коментаторів, які бралися оцінювати можливості РФ? Або розв’язка цієї задачі – у їхньому бажанні підбадьорити слухачів та глядачів?

Судити про причини цього насправді складно. Але повернемося до фактів. Наприкінці листопада міністр оборони Олексій Резніков оприлюднив найсвіжішу на сьогодні статистику щодо використаних Росією боєприпасів.

Так, згідно з даними міністра, станом на 23 лютого збройні сили Росії мали на озброєнні близько 900 балістичних ракет «Іскандер», 500 крилатих ракет морського базування «Калібр», 300 крилатих ракет повітряного базування Х-555, 370 ракет типу Х-22/32 і 500 типу Х-35, а також вісім тисяч боєприпасів для зенітних ракетних комплексів C-300. Крім того, противник володів 470 надзвуковими протикорабельними ракетами «Онікс» і 43 гіперзвуковими ракетами «Кинджал».

Станом же на кінець листопада в запасах російських військ залишалися 119 «Іскандерів», 229 «Калібрів», 150 ракет Х-555, 120 штук Х-22/32, 356 штук Х-35, 6 980 штук С-300, 347 «Оніксів» та 43 «Кинджали».

Іншими словами, ворог все ще володіє достатнім військовим потенціалом, здатним руйнувати, вбивати та калічити.

Але чому у Росії, грубо кажучи, не закінчуються ракети і чи має вона можливість поповнювати їхній запас?

Про це замислилася, зокрема, автура видання The New York Times, котра опублікувала статтю на цю тему і окреслила чотири можливих причини того, чому РФ все ще володіє достатньою кількістю зброї. Починається матеріал згадкою про Олексія Резнікова, а відтак видання переходить до вибудови власних припущень. «Центр політичного консалтингу» пропонує читачам переклад статті, оригінал якої можна прочитати за посиланням.

«Міністр оборони України Олексій Резніков заявив у жовтні, що Росія вистріляла майже 70 відсотків свого довоєнного запасу ракет, зокрема, «Іскандерів», «Калібрів» і крилатих ракет повітряного базування. Тоді Резніков зазначив, що у Росії залишилося лише 609 таких ракет, хоча ці цифри неможливо перевірити незалежно.

Починаючи з весни, у Пентагоні припускали, що у Москви було мало високоточних ракет, оскільки вона витратила свої запаси «досить швидко», як заявив у травні офіційний представник Міноборони Джон Кірбі.

Як тоді Росії вдається здійснювати свої масштабні ракетні удари?

Є чотири ймовірні сценарії.

1. Росія просить зброю в Ірану та Північної Кореї

Міністр оборони США Ллойд Остін заявив у Пентагоні, що Росія намагається поповнити свій ракетний арсенал, щоб відповідати вимогам на полі бою, «тому звертається до Ірану, звертається до Північної Кореї». «Я справді думаю, що ці країни можуть надавати їм зброю», — наголосив він.

Рої безпілотників іранського виробництва, які атакують Україну, — зокрема, далекобійні дрони серії «Шахед», які можуть нести 88-фунтову боєголовку та вражати цілі як камікадзе — були найновішою зброєю Росії у нинішній війні.

Цього місяця речник командування ВПС України заявив: очікується, що Іран надасть Росії балістичні ракети. Юрій Ігнат сказав, що невідомо, скільки ракет Тегеран зможе дати Москві, але додав, що це – зброя, яка, ймовірно, була вироблена «досить недавно», і з радіусом дії приблизно від 300 до 700 кілометрів.

Сполучені Штати звинуватили Північну Корею в таємній доставці ракет і артилерійських снарядів до Росії, хоча Кірбі цього місяця заявив, що невідомо, чи справді це мало місце.

Самі Північна Корея та Іран заперечують постачання Росії зброї.

2. Росія, можливо, виробляє більше ракет

Минулого місяця президент Росії Володимир Путін оголосив про внутрішні зусилля щодо збільшення виробництва обладнання та систем, «пов’язаних із забезпеченням підтримки спеціальної військової операції» в Україні.

Janes, оборонна розвідувальна компанія, заявила, що Росія, швидше всього, заздалегідь накопичила мікрочіпи та інші технології, необхідні для створення високоточних ракет. Вона, можливо, почала робити запаси ще декілька років тому, враховуючи погіршення відносин Москви із Заходом після незаконної анексії Криму в 2014 році.

В аналізі Janes, наданому The New York Times, зазначається, що такі мікроелектронні компоненти також використовувалися в цивільних цілях, і що Росія могла отримати їх через треті сторони – через держави або приватні організації, готові ризикнути покаранням у вигляді санкцій США.

Можливо, Росія почала виробляти велику кількість «Іскандерів», «Калібрів» і крилатих ракет ще до вторгнення, йдеться в аналізі.

«Їх, імовірно, виробляють і зараз, поки ми це пишемо, оскільки економіка перебуває на рейках війни, і багато заводів, пов’язаних з російським військово-промисловим комплексом, працюють у три зміни і навіть у вихідні», — сказано також в аналізі.

3. Росія використовує для атак ракети ППО

За даними ВПС України, Росія використовує некеровані зенітні ракети С-300 для ударів по містах поблизу лінії фронту.

Ракета класу «земля-повітря» С-300, створена Росією та експортована в Азію та Східну Європу, включно з Іраном і Сирією, була вперше розроблена в 1978 році для захисту від повітряних ударів. Новіші покоління ракет можуть вражати літаки, безпілотники та балістичні ракети.

Україна також використовує С-300 із власних запасів, а також ракети, надані іншими колишніми радянськими державами-сателітами для захисту від російських повітряних атак. Уламки ракети С-300, яка 15 листопада була запущена для збиття російських ракет, вважаються причиною ненавмисного вбивства двох людей у польському селі поблизу кордону з Україною, заявили представники НАТО, США та Польщі.

Але дедалі більша залежність Росії від С-300 як зброї для ударів по наземних цілях в Україні стала одним із сигналів для військових чиновників і експертів про те, що у неї закінчуються крилаті ракети та інша, більш традиційна наступальна зброя.

4. Можливо, Росія тримала в резерві зброю для війни з НАТО

Мало хто з західних офіційних осіб має чітке уявлення про стан російського арсеналу чи точно знає, скільки ракет залишилося, зазначив Марк Канчіан, колишній морський піхотинець і збройовий стратег Білого дому, який нині працює в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.

Але, за його словами, західні військові вважають, що Росія довго тримала резерв ракет та іншої зброї на випадок, якщо вона вступить у війну з НАТО.

«Вони, мабуть, мають заготовку на уявну атаку НАТО, — сказав Канчіан, — можливість такої атаки ми б розцінили як абсурдну, але вони розглядають її як реальну можливість».

«Тож частину своїх запасів вони притримують для цього», — сказав він.

P.S.

Цитатою Канчіана стаття в The New York Times завершується, а ми б хотіли в фіналі нашої публікації згадати іншого спікера. А саме – головнокомандувача ЗСУ. У нашумілому інтерв’ю The Economist Валерій Залужний зазначив, що зі ста ракет, які випускають росіяни, наші військові збивають 76. Але решта 24 ракети таки долітають до цілі. А це означає тільки одне – українську систему ППО треба нарощувати та посилювати.

«У нас вже є кілька NASAMS. Не достатньо, але є. Iris-T вже стоїть на озброєнні. Недостатньо, але є. Їх просто потрібно нарощувати. Нам потрібні десятки таких систем», – зазначив Залужний. Він також додав, що загалом Україні потрібні 300 танків, 600-700 БМП та 500 гаубиць. За допомогою цього оснащення Україна зможе вийти на кордони 23 лютого.

Тож хотілось би, аби в наступній публікації редакція The New York Times від теми значних військових потужностей Росії перейшла би до теми української перемоги – і того, що вона була досягнута (приміром, у першій половині 2023 року) завдяки значній допомозі Заходу в цілому та Сполучених Штатів зокрема.