Більше не брати? Як і чому посварилися Україна та Польща

Найсвіжіша новина довкола україно-польської зернової кризи торкається аж ніяк не збіжжя. Вона торкається зброї, яку Польща більше не поставлятиме Україні. Новину повідомив прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, пояснивши таке рішення тим, що Варшава має зосередитись на переозброєнні власної армії. Чи можна це вважати польською помстою за зерно? Тяжко сказати.

Останній пакет допомоги Польща передала Україні в квітні 2023 року, тобто майже півроку тому. А загалом, за даними польської сторони, Варшава надала Києву військової допомоги на суму понад 3 мільярди євро з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Сюди входили боєприпаси, броньована техніка й важка техніка, а також радянські винищувачі, які Польща вирішила передати однією з перших.

За все це ми маємо бути вдячні Польщі. І ми справді вдячні. Конфлікт, що виник зараз, не повинен коригувати цю вдячність чи скасовувати її заднім числом. Обидві наші країни мусять орієнтуватися на спільне майбутнє, у якому не буде повторена теперішня помилка. Проте хто саме припустився помилки, і в чому вона полягає?

Хто кому потопельник

Нью-Йорк, де на полях Генасамблеї ООН мали зустрітися президенти України та Польщі, не тільки не примирив їх, а лише додав олії у вогонь. Зустріч Володимира Зеленського та Анджея Дуди так і не відбулася – нібито через щільний графік останнього. Натомість глави держав обмінялися заочними «компліментами».  

Першим був Дуда: президент Польщі у спілкуванні з журналістами порівняв Україну з людиною, яка тоне і може затягнути свого рятівника, тобто Польщу, на дно. «Кожен, хто хоч раз брав участь у порятунку людини, яка тоне, знає, що така людина небезпечна... може затягнути вас на глибину», – заявив він, відстоюючи право Польщі на ембарго українського зерна.

Йому відповів Зеленський, розкритикувавши заборону на імпорт українського зерна з трибуни Генасамблеї. «Тривожно бачити, як у цей час дехто в Європі підриває солідарність і влаштовує політичний театр, роблячи із зерна трилер. Може здаватися, що вони грають власну роль, але натомість вони допомагають підготувати сцену для московського актора», – зазначив він.

Польща дуже образилася, і викликала для пояснень посла України Василя Зварича. Пізніше речник МЗС України Олег Ніколенко повідомив, що Зварич під час зустрічі роз’яснив позицію щодо неприйнятності польської односторонньої заборони на імпорт українського зерна, а також натякнув на некоректність вислову президента Дуди в Нью-Йорку.

Як усе починалося

Нагадаємо, що 15 вересня Єврокомісія вирішила не продовжувати заборону на ввезення аграрної продукції з України, але Польща, Угорщина та Словаччина продовжили її в односторонньому порядку. 19 вересня прем'єр Денис Шмигаль повідомив, що Україна подає позов до цих трьох країн в Світову організацію торгівлі. Він попередив про можливість заборони імпорту до України певних категорій товарів з Польщі та Угорщини.

Після цього рішення ЄК минуло менше тижня, але цього часу виявилося досить, аби Україна та Польща пройшли шлях від братерських обіймів до відвертої конфронтації. З боку польської сторони в хід пішли різноманітні погрози, і не тільки продовольчого характеру.

Наприклад, польський міністр сільського господарства Роберт Телус пригрозив, що Польща не пустить Україну до Євросоюзу. А прессекретар польського уряду Пьотр Мюллер заанонсуав, що деякі види підтримки для українців не будуть продовжені у 2024 році. Йдеться про вимоги до проживання, видачу дозволів на роботу, безкоштовний доступ до шкіл, медичне обслуговування тощо.

У такий спосіб наша партнерка Польща реагує на те, що українське зерно заполонило польський ринок. Але як так сталося, що збіжжя осіло у Польщі, якщо воно мало лише пройти транзитом територію цієї країни та прямувати далі – до Африки?

У пошуках винних зернотрейдерів

Свого часу – коли у 2022-му Росія блокувала морські порти України – ЄС скасував усі тарифи і квоти на ввезення українського зерна, щоб воно могло йти транзитом через Європу в інші регіони світу. При цьому головним наземним перевалочним хабом для транзиту українського зерна у треті країни виступила Польща.

Тоді ж ЄС запропонував превентивні заходи щодо імпорту пшениці, кукурудзи, соняшника та ріпаку з України. Мова йшла про 100 млн євро від ЄС для фермерів, які постраждали від напливу українського зерна. Це був вже другий пакет допомоги для європейських країн. Минулого разу Єврокомісія виділила 56 млн євро, з яких Польща отримала 30 млн євро, Болгарія — близько 17 млн євро, а Румунія — 10 млн євро.

Є й ще один значимий момент. Угода про асоціацію з ЄС передбачає, що кількість квот чи обмежень не можна збільшувати – лише зменшувати. Так само й самообмеження, на які просять піти Київ, суперечать тексту Угоди. Таким чином, Польща, котра обіцяє в односторонньому порядку продовжувати заборону на український імпорт, порушує встановлені у ЄС правила гри.

Водночас, як зазначає телеведучий Андрій Булгаров, «Україна не продає зерно Польщі. Це роблять українські зернотрейдери. Польща не купляє зерно в України. Це роблять польські зернотрейдери. Є конкретні люди як з української, так і з польської сторони, які вирішили скористатися можливістю для власного збагачення, але я не розумію, чому за це має розплачуватися як український, так і польський народ».

Булгаров у своєму пості на Фейсбуці, який відразу викликав бурхливе обговорення, закликав оприлюднити назви агрокомпаній, які заробляли на торгівлі українським зерном на польському ринку.

Фактор виборів

Втім, задовго до висловлювань Дуди та Зеленського в Україні була популярна думка, що причиною ембарго на імпорт українського зерна є бажання уряду «Права та справедливості» отримати додаткові голоси на парламентських виборах 15 жовтня. Мовляв, консерватори хочуть забезпечити собі підтримку фермерів, бо інакше, згідно із соцопитуваннями, вони можуть втратити парламентську більшість.

Український політолог Станіслав Желіховський, який висвітлює питання польсько-українських відносин, теж пов’язує ситуацію з виборами та політикою польського кабміну на чолі з Моравецьким. «Постулати цього уряду йдуть всупереч з нормальними відносинами з багатьма країнами. Україна не єдина в цьому списку, відбувається погіршення відносин Польщі з Німеччиною, Брюсселем», – коментує він для Бі-Бі-Сі.

Тим не менш, вказує Желіховський, від постачання українського зерна виграли і українські, і деякі польські підприємці. «Збували українське збіжжя, оскільки українське зерно дешевше. Але Україна мала право це робити, бо ЄС зняв всі бар'єри на той момент. Просто українського зерна на польському ринку стало настільки багато, що зерносховища не могли вже вміщати польське зерно, і почався обвал цін на польському ринку», – пояснює він.

Але як тільки тему падіння цін на збіжжя польських фермерів почали використовувати деякі польські опозиціонери та селянські рухи, влада вирішила накласти ембарго на імпорт українського збіжжя.

На думку Желіховського, ситуація для України може змінитися, якщо переможе опозиція і до керівної коаліції увійде «Громадянська платформа» на чолі з Дональдом Туском, яка спирається на виборців з великих міст, а не на селян. Відтак залишається дочекатися виборів, після яких ситуацію із зерном та україно-польськими стосунками можна буде перезапускати?

Куди приводить «Нє позвалям»

Можливо, саме так все і буде. Але ось яку думку висловлює народний депутат Микола Княжицький – з опозиційної до чинної влади «Європейської платформи»: він вважає, що було помилкою президента Зеленського закільцювати на собі стосунки з керівництвом сусідньої держави.

«Наша помилка в тому, що до владнання ситуації у Польщі не були підключені ані українська опозиція, ані представники нашого громадянського суспільства. Концепція будувати стосунки лише на відносинах між президентами легко руйнується і з найміцнішої перетворюється на найслабшу», – пише він.

Помилка ж соціуму полягає, на його думку, у надмірному обожнюванні ситуативних партнерів. «Багато наших людей часто дивляться на Польщу, як колись дивилися на Росію. Мовби на старшого брата-рятівника. Такі люди зараз, коли ми конфліктуємо через експорт українського збіжжя в Польщу, в усьому звинувачують українську владу. Я мав би підтримати такий підхід, як опозиційний політик. Я справді вважаю, що влада в наших стосунках із західним союзником припустилася багатьох помилок. Але не це стало причиною конфлікту».

«Причини – у Польщі і у польській внутрішній політичній ситуації. Рішення Польщі зараз є помилковим, бо порушує регуляції ЄС, ставить під сумнів нашу євроінтеграцію, яка вигідна не лише українцям, а й полякам, – переконаний Княжицький. – Польський Сейм уже колись в історії кричав «Нє позвалям», коли не ратифікував Гадяцьку унію, підписану Гетьманом Виговським. Чим закінчилося це і для України і для Польщі? Перемогою Росії».

Не вивчені уроки історії можна трактувати по-різному. Проте в одному Княжицький має рацію: все, що працює проти України та її союзників, йде на користь Росії. Одна ця думка має стати надійним запобіжником від будь-яких конфліктів у майбутньому.