Бандера – не Герой: Чому у Зеленського погодилися з Януковичем та заперечили Ющенку

Видання «Главком» звернуло увагу на роз’яснення, яке надали в Офісі президента Володимира Зеленського, чи залишаються чинними укази Віктора Ющенка, який присвоїв звання «Герой України» (посмертно) головному командирові УПА Роману Шухевичу і провідникові українських націоналістів Степану Бандері. По роз’яснення звернувся громадянин Юрій (повне ім’я в таких випадках можна не зазначати). Йому відповів керівник управління доступу до публічної інформації департаменту з питань звернень громадян Офісу президента Олександр Хрипунов.

На жаль, Бандера та Шухевич офіційно не носять звання «Герой України»

З відповіді Хрипунова впливає, що укази Ющенка – не чинні, а чинні рішення судів, котрі вже за Януковича скасовували ініціативи Віктора Андрійовича. Та чи означає це, що для Офісу Зеленського є ближчою позиція Януковича з його москвофільством та ненавистю до українського пантеону героїв, аніж позиція Ющенка? Ні. Це означає лише те, що все треба робити у відповідності до закону. Але, на жаль, у Ющенка свого часу вирішили, що на закон можна махнути рукою. Головне, щоб картинка (в даному разі присудження «Героя» Бандері) вийшла красивою. Далі про це – детальніше.

Частина перша, найкоротша: Ющенко

Історія про нагородження Бандери та Шухевича починалася так.

12 жовтня 2007 року Віктор Ющенко присвоїв звання «Герой України» головному командиру УПА генерал-хорунжому Роману Шухевичу, а 20 січня 2010 року – провідникові Організації українських націоналістів Степану Бандері.

Як тільки Янукович став президентом, ці укази були скасовані Донецьким окружним адміністративним судом. Зрозуміло, що суд був «своїм», «ручним» та готовим на виконання будь-якого указу згори. Але, тим не менш, він знайшов досить серйозну юридичну підставу для своїх рішень. Справа в тому, що в законі «Про державні нагороди України» прямо записано, що «звання «Герой України» присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення».

Степан же Бандера та Роман Шухевич не були громадянами України. Шухевич загинув у бою в 1950 році, а Бандеру вбили у 1959-му. Жоден з них, так би мовити, не «дотягнув» до 24 серпня 1991 року. А відтак жоден і не отримав громадянства незалежної України. Ці історичні постаті можуть бути героями (за своїми вчинками) і Героями (за присудженим званням), але вже ніколи не стануть громадянами нашої держави.

Ющенко хотів як краще, але вийшло як завжди. Чинне законодавство виключає присудження звання «Герой України» особам, які не є громадянами нашої держави. На фото – третій президент з ветеранами УПА

Частина друга, трохи довша: Янукович

«Питання громадянства України регулюються Конституцією України, законом України «Про громадянство України» та іншими законодавчими актами. Підстави набуття громадянства України наведені у статті 2-й закону України «Про громадянство України» у редакції закону від 8 жовтня 1991 року та статті 3-й у редакції закону від 18 січня 2001 року. З вказаних норм законів випливає, що набуття громадянства України є можливим з 1991 року. Отже, особи, що померли до цього року, не можуть бути громадянами України», – наголосив Донецький окружний адмінсуд, аналізуючи указ президента щодо нагородження Степана Бандери.

«Нагороджений за спірним Указом президента України Роман Шухевич загинув в 1950 році, що визнається судом загальновідомими обставинами, які не потребують доказування. Тобто, встановлено, що Роман Шухевич помер до 1991 року та не набув громадянства України за жодною з підстав передбачених законом України «Про громадянство України», внаслідок чого, за вимогами ст. 6-ої закону України «Про державні нагороди України» не може бути суб'єктом нагородження вищим ступенем відзнаки в Україні – званням «Герой України», – йдеться у постанові Донецького апеляційного адміністративного суду.

Проте є нюанс: рішення судів щодо Бандери та Шухевича дещо відрізняються. Так, щодо Шухевича указ Ющенка був визнаний незаконним, але не був скасований.

Свого часу народні депутати України просили Конституційний Суд визнати неконституційним указ Ющенка про присвоєння «Героя України» (посмертно) Роману Шухевичу. Однак 12 жовтня 2010 року Конституційний суд відмовився відкрити провадження за поданням Верховної Ради. Питання із Шухевичем, таким чином, зависло у повітрі.

Частина третя, розлога: Зеленський і зовсім трохи Порошенка

Нагадаємо, що перші бойові загони УПА були створені 14 жовтня 1942 року. Петро Порошенко 14 жовтня 2014-го, тобто в перший же рік президентства, своїм указом встановив в Україні свято – День захисника України, яке відзначається щорічно саме 14 жовтня, в річницю створення УПА.

У 2022-му УПА святкувала ювілей – 80 років з дня заснування. У році, який цьому передував, тобто в 2021-му, кілька депутатів запропонували відзначити річницю по-особливому урочисто. З ініціативою виступили Оксана Савчук з Івано-Франківська (позафракційна, обрана як висуванка «Свободи»), Олександр Аліксійчук з Рівненщини («Слуга народу»), Олег Синютка зі Львова («Європейська солідарність»), Ігор Гузь з Волині («За майбутнє») і Роман Лозинський зі Львова («Голос»).

Порошенко приміряв камуфляж із написом «Цинічний Бандера», але не зважився на зміни у законодавстві, котрі могли б узаконити героїчну відзнаку для Степана Андрійовича

З цілого ряду заходів, які були тоді запропоновані, нас цікавить пункт, що стосується нагородження полеглих борців за Незалежність. Отож, у 2021-му президенту рекомендували присвоїти звання «Герой України» засновнику УПА «Поліська Січ» Тарасу Бульбі-Боровцю і повернути це звання Степану Бандері та Роману Шухевичу.

Під проєктом постанови підписалися 77 депутатів, третина з яких представляла провладну «Слугу народу». Цілком ймовірно, що якби не війна, ініціатива народних обранців знайшла би розвиток та була втілена у життя. І це був би доволі цікавий кейс, адже зауважимо, що Петро Порошенко упродовж власної каденції так і не зважився повернути «Героя» Степану Бандері. У Зеленського було б чим колоти очі попереднику, якби нинішній глава держави це зробив.

Але чи мав чинний президент юридичні підстави для такого кроку?

За діючим законодавством – ні, не мав. Проблему можна було б розв’язати, змінивши законодавство. Наприклад, ухваливши зміни до закону «Про державні нагороди».

І подібний прецедент вже мав місце. У 2017 році до згаданого закону внесено доповнення про те, що «звання «Герой України» може бути присвоєно, як виняток, посмертно іноземцю, нагородженому орденом Героїв Небесної Сотні, за здійснення визначного геройського вчинку, пов'язаного з відстоюванням конституційних принципів демократії, прав і свобод людини під час Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року)». Завдяки цій нормі Порошенко в червні 2017-го присвоїв звання «Герой України» білорусу Михайлу Жизневському, який загинув 22 січня 2014 року.

Проте Бандера і Шухевич – не іноземці. Для відзначення їх нагородою слід вносити до діючого законодавства іншого роду правки. Але які?

Експерти нагадують, що іще в квітні 2015 року був прийнятий закон «Про правовий статус і пам'яті борців за незалежність України в XX столітті». Він містить список з 20 пунктів, які охоплюють період від часів Української Народної Республіки і до проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. Ці пункти містять згадку і про ОУН, і про УПА, і про УПА «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця.

Таким чином, вихід для Володимира Зеленського міг би полягати в тому, щоб доповнити норми закону «Про державні нагороди» положенням про те, що звання Героя присвоюється громадянам України та борцям за незалежність України» – з відсиланням до відповідного закону.

Володимир Зеленський може посприяти увічненню пам’яті Степана Бандери, якщо у нього буде на це політична воля

Однак зрозуміло, що зараз президентові не до того, аби перейматися подібними моментами. Відзначення 80-річчя УПА пройшло без тієї помпи, яка планувалася і могла мати місце у мирний час. Щодо згадуваного проєкту постанови, який був написаний ще у 2021-му, то у 2022 році його зняли з розгляду Верховної Ради.

Бандера і Шухевич, таким чином, станом на сьогодні не носять посмертне звання «Герой України». Але це можна легко виправити. Нам би тільки поскоріше здобути перемогу у тому «кривавому тані» (словами пісні про «Червону калину»), у якому колись полягли провідники ОУН-УПА і продовження якого триває й зараз. Бо скільки б всього не змінилося за останні десятиліття, головний ворог України залишається тим самим.