11 фактів про польське 11 листопада

Narodowe Święto Niepodległości – національне свято Польщі, яке відзначається щорічно 11 листопада на честь проголошення незалежності держави від панування Росії, Німецької імперії та Австро-Угорської імперії у 1918 році.

Центр політичного консалтингу зібрав 11 фактів про цю знаменну дату. Нашому читачеві буде цікаво дізнатися про те, що:

1. Одинадцяте вересня – досить умовна дата. У цей день підписанням угоди про припинення військових дій між Антантою і Німеччиною офіційно завершилася Перша світова війна.

2. Але прикметно і те, що 11 листопада 1918 року до Варшави прибув Юзеф Пілсудський – фактичний творець польської держави. Він, спираючись на своїх прихильників серед військових та лівих партій, проголосив відновлення Польщі, став її тимчасовим керівником і призначив уряд на чолі із соціалістом Єнджеєм Морачевським. Владу та військове управління Пілсудський урочисто отримав від Польської регенційної ради (Rada Regencyjna), яка існувала в країні у часи німецько-австро-угорської окупації за Першої світової війни (вересень 1917 року – листопад 1918 року).

3. За справжню незалежність полякам довелося іще поборотися. Новостворений уряд ухвалив низку декретів, які гарантували демократичні свободи, 8-годинний робочий день, соціальне страхування. Та найскладнішою проблемою відновленої держави була справа її кордонів, що залежали від волі країн Антанти і можливостей розширити державну територію силовим шляхом. Після підписання Варшавського договору (1920 рік) з Директорією Української Народної Республіки Пілсудський розпочав війну з РСФРР, яка тривала до осені. Ця війна – після «Дива на Віслі» – завершилась укладенням у березні 1921 року Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею, за яким західноукраїнські та західнобілоруські землі відходили Польщі.  

4. Повною мірою день незалежності поляки відсвяткували лише за два роки після проголошення суверенітету, коли 14 листопада 1920-го Юзефу Пілсудському була вручена булава маршала, а краківським передмістям пройшов військовий парад.

5. А 8 листопада 1926 року Пілсудський, який став тоді прем’єр-міністром Польщі, видав циркуляр, згідно з яким 11 листопада оголосили вихідним днем. У цьому документі було зазначено: «11 листопада польська держава відзначатиме восьму річницю скинення рабського ярма та здобуття повної фактичної незалежності. Зазначена дата має залишитися в пам’яті суспільства та закарбуватися у свідомості молодого покоління, яке на зорі свого життя має відчути важливість і урочистість цього пам’ятного дня».

6. На навіть після цього 11 листопада тривалий час залишалося здебільшого військовим святом. І лише у 1937-му цей день було проголошено святом національним як нагадування про відновлення державного суверенітету, закінчення Першої світової та вшанування особистості Юзефа Пілсудського, який помер у 1935-му. Додамо, що у міжвоєнний період (1921–1939 рр.) точилися суперечки щодо правильної дати відродження Республіки Польщі.

7. А у вересні 1939-го стало вже не до суперечок. Почалася Друга світова, і Польщу поділили між собою нацистська Німеччина та комуністичний СРСР. Святкування Дня незалежності опинилося під забороною, проте солдати польського підпілля і звичайні громадяни, не дивлячись на можливість репресій, пам’ятали про 11 листопада і писали на стінах будинків перші слова польського національного гімну – Jeszcze Polska nie zginęła.

8. Та й пізніше – у часи Польської Народної Республіки (1944-1989 роки) свято незалежності було заборонене комуністичною владою, але все ж відзначалося поляками підпільно. Тодішня влада у 1945-му затвердила іншу дату – 22 липня – як свято визволення Польщі. Друга Польська Республіка, або Друга Річ Посполита припинала своє існування і втратила суверенітет – аж до початку процесу розпаду СРСР та всього «соціалістичного табору» країн-сателітів.  

9. Хоча 11 листопада у соціалістичній Польщі і не святкували, винятком стали роки «Солідарності» (1980-1981), коли патріотична свідомість поляків не дозволила забути про головне національне свято. Улітку 1980 року суспільно-політична криза в Польщі сягнула апогею, відбулися численні робітничі страйки, під час яких і була створена незалежна профспілка «Солідарність» на чолі з Лехом Валенсою. У відповідь на зростаючу суспільну непокору поляків тодішня влада 13 грудня 1981 запровадила у країні воєнний стан і за допомогою армії придушила опір опозиції.

10. Святкування Дня національної незалежності відновили лише у 1989 році. У національному календарі його назвали «Свято відновлення свободи та суверенітету польської держави». На початку 1990 року керівна Польська об’єднана робітнича партія саморозпустилася, засудивши форми і методи комуністичного правління, а влітку 1991-го відбулися перші демократичні вибори до Національних зборів Польщі. Восени того ж року президентом республіки було обрано Леха Валенсу.

11. У день національного свята у Польщі лунає винятково польська музика, а телебачення демонструє історичні фільми. Усі пам’ятники та пам’ятні знаки декорують кольорами польського прапору – біло-блакитними. День день традиційно є вихідним.