Андрій Магера: «Зникнення Лукашенка може відкрити ще один фронт проти України»

Наталія Лебідь

З початком повномасштабного вторгнення українці почали робити ставки на те, як скоро помре Путін. З’явилася маса конспірологічних теорій відносно того, на яку хворобу передусім страждає президент РФ. «Поінформовані джерела» видавали свої припущення, і колекція онкологій, що мали би наблизити кінець кремлівського диктатора, росла з дня на день. Тим часом нікому не цікавий соратник Путіна Лукашенко, можливо, й справді є тяжко хворим. Самопроголошений президент Білорусі виглядав досить кволо на травневому параді у Москві. Відтак пропустив кілька подій у себе на батьківщині і певний час не показувався на люди.

Помре Олександр Лукашенко найближчим часом чи не помре, наш сьогоднішній співрозмовник Андрій Магера не знає. Але як колишній заступник голови ЦВК та правник, Магера коментує для Центру політичного консалтингу ті зміни, які були ухвалені до білоруської конституції наприкінці 2021 року. У дію вони вступили на початку 2022-го, вже після початку «великої війни». Згідно із ними, тимчасово виконуючим обов’язки президента у випадку форс-мажору стає не прем’єр-міністр (як було доти), а спікер однієї з палат парламенту. Що може означати подібна пертурбація та чи є вона доброю або ні для України – у нашій розмові з Магерою далі.

Пане Андрію, ви слушно звертаєте увагу на таку річ. Рішенням республіканського референдуму 2022 року конституцію РБ було доповнено статтею 88-1. Відтак обовʼязки президента Білорусі у разі екстраординарних обставин має виконувати голова верхньої палати парламенту, тобто голова Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь. Навіщо Лукашенкові знадобилися переставляти місцями своїх пішаків?

Законодавчий орган Білорусі називається Національні збори і, на відміну від українського парламенту, є двопалатним. Нижня палата – це Палата представників, а Верхня – Рада Республіки. Палату представників обирають за мажоритарними одномандатними округами в межах всієї Білорусі. А Раду Республіки обирають у непрямий спосіб, тобто її формують депутати місцевих рад базового рівня – районних рад та міських рад міст обласного підпорядкування. Від кожної області і від столиці – міста Мінська – делегують по вісім представників плюс ще вісьмох депутатів призначає президент. Разом виходить 64 особи.

Спікеркою верхньої палати зараз є Наталія Кочанова – до складу Ради Республіки вона потрапила навіть не внаслідок виборів. Її своїм указом призначив Лукашенко.

Тобто вона є стовідсотково «його» людиною, це зрозуміло. Але хіба прем’єр-міністр, який до 2022 року мав стати «в.о.» президента у разі його відсутності, не був так само лояльним до Лукашенка?

Тут можуть бути різні версії. Але Лукашенкові значно легше перепризначити голову Ради Республіки, аніж прем’єра. Бо по прем’єру треба ще отримати згоду нижньої палати, і лише після цього можна міняти главу уряду.

А хіба це для нього є проблемою – отримати згоду нижньої палати?

Ну, це зайві рухи для Лукашенка. А верхня палата може у будь-який момент обрати нового спікера. Якщо, звісно, надійде відповідна вказівка.

Говорилося про те, що Лукашенко може «посадити на царствіє» свого сина. Але з огляду на сказане вами, такий сценарій є нереальним. Все-таки навіть в Білорусі дотримаються конституційної процедури, чи не так?

Сценарій якраз цілком реальний. Лукашенко може своїм указом позбавити повноважень когось із вісімки призначених за президентською квотою депутатів. Призначити на його місце свого сина, а потім домогтися того, щоб цей самий син став головою верхньої палати, а відтак і виконуючим обов’язки президента.

Ми часто говоримо про те, що з відходом від влади Путіна ситуація в Росії не зміниться. А що стосовно Білорусі? Ви вбачаєте можливість вагомих змін у цій країні після заміни нинішнього диктатора?

Знаєте, у Росії та Білорусі є суттєва відмінність. Попри те, що обидві держави живуть в умовах тоталітарних режимів. А відмінність ця полягає в тому, що більшість населення Росії є імперцями за своєю суттю. Імперцями та реваншистами. Вони щиро шкодують за СРСР і хочуть повернути його. Білоруси все ж не такі. Так, вони зросійщені та одурманені, але вони не імперці.

Друга відмінність: Путіна все одно підтримує більшість росіян, а Лукашенка після 2020 року абсолютна більшість білорусів ненавидить. Спочатку вони його підтримували, потім терпіли, а тепер – після репресій, які послідували за виборами-2022 – ненавидять. І я думаю, що більшість з них зрадіє зміні президента цілком щиро. Невідомо, звісно, хто на його місце прийде, але це вже інше питання.

А що собою представляє чинний білоруський прем’єр Роман Головченко, який міг би тимчасово посісти місце Лукашенка, якби не зміни до конституції?

О, це цікава фігура. Навіть з відкритих даних випливає те, що ця людина має доступ до спецслужб. На відміну від Качанової, яка там ніколи не працювала. І це, можливо, ще одна причина рокіровки «Головченко – Качанова». Ймовірно, що Лукашенко просто боїться своїх же спецслужб. 

Але, зауважимо, що в авторитарних державах події часто розгортаються не за конституцією. Прикладами тому є Узбекистан та Туркменістан. Там посади президента посіли люди, які не мали б цього робити. Адже у таких країнах конституція є чистою формальністю.

Але білоруси – не туркмени. Можливо, вони не допустять до влади Лукашенка-2?

Можливо. Я цього не виключаю. Особливо, якщо матиме місце спроба остаточно анексувати Білорусь. І якщо білоруси постануть перед вибором: або бути мобілізованими до лав армії РФ та йти на війну з Україною і загинути там, або ж піти на акції протесту і, також ризикуючи життям, спробувати змінити країну.

Суто гіпотетично: у Качанової є шанс використати «в.о. президента» як трамплін і виграти вибори?

Справа в тому, що за статтею 88-1, президента підмінятиме не Качанова одноосібно. У разі дострокового припинення повноважень президента його обов’язки перебирає на себе Рада безпеки Білорусі. А туди входять різні особи – і той таки прем’єр, і силовики – всі, кого туди призначив президент. І це також чинник стримування для спікера верхньої палати парламенту – якщо його раптом понесе кудись «не туди».

Який резон Лукашенку аж так дбати про те, що буде після його смерті? Він у такий спосіб намагається захистити своїх дітей – шлюбних і, можливо, позашлюбних? Чи у нього так проявляється служіння якійсь ідеї абощо?

Важко сказати. Не берусь судити про те, що запланував Лукашенко. Скажу лише, що один з синів Лукашенка може дійсно стати його наступником, а Качанова відіграти роль перехідної фігури. Тим паче, що її рейтинг – десь на рівні плінтуса. Перемогти їй буде неможливо, навіть за умов фальсифікування виборів. А от за сина Лукашенка якісь екзальтовані особистості проголосувати можуть.

А що стосовно опозиційної лідерки Світлани Тихановської, яка нині перебуває в екзилі?

В обставинах, які склалися, її шанси на перемогу є якраз непоганими. На виборах 2020 року білоруси готові були хоч і за табуретку голосувати, аби тільки не за Лукашенка. Тобто тут справа навіть не у Тихановській. Причому у 2020-му влада залишила Тихановську у списках суто для проформи, і яким же сюрпризом для Лукашенка мало бути те, що більшість білорусів проголосувала якраз за неї.

Припустимо, що завтра помирає Лукашенко. Якими будуть перші дії Путіна?

Не виключаю його спробу отримати згоду Ради безпеки Білорусі на введення додаткових російських військ на її територію. Думаю, Путін захоче підстрахуватися, аби зберегти свій вплив. І в таких умовах вторгненню Росії в Білорусь буде складно завадити. Білоруси опиняться сам-на-сам з цією проблемою.

І нехай. Хіба це не грає нам на руку? Росія відкриє «другий фронт», що є добрим. І тим самим породить додаткову турбулентність як у Білорусі, так і в самій Росії.

Так то воно так, але мене непокоїть один момент. Зараз білоруси проти війни з Україною. На що, до речі, не може не зважати Лукашенко. Але уявіть, що російська гебня почне займатися провокаціями і вчиняти теракти на території Білорусі під українським прапором.

І що?

Населення Білорусі може бути налаштоване проти України.

Особисто мене як громадянку України в останню чергу турбує, як до нас ставиться населення Білорусі. Воно палець об палець не вдарило, аби перешкодити запуску ракет з їхньої території по наших містах.

А мені не все одно, бо в нас може з’явитися ще один фронт. І якщо з нього підуть вже вмотивовані військові на війну з Україною, це відтягне додаткові сили на боротьбу ще й з ними.

Краще б вони були вмотивовані на протистояння з Росією. До речі, наскільки можливе після смерті або усунення Лукашенка розривання союзного договору між РБ та РФ?

Для того, щоб розірвати цей договір, має проголосувати парламент Білорусі. Але скажу, що з юридичної точки зору, «союзна держава» Росії та Білорусі – це не федерація і навіть не конфедерація. Це просто міждержавне об’єднання, такий собі політико-оборонний союз – більш тісний, ніж ОДКБ, приміром.

Водночас вийти з такого союзу буде досить складно. Хіба що в Білорусі відбудеться та успішно завершиться революція.

А якщо новий президент захоче розпустити старий парламент? Нові Національні збори проголосують за вихід Білорусі з союзної держави?

Це можливо. Але для того, щоб до влади прийшов опозиційний кандидат, який проголосить дострокові парламентські вибори, революційна ситуація все одно повинна мати місце. Інакше все потоне у фальсифікаціях. А їх дуже зручно організовувати, бо Білорусь має так званий інститут «дострокового голосування». Приблизно 30% білорусів голосують достроково, і саме там відбуваються масові фальсифікації.

Так, але хто займається фальсифікаціями? Точніше, хто забезпечує їх прикриття? Зазвичай це силові структури. Але якщо вони двічі подумають, перш ніж займатися цим, бачачи, що до влади йде опозиційний кандидат? Тобто чи можливий момент розгубленості з боку силовиків, який відкриє вікно можливостей для Білорусі?

Так. Можливим є момент, коли каральні структури почуватимуться демотивованими та дезорганізованими. І вся ця вертикаль, яку Лукашенко вибудовував десятиріччями, просто дасть тріщину. Це як варіант. Але спочатку цей маховик все ж спробує працювати. Щоб на нього позитивно вплинути, мають зійтися до купи чимало факторів – як внутрішніх, так і зовнішніх.