Батько наш Бандера, Батьківщина – мати

Зараз вже мало хто пам’ятає, але свого часу спорудження «Берегині» на Майдані Незалежності громадськість сприйняла без ентузіазму. Знавці архітектурних стилів дорікали їй відсутністю жодного з них. Комусь муляла історія про те, що моделлю автор монументу Анатолій Кущ обрав власну дочку. Був і політичний контекст: на місці майбутньої споруди якраз розташувалося наметове містечко опозиціонерів – стояла зима 2000-го і тривала акція «Україна без Кучми». Щоб розпочати будівництво, мітингувальників досить таки брутально, із застосуванням сили, витурили з цієї частини Майдану. Одним словом, на зламі 2000-2001 років ця скульптура більшості не подобалась. І замість офіційно-пафосних назв «Берегиня» або «Оранта» її зневажливо називали «баба на палі».

Але – о, диво! – минуло зовсім мало часу, і вектор зневаги змінився на повне прийняття. Саме біля підніжжя монументу Незалежності проходили всі наші революції, саме там тривали й бої під час Євромайдану 2013-2014 рр. «Бабу» пробачили і вписали у контекст новітньої української історії. Можливо, навіть полюбили. Хтозна, чи не станеться те саме з іншим контраверсійним монументом – нинішньою «Батьківщиною-матір’ю», яку готуються перейменувати на «Україну-мати».

Після початку російсько-української війни вона, обернена мечем та щитом до Росії, стала сприйматися як уособлення боротьби та оборони. Що поробиш: нові часи завжди несуть нові смисли. Хоча для частини соціуму монумент все одно залишатиметься огидною відрижкою совка. Центр політичного консалтингу не агітує за те, щоб всі негайно відчули симпатію до оновленої «Матері», котра тепер матиме на щиті тризуб замість радянського герба. Ні, ми просто розповідаємо її історію.

Початок перетворень

У липні 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики ухвалило рішення: замість радянського герба на монументі «Батьківщині-матері» встановити український тризуб. Варіант демонтажу споруди навіть не розглядався. По-перше, тому що кошторис подібної акції мав би бути захмарним. По-друге, тому що скульптура є частиною Національного музею історії України у Другій світовій війні. По-третє, тому що «Батьківщина» все ж багатьом подобається. Або ж тому, що до неї просто звикли.

Монумент Незалежності у 2000-2001 роках більшість не сприймала

В кожному разі, «Батьківщина-мати» або ж «Україна-мати» залишається. Її «термін придатності» розрахований на 150 років. Якщо рахувати від 1981-го, коли пам’ятник було відкрито, «Матері» лишається «жити» ще 108 років. У далекому 2131-му наші потомки вирішуватимуть, що робити зі скульптурою – ремонтувати чи демонтувати. Або внести у її «зовнішність» ще якісь корективи. Наразі ж зміни звелися до тризубу на щиті монументу – цей проєкт коштує 28 млн гривень і реалізується на благодійницькі гроші.

Поза тим «Мати» залишається такою ж, як була.

Загальна висота статуї від основи до кінчика меча становить 102 метри. Цікаво, що її щорічні обстеження виявили: скульптура не нахилилася і не змістилася ані на міліметр.

Зараз на кінчику меча встановлений прилад для гасіння коливання вітрового навантаження. Завдяки йому статуя й тримається у балансі. Мало хто знає, що під монументом розташований 17-ти метровий бетонний колодязь, завдяки якому споруда і стоїть так добре.

Її вага дорівнює 450 тонам. При цьому щит важчий за меч – 13 та 9 тон відповідно. Окремі блоки конструкції важать по 25-30 тон. А довжина зварних швів споруди становить 30 кілометрів.

Для обслуговування пам’ятника в ньому передбачені ліфти, один з яких рухається по похилій. Раніше у статуї були оглядові майданчики на різних рівнях, але після одного нещасного випадку туристи вище позначки в 36 метрів не допускаються.

До речі, просто так «відколупати» зі щита скульптури радянський герб і залишити на його місці зяючу діру – як дехто наполегливо пропонував – було б неможливо. Серп і молот слід неодмінно замінити чимось іншим, в нашому випадку – тризубом, бо інакше може статися деформація дуги, на якій в противазі закріплені руки статуї, що тримають щит і меч. Це може призвести до руйнування всієї конструкції пам’ятника і обнулити труди по його спорудженню.

Як «народжували» «Матір»

А почалися ці труди ще в 1970-х. Ідею запропонував скульптор Євгеній Вучетич. «Батьківщину-мати» він створив за образом художниці Ніни Данилейко. За його ескізами, споруда мала височіти більш ніж на 100 метрів вгору, а довкола неї планували встановити 30-метрові барельєфи та парадний вхід від набережної Дніпра.

Вучетич помер у 1974-му, не встигнувши завершити роботу. Після його смерті спорудження тривало до 1981-го, а всіма процесами керував художник Василь Бородай. Відливали скульптуру на Київському заводі ім. Паризької Комуни (зараз ПрАТ ЕСМА).

Початок робіт над статуєю

Щодо Вучетича, то він мав досвід із будівництва монументальних споруд. Схожу скульптуру майстер у свій час створив у Волгограді. Тамтешня «мати» була з бетону, тому весь час кришилася. Тож при виборі матеріалу для київської «Батьківщини» бетон одразу відкинули. Зупинилися на тому, що матеріал мав бути пластичним та виглядати легким, тож вирішили обрати сталь. Але обов’язково нержавіючу, щоб не довелося щороку перефарбовувати споруду.

Крім того, першочергово планувалося, що скульптура монументу буде вкрита сусальним золотом, а біля її підніжжя облаштують справжній водоспад, який би ніс свої води у Дніпро. Так автори проєкту намагалися зобразити сцени форсування Дніпра. Згодом цей задум вирішили не втілювати.

А з приходом у проєкт Бородая відмовилися і від барельєфів. Бородай наполіг і на тому, аби статуя тримала в руках саме щит та меч. Перед тим розглядався лавровий вінок, чаша та навіть немовля, але всі вони не пройшли «кастинг». На щастя, скульптуру не вдягнули і у російський сарафан – можливо, ця деталь підписала би їй зараз смертний вирок.

Бородай, до речі, був на той час головою правління Спілки художників УРСР. Серед інших його відомих робіт — композиція із засновниками Києва на набережній, пам’ятники Лесі Українці в Маріїнському парку, Миколі Щорсу на бульварі Шевченка та Тарасу Шевченку у Нью-Йорку.

Митець мав і авторитет, і вплив, проте – за легендою! – повинен був дечим поступитися духовенству. Воно звернулося до авторів монументу з проханням: зробити статую нижчою за Лаврську дзвіницю. Мовляв, якщо меч звисочіє над хрестом, то символ насилля переважить символ смиренності, і в майбутньому це призведе до війни. Скульптуру таки зробили меншою: меч на 12 метрів нижчий за дзвіницю.

За іншою версією, меч «Батьківщини-матері» зробили коротшим після аеродинамічних випробувань. Адже його початкові розміри могли зашкодити скульптурі загалом. До речі, з цієї ж причини зброя має ромбовидний переріз. Це, як було сказано, дозволяє більш ефективно гасити коливання, що створюються на такій висоті сильними вітрами.

Процес демонтажу

Творці «Батьківщини-матері» придумали монумент таким, щоб він вистояв у випадку навіть дев'ятибального землетрусу.

Єдине ж, з чим не пощастило статуї, так це… із бюстом. У будівельників ніяк виходило зробити монументу однакові груди, тож ліва половина грудей так і лишилася більшою за праву. Сам архітектор це пояснював тим, що у жінок бюст має такий самий вигляд, коли вони підіймають руку.

А що тепер?

Та навіть із несиметричним бюстом Архангел Михаїл виглядав би доволі дивно. Річ у тім, що у листопаді 2021 року на сайті Київської міської ради зареєстрували петицію з пропозицією переробити монумент на статую Архангела Михайла.

Аби не зліпити чергового Шевченка з Леніна, було вирішено провести опитування щодо майбутньої долі скульптури. Під час голосування у додатку «Київ Цифровий» більшість (85%) висловилася за те, щоб серп та молот замінити на тризуб, і робота над цим вже частково завершена.

У неділю, 30 липня, з щита на монументі «Батьківщина-мати» почали демонтувати радянську символіку. Перший фрагмент – «колосок» вагою майже 80 кілограмів – успішно відділили та спустили на землю. Далі справа пішла жвавіше, і вже 1 серпня радянські серп із молотом благополучно прибрали зі щита «Батьківщини». Очікується, що їх віддадуть у Музей історії України у Другій Світовій війні.

А відтак залишиться лише «поставити» на місце радянських символів український тризуб. Роботи по його монтажу мають завершитися до 24 серпня – Дня Незалежності. В захваті від такої перспективи – далеко не всі. «Поява тризуба на радянській монументалістиці – це відвертий покруч», – зазначає журналіст Віталій Гайдукевич.

Тризуб для «Батьківщини»: поки що – у процесі створення

І, можливо, він має рацію. Та очевидно лише одне: скільки б не стояла «Батьківщина-мати» у Києві, однозначного ставлення до неї не буде. І це вже дуже добре, бо Україна – не тільки не Росія, але й не СРСР, де про різноманітність думок годі було й мріяти.